Ухвала суду № 55620776, 10.02.2016, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/5241/13-ц

У Х В А Л А

іменем україни

10 лютого 2016 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду в місті Полтаві

заяву Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» про розяснення рішення суду по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2013 року, яке вступило в законну силу, позов задовольнити частково, стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № 00004/FP в сумі 202393,25 дол.США, що за курсом НБУ складає 1617729,25 грн. та заборгованість за пенею у розмірі 200965,41 грн. - солідарно. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» по 1720,50 грн. з кожного на відшкодування понесених судових витрати.

ПАТ «Марфін банк» 11 січня 2016 року звернувся до суду з заявою про розяснення рішення суду.

Посилається на те, що зазначене судове рішення знаходиться на примусовому виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, державний виконавець Карпенко Т.О.

Але державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що сума, яка підлягає стягненню з боржника, становить 1617729,25 грн., жодного посилання на валюту, в якій надано кредит, немає.

Суд, заслухавши пояснення та обґрунтування представника позивача, відповідача та представника відповідача, розглянувши матеріали, приходить до наступних висновків.

Ст. 221 ЦПК України передбачено, що якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Звертаючись до суду з заявою, представник позивача просить розяснити, що при здійсненні виконавчого провадження державний виконавець має керуватися нормами закону щодо обчислення боргу в іноземній валюті.

Разом з тим, за нормами ст. 221 ЦПК України підлягає розясненню судове рішення у разі, якщо воно є незрозумілим.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2013 року щодо стягнення грошових коштів саме в іноземній валюті є зрозумілим, тому будь-які підстави для його розяснення не вбачаються.

Статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті. Зокрема передбачено, що у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, що мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх продати протягом семи днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені у банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи днів ці кошти до банку або іншої фінансової установи, які мають таке право, для їх реалізації відповідно до вимог частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

За таких обставин, враховуючи, що порядок та особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті належить до компетенції державного виконавця та встановлено нормами чинного законодавства, будь-які правові підстави для розяснення судового рішення судом в порядку ст. 221 ЦПК України відсутні.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

При вирішенні даної заяви судом враховується та обставина, що в порядку, передбаченому ст. 221 ЦПК України суд не має повноважень на здійснення контролю за правильністю дій державного виконавця.

Фактично в своїй заяві про розяснення судового рішення позивач не погоджується з діями державного виконавця.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Керуючись ст. 221 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» про розяснення рішення суду по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_5

Суддя Н.Л.Яковенко

10.02.2016