Рішення № 55624976, 02.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/17601/15-ц

провадження № 2/760/76/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

22.09.2015 позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, у якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, що залишилась після смерті її матері - ОСОБА_6

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача - ОСОБА_6, померла. Після її смерті батько позивача ОСОБА_7, як чоловік померлої, у встановленому законом порядку прийняв спадщину, а позивач протягом шести місяців не подала заяву про прийняття спадщини, оскільки у зв'язку з проходженням лікування від онкологічного захворювання перебувала за межами України.

29.05.2009 батько позивача - ОСОБА_7 відповідно до договору дарування передав своїй донці та рідній сестрі позивача - ОСОБА_8 у дарунок належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла, після її смерті спадщину у встановленому законом порядку прийняла її донька, відповідач у справі, - ОСОБА_5

10.09.2015 позивач звернулась до державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ОСОБА_4 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини, у зв'язку з цим їй необхідно звернутися до суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що зазначені позивачем обставини не є поважними причинами пропущення нею встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, однак надіслала до суду пояснення, у якому просила розглядати справу без участі її представника за наявними доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 34-35).

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Виконавчим комітетом Залізничної районної ради депутатів трудящих м. Києва 23.10.1963 (а.с. 4) та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 18.10.2013 (а. с. 5).

Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.06.1994, виданого відділом приватизації Залізничної райдержадміністрації м. Києва (а.с. 70 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача, ОСОБА_6, померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

ОСОБА_7, чоловік померлої, прийняв спадщину, що підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеною Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6 (а.с. 65-82).

Після смерті ОСОБА_6, власником ? частини квартири АДРЕСА_1 грошових вкладів з відповідними відсотками та грошовими компенсаціями та однієї простої іменної акції став її чоловік ОСОБА_7 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 30.01.2007, посвідчених державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Ловчинською Л. А. (а.с. 74).

ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 в дарунок належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1. Цей факт встановлений на підставі копії договору дарування від 29.05.2009, посвідченого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевською Н. В. (а.с. 112).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 91).

ОСОБА_5, донька померлої, прийняла спадщину, подавши 11.03.2015 до нотаріальної контори відповідну заяву (а.с. 88).

Після смерті ОСОБА_8, власником квартири АДРЕСА_1 стала її дочка ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2015, посвідченим державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Кононовою К. В. (а.с. 136).

10.09.2015 позивач подала до державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с. 78).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Майданника І. В. від 10.09.2015 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері, ОСОБА_6, оскільки вона пропустила встановлений шестимісячний термін для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6, і у неї відсутні інші докази фактичного прийняття спадщини (а.с. 11).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 1216 ЦК «спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)».

Стаття 1218 ЦК визначає, що «до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті».

За правилами статті 1220 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Суд встановив, що часом відкриття спадщини після померлої ОСОБА_6 є ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з статтею 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК «спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини».

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_7, як чоловік померлої ОСОБА_6, після її смерті прийняв спадщину у встановленому законом порядку (а.с. 65 зворот).

Позивач з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 звернулась до нотаріуса лише 10.09.2015, пропустивши строк для прийняття спадщини (а.с. 78).

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини передбачені статтею 1272 ЦК, відповідно до якої якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Однак, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

На підтвердження поважності причин пропуску, встановленого статтею 1270 ЦК строку для прийняття спадщини, позивач подала копію закордонного паспорта з відмітками про перетин кордону (а.с. 48 зворот).

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача та не заперечували представники відповідача, 09.04.2006 позивач приїхала на територію України та брала участь у похованні матері.

Відповідно до відмітки у закордонному паспорті 07.05.2006 позивач залишила територію України і повернулася лише 05.01.2007.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Перебування позивача за кордоном у період з 07.05.2006 по 05.01.2007 представник позивача пояснював проходженням лікування від онкологічного захворювання.

Однак позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження вищезазначених обставин. З медичної довідки Онкологічної клініки «Метакса» м. Пірей, Греція, від 06.10.2015 випливає, що ОСОБА_4 проходила курс допоміжної хіміотерапії та імунотерапії у липні 2015 року (а.с. 53). А довідка федерального стоматолога національної команди по боксу, карате і кікбоксингу ОСОБА_13 Давитидиса лише підтверджує той факт, що у серпні, вересні, жовтні 2006 року ОСОБА_4 відвідала стоматологічний центр і скористалася курсом послуг (а.с. 50).

Разом з тим суд констатує, що відповідно до вимог чинного законодавства дипломатичні та консульські установи України за кордоном вчиняють нотаріальні дії, передбачені законодавством України. Порядок вчинення нотаріальних дій консулом визначається статтею 38 Закону «Про нотаріат», статтею 44 Консульського Статуту України, Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України та іншими актами законодавства України.

Таким чином, не зважаючи на місце перебування особи законодавець створив всі умови захисту прав та інтересів громадян України.

Відповідно до пункту 3.11.3. Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, яке затверджено наказом Міністерством юстиції України та Міністерством закордонних справ України від 27.12.2004 N 142/5/310, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, суд вважає, що причини пропуску строку для прийняття спадщини, на які вказує позивач, не є поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд констатує, що шестимісячний строк, визначений законодавцем саме для того, щоб усі особи, які претендують на спадщину мали можливість та час визначитися із своїм статусом, отримати усі необхідні докази і документи та звернутися до нотаріуса для оформлення спадщини. Цей строк ураховує і можливість хвороби, тяжкого душевного стану після смерті спадкодавця, поштовий обіг у випадку перебування спадкоємців за кордоном.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що «вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (частина шоста пункту 24).

Отже, обставини на які посилається позивач як на причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними з точки зору вимог чинного законодавства, оскільки перебування позивача за межами України не є непереборною обставиною, що унеможливила подання нею заяви про прийняття спадщини.

З системного аналізу чинного законодавства та обставин справи випливає, що у позивача перешкод для подання заяви не було, проте своїм правом на прийняття спадщини вона не скористалася, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Така правова позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 04.11.2015 № 6-1486цс15, який за правилами статті 360-7 ЦПК має враховуватися судом при розгляді справи.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Керуючись статтями 16, 1216, 1218, 1220, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК, Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, яке затверджено наказом Міністерством юстиції України та Міністерством закордонних справ України від 27.12.2004 N 142/5/310, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко