Постанова № 55607248, 01.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.02.2016 справа №908/5508/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача 1 від відповідача 2 від відповідача 3 від третьої особи ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю; не з'явився; ОСОБА_6, за довіреністю; ОСОБА_7, за довіреністю; ОСОБА_8, за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_9 акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", м. Київна рішення господарського судуЗапорізької областівід05.11.2015 р. (підписано 06.11.2015 р.)у справі№ 908/5508/14 (суддя Місюра Л.С.)за позовомКомандитного товариства "ОСОБА_10 і компанія "Комиш-Зорянського елеватора", смт. Комиш-Зоря, Запорізька областьдо відповідачів1. ОСОБА_9 акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", м. Київ; 2. Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м. Мелітополь, Запорізька область; 3. Приватного підприємства "Молокозавод-Олком", м. Мелітополь, Запорізька областьза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9 акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ простягнення солідарно 69 054 221,03 грн.В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року до господарського суду звернулось Командитного товариства "ОСОБА_10 і компанія "Комиш-Зорянського елеватора", смт. Комиш-Зоря, Запорізька область (Позивач) із позовом до відповідачів ОСОБА_9 акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", м. Київ (Відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м. Мелітополь, Запорізька область (Відповідач 2), Приватного підприємства "Молокозавод-Олком", м. Мелітополь, Запорізька область (Відповідач 3) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9 акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ (Третя особа) про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов договору про надання банківських послуг від 16.08.2012 року за №СR12-143/200-4, договорами поруки від 16.08.2012 року .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 р. позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 р. по справі №908/5508/14 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

В процесі розгляду справи, позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України неодноразово збільшувався та зменшувався розмір позовних вимог, позивач відмовлявся від їх частини, остаточно він просив стягнути з Відповідачів 1 та 2 заборгованість в сумі 67 916 790 грн. 30 коп. солідарно. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з Відповідачів 1 та 2 на користь Позивача заборгованість в сумі 67 916 790 грн. 30 коп., провадження у справі в частині стягнення 1 137 430 грн. 73 коп. припинено через відмову позивача від позову. Також суд першої інстанції з посиланням на відсутність процесуальної заборони та відповідну заяву позивача змінив статус Відповідача 3, виключивши його з кола відповідачів та залучивши його до справи у якості третьої особи на боці відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідач 1, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, зокрема, стверджував про відсутність порушеного права позивача на момент порушення провадження у справі, недоведеність позивачем факту переходу до нього права вимоги.

Заявник посилається на те, що заява позивача про зміну (доповнення) підстав позовних вимог по справі № 908/5508/14 від 07.10.2015р. є фактично заявою, яка містить зміни як предмета позову, так і його підстав, позивачем при збільшенні позовних вимог не був доплачений судовий збір, судом не надано можливості для ознайомлення із заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано наявність провадження у справі № 910/29382/14 про визнання договору поруки № SR 12-157/200 від 16.08.2012 р. недійсним, що розглядається господарським судом м. Києва та підстав до зупинення провадження у справі № 908/5508/14.

Також заявник зазначив, суд неправомірно задовольнив заяву позивача від 26.10.2015 р. про виключення ПП "Молокозавод-Олком" з числа відповідачів та залучення підприємства до справи у якості третьої особи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. розгляд справи відкладався на 01.02.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Відповідача 1 судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Відповідача 3 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги Відповідача 1, надав пояснення, аналогійні, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_11 особи в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник Відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких підстав судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача 2, що не скористався своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_11 особою та Відповідачем 2 був укладений договір про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 року, з додатками та договорами про зміни (надалі Договір послуг), відповідно до умов якого, Третя особа надає на вимогу Відповідача 2 банківську послугу, а Відповідач 2 приймає банківську послугу та зобовязується належним чином виконувати зобовязання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг ОСОБА_11 особи. Сторонами встановлено, що кількість банківських послуг, що надаються, є необмеженими, а ліміт банківської послуги може змінюватися шляхом укладання додаткових договорів про зміну договору. Детальні умови кожної з банківських послуг узгоджені сторонами в пунктах 28-31 договору.

Згідно п. 5 Договору послуг, строк дії договору дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставин наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобовязання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За змістом п. 7 Договору послуг, Третя особа здійснює надання кожної банківської послуги Відповідачу 2 відповідно до заяви про надання банківської послуги, яка для кожного разу надається Відповідачем 2 ОСОБА_11 особі в письмовому вигляді.

Серед послуг, які надавались ОСОБА_11 особою Відповідачу 2 були, зокрема, послуги з надання кредиту, відкриття кредитної лінії, умови яких були погоджені сторонами в п. 28 Договору.

Так, було погоджено надання ОСОБА_11 особою Відповідачу 2 такої послуги, як "кредитна лінія" з лімітом 75 000 000 грн. або еквівалент цієї суми в доларах США (USD) (п. 28.1 Договору послуг, в редакції договору про зміну № 6 від 19.06.2014р.) та 1 650 000 доларів США або еквівалент цієї суми в гривнях (п. 28.2 Договору послуг, в редакції договору про зміну № 5 від 20.09.2013р.).

За умовами п. 34 Договору послуг генеральний ліміт зобовязань становить 95 000 000 грн. або еквівалент цієї суми в доларах США, генеральний строк зобовязань - період з дати укладання договору та до 30.08.2015 року.

За змістом п. 7 Договору послуг, підставою до надання послуг є заявка клієнта, яка містить також умови виконання відповідного боргового зобовязання.

На виконання умов Договору послуг та на підставі заявок Відповідача 2, ПАТ "ОТП Банк" надав останньому кредитні кошти в сумі 33 380 000,00 грн. по кредитній заявці № 2232/05 від 05.08.2014р. строком до 03.09.2014р. та 2 385 057,87 доларів США: 551597,52 доларів США - по кредитній заявці № 1898/05 від 24.09.2013р, строком до 20.09.2014р.; 50870,00 доларів США по кредитній заявці № 1502/05 від 20.05.2014р. строком до 14.11.2014р.; 36195,00 доларів США по кредитній заявці № 1581/05 від 27.05.2014р. строком до 14.11.2014р.; 21930,00 доларів США по кредитній заявці № 1595/05 від 29.05.2014р. строком до 24.11.2014р.; 36417,00 доларів США - по кредитній заявці № 1644/05 від 03.06.2014р. строком до 28.11.2014р.; 169206,00 доларів США по кредитній заявці № 1657/05 від 04.06.2014р. строком до 28.11.2014р.; 250000,00 доларів США по кредитній заявці № 1748/05 від 11.06.2014р. строком до 05.12.2014р.; 119000,00 доларів США по кредитній заявці № 1777/05 від 13.06.2014р. строком до 09.12.2014р.; 129000,00 доларів США по кредитній заявці № 1786/05 від 16.06.2014р. строком до 12.12.2014р.; 227429,65 доларів США по кредитній заявці № 1793/05 від 17.06.2014р. строком до 12.12.2014р.; 119700,00 доларів США по кредитній заявці № 1871/05 від 23.06.2014р. строком до 19.12.2014р.; 150000,00 доларів США по кредитній заявці № 1502/05 від 20.05.2014р. строком до 22.12.2014р.; 67697,13 доларів США по кредитній заявці № 1948/05 від 01.07.2014р. строком до 26.12.2014р.; 262590,00 доларів США по кредитній заявці № 2042/05 від 10.07.2014р. строком до 05.01.2015.; 193425,57 доларів США по кредитній заявці № 2076/05 від 14.07.2014р. строком до 09.01.2015р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 9 Договору послуг, Третя особа вправі вимагати виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній ОСОБА_11 особою частині при настанні випадку невиконання умов договору. В такому випадку виконання боргових зобовязань повинно бути здійснено Відповідачем 2 протягом 7 банківських днів з дня предявлення ОСОБА_11 особою Відповідачу 2 відповідної письмової вимоги про це.

На забезпечення цього Договору між сторонами 17.08.2012р. був укладений Договір застави (іпотеки) № PL12-165/200, згідно якого Відповідач 2 надав ОСОБА_11 особі в заставу (іпотеку) майно, зазначене в п. 25 Договору, вартість майна також вказана в цьому пункті (далі Договір застави (іпотеки) (а.с. 25, т. 7).

Також, 16.08.2012 року між ОСОБА_11 особою та Відповідачем 1 був укладений договір поруки № SR 12-157/200 з додатками (далі Договір поруки № SR 12-157/200), за умовами якого Відповідач 1 поручається перед ОСОБА_11 особою за виконання Відповідачем 2 боргових зобовязань та відповідає перед нею за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобовязань Відповідачем 2. Порукою забезпечується виконання боргових зобовязань у повному обсязі. Порука та солідарний обовязок Відповідача 1 перед ОСОБА_11 особою виникають з моменту укладання договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії боргових зобовязань. Поручитель відповідає утому ж обсязі, порядку і строках, що і боржник, тобто Відповідач 2.

Пунктом 21 Договору поруки № SR 12-157/200 було встановлено, що за умовами договору поруки "клієнтом" виступає Відповідач 2, а "договором" є договір про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 р., граничний ліміт 95 000 000 грн. (або еквівалент в доларах США), генеральний строк до 30.08.2015 року.

Між Позивачем та Відповідачем 3 був укладений договір поруки № SR 12-158/200 аналогічного змісту.

ОСОБА_11 особою були надіслані на адресу Відповідача 2 повідомлення № 207-197/1 від 04.09.2014р. про наявність станом на 04.09.2014р. розміру невиконаних у встановлений термін боргових зобов'язань в 33 526 323,29 грн. з попередженням, що у разі невиконання порушеного зобов'язання буде звернено стягнення на предмет застави (іпотеки) за Договором застави (іпотеки) № PL12-165/200 від 17.08.2012р. (а. с. 132, т. 1) та вимога № 207/197/2 від 04.09.2014р. про погашення заборгованості за Договором послуг, якою Третя особа вимагала протягом трьох банківських днів з дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість в розмірі 33 380 000,00 грн. та 2 385 057,87 доларів США. Також цією вимогою Відповідача 2 було повідомлено про те, що у випадку невиконання боргових зобов'язань, заборгованість може бути відступлена Позивачу (а.с. 2, т. 9).

Між Позивачем та ОСОБА_11 особою 09.09.2014 року був укладений договір відступлення права вимоги та заміну кредитора, з додатками та договорами про зміну (далі Договір відступлення), за умовами якого права кредитора ПАТ "ОТП Банк" по Договору надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012р. були відступлені Позивачу.

Позивач надіслав Відповідачу 2 повідомлення-вимогу про припинення надання банківських послуг та погашення протягом 7 днів заборгованості в розмірі 33 790 027,39 грн. та 2 425 088,27 доларів США, яка була отримана останнім 04.11.2014 року, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції за № 2921/1 на самому листі.

Листом вих. № 3187/23 від 13.11.2014р. Відповідач 2 повідомив Позивача про неможливість виконання вимоги у визначений строк, у звязку з відсутністю грошових коштів.

У звязку зі сплатою Позивачем ОСОБА_11 особі заборгованості Відповідача 2 в повному обсязі, між цими ж особами 04.11.2014 року був укладений договір відступлення прав за договорами поруки (надалі Договір цесії), за змістом якого Позивач набув всі права первинного кредитора, як сторони, що іменується "банк", за договорами поруки № SR 12-157/200 та № SR 12-158/200.

Згідно положень п. 3 Договору цесії, з моменту уступки прав Третя особа вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між нею та відповідачами (поручителями) у звязку з укладанням договору поруки.

На виконання умов Договору цесії, Позивачем та ОСОБА_11 особою був складений та підписаний ОСОБА_7 приймання-передачі від 04.11.2014 р. про передання ОСОБА_11 особою та приймання Позивачем відповідної документації (а.с. 159, т. 1).

За умовами п. 5 Договору цесії, Позивач зобовязаний був протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту набрання чинності договором направити поручителям (Відповідачі 1, 3) повідомлення про відступлення прав на користь Позивача.

На виконання умов Договору цесії Позивач надіслав 14.11.2014 року на адресу ПАТ "Київський маргариновий завод" та ПП "Молокозавод Олком" повідомлення-вимогу № 718 від 14.11.2014 року щодо наявності заборгованості за Договором про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 року в розмірі 33 790 027,39 грн. та 2 425 088,27 доларів США, що виходячи з валютного курсу НБУ на дату заявлення вимоги складало 37 734 373,48 грн., припинення надання банківських послуг за вказаним Договором, про укладення договору поруки № SR 12-157/200, як забезпечення виконання Договору надання послуг та необхідність здійснити оплату вказаної вище заборгованості протягом семи днів з моменту отримання цього повідомлення-вимоги (а.с. 221-226, т. 1).

Через несплату Відповідачем 2 заборгованості за Договором надання послуг, була проведена реалізація майна останнього, за рахунок реалізації якого до звернення до суду з даним позовом було погашено 16 431 413,30 грн. боргу, що також підтверджується актом звірки (а.с. 244, т. 1), довідкою про вартість реалізованого майна (а.с. 24, т.7) та звітами про незалежну оцінку майна.

В подальшому між Позивачем та Відповідачем 2 був укладений Договір про зміни №10 від 05.12.2014р., (т.7 а.с.108), яким засвідчені обмеження правовідносин між сторонами виключно відносинами по поверненню заборгованості, факт погашення кредитору 16 431 413,30 грн. заборгованості, що зарахована в рахунок погашення заборгованості в рахунок простроченої кредитної заявки від 05.08.2014р. № 2232/05 в сумі 33 790 027,39 грн., а також решта боргу на момент підписання цього договору в обсязі: UАН 17 358 614,39грн. та USD 2 425 088,27 доларів США, що виходячи з валютного курсу НБУ на дату(и) підписання договору складає 37 383 948,23 (тридцять сім мільйонів триста вісімдесят три тисячі дев'ятсот сорок вісім) гривень 23 копійки. Надання інших банківських послуг, передбачених договором про надання банківських послуг кредитором боржнику не проводиться протягом генерального строку. Сторони підтвердили строк виконання боргових зобовязань згідно із встановленими в кредитних заявках, а також кінцевий строк, що дорівнює генеральному строку до 30.08.2015р.

Будь-яких нових умов щодо строку виконання зобовязання цією угодою не встановлювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом ч. 1 ст. 512, ч.1 ст.513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсягах та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що на момент звернення позивача із позовом до суду його право на отримання заборгованості в розмірі UАН 17 358 614,39грн. та сумі, що еквівалентна USD 2 425 088,27 доларів США було порушено.

Судова колегія вважає безпідставними твердження апелянта, що Позивачу ОСОБА_11 особою не було передано за актом приймання-передачі від 04.11.2014 року повного пакету документів, що засвідчує його право, зокрема, кредитні заявки, оскільки за змістом ч.1 ст.517 ЦК України, такий обовязок існує у первісного кредитора перед новим кредитором, а не боржником (його поручителем), тоді як за змістом частини другої цієї норми для боржника (поручителя) мають значення докази переходу до нового кредитора прав у зобовязанні, а не обсяг документів, що переданий вищенаведеними особами на виконання правочину щодо зміни кредитора.

Саме повідомлення-вимога № 718 від 14.11.2014 року містить всю необхідну інформацію та докази щодо переходу прав кредитора від ОСОБА_11 особи до Позивача, до повідомлення-вимоги були додані копії документів.

Будь-яких вимог щодо направлення їм додаткових документів в порядку ч. 2 ст. 517 ЦК України, Відповідачами 1, 3 Позивачу не заявлялося.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Отже порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання своєчасного повернення боргу за кредитним договором, а тому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Аналогійна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.01.2011р. у справі № 3-62г10.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Правилами ст. 559 ЦК України встановлені випадки припинення поруки, зокрема, у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судова колегія вважає безпідставними доводи Відповідачів 1 та 3 щодо настання таких випадків внаслідок внесення Позивачем та Відповідачем 2 низки змін до Договору послуг, а також коливання курсу гривні відносно долара США, оскільки, обсяг відповідальності поручителя встановлений в Договорі поруки та дорівнює "генеральному ліміту" сумі в 95 000 000 грн. або еквіваленті цієї суми в доларах США, який залишився незмінним також в Договорі послуг. Щодо коливання валютного курсу, то це взагалі не є обставиною, що припиняє поруку в розумінні вищенаведеної норми, оскільки від волевиявлення сторін не залежить.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, загальна сума заборгованості на дату подачі позову складала: 17 342 431,86 грн. та 2 395 405,58 доларів США, що станом на 14.11.2014р., виходячи з валютного курсу НБУ (1541,2417 грн. за 100 доларів США), складало 36 918 989,68 грн., а разом 17 342 431,86 грн. + 36 918 989,68 грн. = 54 261 421,54 грн.

Заборгованість в розмірі 54 261 421,54 грн. Відповідачем 2 визнана, що підтверджується двосторонньо-підписаним актом звірки розрахунків за період 14.11.2014р. 02.12.2014р. станом на 02.12.2014р. (т. 1, а.с. 245).

З урахуванням того, що частина боргових зобовязань по основному договору виконувалася в доларах США, яка за змістом п. 13 Договору мала бути перерахована по курсу НБУ на момент фактичної виплати, але фактично виплачена не була, позивачем в порядку ст. 22 ГПК України в суді першої інстанції було збільшено позовні вимоги з урахуванням курсу НБУ на 30.08.2015р. (кінцевий строк, що передбачений як "генеральний").

Отже сума боргу склала UAH в розмірі 17 358 614,39 грн., USD в розмірі 2 425 088,27 доларів США, що за курсом НБУ склала 51 695 606,65 грн., а разом 69 054 221,04 грн.

Дана заборгованість також визнана Відповідачем 2, про що він прямо вказує у відзиві на позов №5812/23 від 22.10.2015р. Крім цього, між Позивачем та Відповідачем 2 був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, де зазначено, що станом на 09.10.2015р. заборгованість складає 69 054 221,04 грн., що за розрахунком є лише основним боргом.

Заявою № 05/11 від 05.11.2015р. Позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення суми 1 137 430,73грн. та остаточно просив стягнути солідарно з Відповідачів 1 та 2, згідно Договору про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 року та Договору поруки № SR 12-157/200 від 16.08.2012 року, заборгованість в сумі 67 916 790,30 грн.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки відповідачами доказів сплати спірної заборгованості не надано, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь Позивача з Відповідачів 1 та 2 солідарно суми заборгованості за Договором про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 року в розмірі 67 916 790,30 грн.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції необґрунтовано прийнято до розгляду заяву позивача від 07.10.2015 року через одночасну зміну підстав та предмету позову, оскільки в межах розгляду даної справи предмет та підстава позову заборгованість за Договором послуг через порушення Відповідачами взятих на себе зобовязань залишилися незмінними. Всі доповнення позивача до позовних вимог, зміна їх розміру, зміни в частині порядку стягнення пов'язані з тривалим невиконанням Відповідачами своїх зобов'язань за Договором, зміною валютного курсу, але не є зміною предмету або підстави позову.

Посилання заявника на те, що суд першої інстанції розглянув справу 05.11.2015р., не надавши можливості для ознайомлення із зміненими позовними вимогами, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки Відповідачі не були позбавлені права на ознайомлення з матеріалами справи в порядку ст. 22 ГПК України, будь-яке клопотання з цього приводу не заявлялося.

Доводи стосовно не зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, в якій розглядаються вимоги при визнання недійсним договору поруки, судова колегія також вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції зобовязаний повно та всебічно розглянути справу по суті, в тому числі дослідити доводи щодо укладеності та відповідності умовам діючого законодавства договору, порушення якого є причиною звернення до суду Позивача. У разі визнання такого договору недійсним в іншій справі заінтересовані особи не позбавлені звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Разом з тим, змінюючи статус Відповідача 3 на Третю особу, суд першої інстанції вийшов за межі процесуальних повноважень, що надані йому при вирішенні справи. Так, згідно до вимог ст.ст. 21, 23 ГПК України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Позов може бути подано до кількох відповідачів, кожний з яких щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Зазначена вимога після прийняття її до розгляду має бути вирішена по суті з прийняттям рішення (ст. 82), або провадження по ній припинено (ст. 80) чи залишено без розгляду (ст. 81). Також передбачена можливість заміни неналежного відповідача (ст. 24).

За змістом ст. 83 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Оскільки судом першої інстанції не прийнято будь-якого процесуального рішення з приводу заявленої позовної вимоги до Відповідача-3, в апеляційній інстанції зазначене порушення підлягає виправленню. Згідно до пояснень Позивача, що викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, а також в окремій заяві, що надана в судовому засіданні апеляційної інстанції, він наполягає на відмові від позову відносно Відповідача 3.

Судовою колегією розяснено наслідки прийняття судом відмови від позову, перевірено повноваження представника позивача, заслухано думки інших учасників процесу, що не заперечували проти такої заяви Позивача. За таких підстав судова колегія на підставі ст.ст. 22, 78, 80 ч. 1 п. 4 ГПК України вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позовних вимог до Відповідача 3 та припинити провадження у справі в цій частині.

Проте зазначене процесуальне порушення не вплинуло на правильність вирішення господарським судом справи по суті

Інших порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 року у справі № 908/5508/14 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", м. Київ залишити без задоволення.

Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 року у справі № 908/5508/14 доповнити абзацом наступного змісту: "Припинити провадження у справі № 908/5508/14 в частині позовних вимог Командитного товариства "ОСОБА_10 і компанія "Комиш-Зорянського елеватора", смт. Комиш-Зоря, Запорізька область до Приватного підприємства "Молокозавод-Олком", м. Мелітополь, Запорізька область ".

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 року у справі № 908/5508/14 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 8 прим.:

1 позивачу

2, 3, 4 відповідачам

5 третій особі

6 до справи

7 ДАГС

8 ГС