Рішення № 5561328, 29.04.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.2009 Справа № 10/6

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Світлана”, Пустомитівський район, с. Підберізці

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Свалява

про стягнення 31969,05 грн.

Суддя - І.В.Івашкович

представники:

від позивача- Хомяк О.Г., довіреність №52від 25.02.2009р

від відповідача ОСОБА_1, фізична особа-підприємець

У судовому засіданні 13.04.09 оголошувалась перерва 29.04.09 10.00 год.

СУТЬ СПОРУ: ТОВ ”Світлана”, с. Підберізці Пустомитівського району звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Свалява про стягнення 31969,05 грн., в т.ч. 28087,63грн. інфляційних та 3881,42 грн. 3% річних. Позов мотивує тим, що відповідачем до теперішнього часу не виконано рішення арбітражного суду Закарпатської області від 11.11.1998р. по справі 10/196,яким стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ПКМП ”Світлана”(ухвалою господарського суду від 05.12.2007р. проведено заміну стягувача ПКМП ”Світлана” на ТОВ ”Світлана”) суму 14756грн., в т.ч. 12722 грн. основного боргу,2034 грн. пені,737,80 грн. відшкодування судових витрат.

У звязку з наявністю протягом десяти календарних років простроченої заборгованості позивач обґрунтовує своє право на заявлення додаткових вимог до відповідача про стягнення суми, на яку заборгованість збільшилась в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми.

При нормативному обґрунтуванні позовних вимог посилається на застосування до спірних правовідносин відповідно до розділу IX ”Прикінцеві положення” Господарського кодексу України норм ст.ст.202,232 Господарського кодексу України, та відповідно до п.4”Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України - норм ст.ст.509,625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевказаних правових норм всього із простроченої заборгованості в розмірі 12722 грн. за період з 1999 по 2008рр. включно нараховано інфляційні в розмірі 28087,63грн., та за період з 01.01.1999р. по 01.03.2009р. нараховано 3% річних в розмірі 3881,42 грн.

Представником позивача в процесі судового розгляду позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач подав письмовий відзив на позов, згідно з яким проти позову заперечив в повному обсязі. При обґрунтуванні заперечень стверджує про те, що дія Цивільного та Господарського кодексів України на спірні правовідносини не поширюється. Зазначає про відсутність предмету спору, стверджуючи, що за поставлений згідно з договором від 01.10.1995р. цемент повністю розрахувався. Окрім того, відповідач вказав на відсутність у нього статусу підприємця, оскільки з 1997р. ним не здійснюється підприємницька діяльність,

Дослідивши матеріали та обставини справи, заслухавши доводи сторін, суд

встановив:

Рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 11.11.1998р. по справі 10/196, яке в установленому порядку набрало законної сили, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 на користь ПКМП ”Світлана” (М.Львів) суму 14756 грн.( в т.ч. 12722 грн. основного боргу за поставлений цемент,2034 грн. пені ) та 737,80 грн. відшкодування витрат по оплаті держмита. Ухвалою арбітражного суду Закарпатської області змінено спосіб виконання рішення суду від 11.11.1998р. та звернуто стягнення на майно відповідача-приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1) на суму 15493,80 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.12.2007р. по справі №10/196, винесеною за результатами розгляду заяви відділу ДВС Свалявського РУЮ, проведено заміну стягувача ПКМП ”Світлана” (код 13824955) на ТОВ ”Світлана” (м.Львів,вул.Лазаренка,3,код 13824955).

Положеннями ст.115 Арбітражного процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийняття рішення арбітражного суду Закарпатської області від 11.11.1998р.(із змінами, внесеними Законами України від 30.06.93,02.03.95,20.02.96,13.05.97) передбачалось, що рішення арбітражного суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими особами.

Відповідно до ст.115 чинного на даний час Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що рішення арбітражного суду Закарпатської області від 11.11.1998р. відповідачем не виконано.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин та на час винесення рішення арбітражного суду Цивільним кодексом Української РСР,передбачалось, зокрема, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином(ст.216 Цивільного кодексу Української РСР) та з інших підстав, передбачених гл.19 Цивільного кодексу Української РСР.

В даному випадку після винесення рішення арбітражного суду не настали будь-які обставини, з якими чинними на той час правовими нормами повязано припинення зобовязання.

Відповідно до п.4 ”Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до спірного зобовязання, яке продовжує існувати до теперішнього часу підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до ст..625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в даному випадку стягнута за судовим рішенням заборгованість в розмірі 12722 грн. залишилась несплаченою, то на підставі ст.625 Цивільного кодексу України боржник ( відповідач ) зобовязаний на вимогу кредитора ( позивача ) сплатити із простроченого боргу інфляційні та 3% річних за період, починаючи з 01.01.2004р.(дня набрання чинності Цивільним кодексом України) по дату, визначену згідно з розрахунком позивача ( інфляційні - по 31.12.2008р., 3% річних - по 01.03.2009р.). Проведеним судом перерахунком встановлено, що із простроченого боргу 12722 грн. підлягають нарахуванню за вищевказаний період прострочки інфляційні в розмірі 9306,17 грн. та 3% річних в розмірі 1972,09 грн. Позовні вимоги в частині 9306,17 грн. інфляційних та 1972,09 грн. 3% річних суд визнає такими, що обґрунтовані відповідно до закону, а отже підлягають задоволенню.

Позовні вимоги, що стосуються нарахувань на підставі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних та 3%річних за період прострочки з 01.01.1999р. по 01.01.2004р., суд вважає необґрунтованими з наступних підстав. Виходячи із змісту вищезгаданого п.4”Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України положення цього кодексу, зокрема норми ст.625, не можуть бути застосовані до прав і обовязків сторін, що існували до набрання ним чинності. Обовязок боржника щодо оплати на вимогу кредитора суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та трьох процентів річних із простроченої суми, було передбачено нормами ст.214 чинного на той час Цивільного кодексу Української РСР, на які позивач у позовній заяві не посилається як на підстави своїх вимог.

Виходячи з вищенаведених мотивів, позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 11278,26 грн., в т.ч. 9306,17 грн. інфляційних та 1972,09 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При аналізі і оцінці позовних вимог судом визнано безпідставними мотиви заперечень відповідача. Зокрема, його доводи про відсутність заборгованості перед позивачем не підтверджено, жодного доказу проведення проплат на виконання рішення арбітражного суду від 11.11.1998р. по справі 10/196 не подано. Доводи щодо відсутності у відповідача на даний час статусу фізичної особи - підприємця спростовуються надісланою на запит суду довідкою №27 від 20.03.2009р. державного реєстратора Свалявської райдержадміністрації.

За результатами вирішення спору суд відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 123,44 грн. та 41,62 грн. - по оплаті інформаційно-технічних послуг.

Керуючись ст. ст.43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України ,суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ДРФОП НОМЕР_1) на користь ТОВ ”Світлана” ( м. Львів, вул. Лазаренка, 3, код 13824955) 11278,26 грн.( в т.ч. 9306,17 грн. інфляційних та 1972,09 грн. 3% річних) та 165,06 грн. відшкодування судових витрат. Видати наказ.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя І.В.Івашкович

Рішення, оформлене відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, підписано 07.05.2009р.