Ухвала суду № 55597430, 01.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 876/10555/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, управління державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, управління державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в якому просив з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог(а.с.10) визнати протиправними дії і бездіяльність Г'У МВС України у Львівській області щодо накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з ОВС, скасувати протиправний наказ ГУ МВС України у Львівській області від 27 березня 2015 року №913 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ...» в частині його звільнення, нібито за «скоєння вчинку, який дискредитує звання працівника ОВС, визнати в частині незаконним наказ № 319 о/с про накладення відносно ОСОБА_2 заходу дисциплінарного стягнення - звільнення з ОВС за ст.63 «є» (за порушення дисципліни) та поновити його в ОВС інспектором дорожньо-патрульної служби групи дорожньо-патрульної служби відділення ДАІ з обслуговування Городоцького району ГУ МВС України у Львівській області та стягнути з відповідача - ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_2 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 913 від 27.03.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУ МВС України у Львівській області» в частині звільнення ОСОБА_2, визнано протиправним та скасовано наказ головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 319 о/с від 12.05.2015 року - в частині звільнення ОСОБА_2 з ОВС за ст. 63 «є» за порушення дисципліни, поновлено ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби групи дорожньо-патрульної служби відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Городоцького району головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 13.05.2015 року та стягнуто з управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 10994 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 33 коп. Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби групи дорожньо-патрульної служби відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Городоцького району головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2559 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 74 коп. допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області оскаржило його в апеляцйному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляцій скарзі зазначає, що спірні правовідносини в даній справі пов'язані з проходженням публічної служби, бо позивач являвся працівником міліції - особою середнього начальницького складу і приймався на службу та проходив її на підставі Закону України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного статуту ОВС, а також відомчих наказів.

Згідно Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України затвердженого Законом України Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Виходячи зі змісту ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України: «Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України». Відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватись законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників. Крім того, дана норма зобов'язує дотримуватись ряду інших вимог, виконання яких у своїй сукупності забезпечує службову дисципліну. Згідно Дисциплінарного статут, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.

Не вірною є позиція суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача дисциплінарного проступку в зв'язку з закриттям кримінального провадження, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище). В процесі службового розслідування вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, а не кримінального правопорушення, доведена повністю. Тобто, при службовому розслідуванні доводився факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку а не кримінального правопорушення. Слід зазначити, що відповідно до дисциплінарного статут особи поруч з адміністративною, кримінальною можуть також нести дисциплінарну відповідальність.

Накладенню на позивача дисциплінарного стягнення та звільненню позивача з органів внутрішніх справ передував висновок службового розслідування, як це передбачено ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Вказаними матеріалами службового розслідування, проведеного відповідно до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та наказу МВС України від 12.03.2013 №230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службового розслідування в ОВС України», вина позивача в грубому порушенні службової дисципліни доведена повністю.

Не вірною є позиція суду що підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення був факт відкриття щодо позивача кримінального провадження. Наказом ГУМВС України від 26.03.2015 року №888, ураховуючи що в діях службових осіб ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС містяться ознаки порушення службової дисципліни, а дана обставина являється приводом для призначення службового розслідування, на виконання п.п.2.1, 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС, було призначено службове розслідування. Згідно наказу про призначення службового розслідування, в останньому є посилання на п.п.2.1., 2.6 Інструкції а не п.2.2.2. на який посилається представник позивача, та такі посилання безпідставно взято до уваги судом першої інстанції при прийнятті рішення.

При службовому розслідуванні встановлено що 26.03.2015р., приблизно о 00:40 водій ОСОБА_3, був зупинений при виїзді з м. Городок в напрямку м. Комарно працівниками ДАІ, які запропонували громадянину ОСОБА_3 пройти контрольну перевірку на стан сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер», однак, водій відмовився у зв'язку з чим йому було повідомлено про скерування на медичний огляд в Городоцьку ЦРЛ. По дорозі до медичного закладу старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4 було висунуто вимогу про передачу грошових коштів за непритягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Виконуючи незаконну вимогу працівника міліції, останній передав грошові кошти в сумі 2000 гривень. Передавши ОСОБА_4 кошти, ОСОБА_3 підійшов до іншого інспектора ДАІ, (ОСОБА_2,який згідно розстановки нарядів ніс службу з ОСОБА_5 25.03.2015р.), який перебував за кермом службового автомобіля, отримав у нього свої водійські права та поїхав.

При службовому розслідуванні, як це передбачено Дисциплінарним статутом та наказом МВС України №230, опитано інспектора ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС прапорщика міліції ОСОБА_2. Останній від надання пояснення відмовились на підставі ст. 63 Конституції України та у зв'язку із поганим самопочуттям.

Як вбачається з обставин, встановлених при службовому розслідуванні, позивачем не вчинено жодних дій спрямованих на належне документування адміністративного правопорушення зі сторони ОСОБА_3 Матеріалами службового розслідування, у чіткій відповідності до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та наказу МВС України №230, вина позивача у порушенні службової дисципліни (а не у вчиненні злочину) - доведена повністю. За наслідками службового розслідування, наказом ГУМВС України у Львівській області від 27.03.2015 №913, за грубі порушення положень Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу МВС України від 16.03.2007 № 81, дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, що проявилось у неналежному виконанні службових обов'язків, вимаганні неправомірної вигоди за непритягнення громадянина до адміністративної відповідальності, на інспектора ДПС групи ДПС ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховувалась тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо. Зокрема, згідно послужного списку у позивача на момент накладення дисциплінарного стягнення звільнення з органів внутрішніх справ було діюче дисциплінарне стягнення -догана. Крім того попередньо ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення аналогічного дисциплінарного проступку. Однак останній, належних висновків не зробив і надалі порушив службову дисципліну. Як наслідок, враховуючи те що інші заходи дисциплінарного впливу виявились безрезультатними, прийнято рішення про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.

При цьому апелянт наголошує, що дисциплінарне стягнення накладено за ряд порушень однак жодним чином не за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. За вчинення кримінальних правопорушень особи несуть кримінальну, а не дисциплінарну відповідальність. Підставою дисциплінарної відповідальності став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Такою підставою є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.

Враховуючи викладене вище просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, в частині якою позов ОСОБА_6 задоволено, та в цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з натупних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, проходив службу в органах внутрішніх справ з березня 1994 року і на час притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ перебував на посаді старшого інспектора ДПС групи ДПС ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області. Пунктом 2 наказу головного управління внутрішніх справ України у Львівській області № 913 від 27.03.15 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС у Львівській області», за грубі порушення положень Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу МВС України від 16,03.2007р. № 81, дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, що проявилось у неналежному виконанні службових обов'язків, вимаганні неправомірної вигоди за непритягнення громадянина до адміністративної відповідальності, на інспектора ДПС групи ДПС ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ. Відповідно до витягу з наказу №319 о/с від 15.05.2015р. старшого прапорщика міліції ОСОБА_2, інспектора дорожньо-патрульної служби групи дорожньо-патрульної служби відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Городоцького району ГУМВС, з 12 травня 2015 року, звільнено з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України за ст.63 «є» (за порушення дисципліни). Підставою для наказу № 913 від 27.03.15 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС у Львівській області» є висновок службового розслідування від 26.03.2015р. за фактом відкриття Городоцького районною прокуратурою Львівської області кримінального провадження №4201514018000001 за ч.3 ст. 368 КК України.

Згідно із вказаним висновком службового розслідування від 26.03.2015 р. установлено, що 26.03.2015р., приблизно о 00:40 водій ОСОБА_3, був зупинений при виїзді з м. Городок в напрямку м. Комарно працівниками ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4 та старшим прапорщиком міліції ОСОБА_2, які запропонували громадянину ОСОБА_3 пройти контрольну перевірку на стан сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер», однак, водій відмовився у зв'язку з чим йому було повідомлено про скерування на медичний огляд в Городоцьку ЦРЛ. По дорозі до медичного закладу старшим лейтенантом міліції ОСОБА_5 було висунуто вимогу про передачу грошових коштів за непритягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Виконуючи незаконну вимогу працівника міліції, останній передав грошові кошти в сумі 2000 гривень, після чого його було відпущено вказаними працівниками міліції. У подальшому ОСОБА_3 по телефону звернувся до активістів ГФ «Самооборона Городка», якими близько 01:00 26.03.2015р. патрульний автомобіль ДАІ «ВАЗ-21099». д.н.з. НОМЕР_1 із працівниками міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було затримано у м.Городку по вул.Перемишльській 30, шляхом блокування вказаного службового автомобіля та на місце події викликано слідчо-оперативну групу Городоцького РВ ГУМВС та представників прокуратури. Такими діями старший лейтенант міліції ОСОБА_4 та старший прапорщик міліції ОСОБА_2 скомпрометували авторитет міліції, як правоохоронного органу перед громадянами, чим грубо порушили обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання дисципліни, неухильне виконання яких передбачено ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, зокрема дотримання законодавства, захист, від протиправних посягань прав та свобод громадян, дотримання норм професійної та службової етики, а також положення Закону України «Про міліцію», наказів МВС України від 16.03.2007р. № 81 та скоїли вчинок, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено, що відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на службу в органи внутрішніх справ, її проходження та звільнення з неї урегульовані спеціальним законодавством, до якого належать: Закон України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV«Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Відповідно до положень ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, особи рядового та начальницького складу зобов'язані дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників. Стаття 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачає види дисциплінарних стягнень, що можуть накладатись на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ. Відповідно до ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ відповідно до ч. 15 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни як крайній захід впливу до осіб начальницького складу повинен застосовуватись з урахуванням усіх обставин скоєння порушення, коли інші заходи дисциплінарного впливу виявились безрезультатними або коли працівник міліції скоїв проступок, несумісний з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який час взяти у ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи, порушувати клопотання про витребування і долучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до цієї справи, та документів, знайомитись після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком і оскаржувати його у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Крім того судом правильно зазначено, що відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Судом з'ясовано, що згідно висновку службового розслідування від 26.03.2015 року, таке проводилося за фактом відкриття Городоцькою районною прокуратурою Львівської області кримінального провадження №4201514018000001 за ч.3 ст. 368 КК України. Однак жодних доказів того, що провадження в кримінальній справі на час прийняття спірного наказу закінчене, матеріали справи не містять. Більше того, постановою від 24.04.2015 року закрито кримінальне провадження №42015140180000001 від 26.03.2015 р., за ознаками злочину, передбаченого ст.368 ч.3 КК України за заявою ОСОБА_3 про вимагання та одержання у нього неправомірної винагороди службовими особами, а саме інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУВ МВС України у Львівській області старшим прапорщиком міліції ОСОБА_7 та старшим інспектором ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУВ МВС України у Львівській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності у їх діях складу такого кримінального правопорушення. Відповідно до вказаної постанови, повністю спростовуються висновки службового розслідування відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а відтак суд першої інстанції підставно вважав, що це свідчить про поспішне та передчасне прийняття відповідачем спірного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, тим більше жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем проступку матеріали справи не містять, а висновки службового розслідування базуються лише на нічим не підтверджених поясненнях ОСОБА_3, спростованими результатами кримінального провадження.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прийняття наказу головного управління внутрішніх справ України у Львівській області № 913 від 27.03.15 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС у Львівській області», в частині позивача з неповним дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України у Львівській області № 913 від 27.03.15 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС у Львівській області» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ підлягає задоволенню.

При цьому судом правильно зазначено, що вимога позивача визнати протиправними дії і бездіяльність ГУ МВС України у Львівській області щодо накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з ОВС не має самостійного правового значення, оскільки такі дії судом оцінюються при з'ясуванні всіх обставин прийняття спірного наказу. З огляду на протиправність наказу ГУ МВС України у Львівській області № 913 від 27.03.15 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС у Львівській області» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ то відповідно і підлягає визнанню протиправним та скасуванню наказ № 319 о/с в частині накладення відносно ОСОБА_2 заходу дисциплінарного стягнення - звільнення з ОВС за ст.63 «є» (за порушення дисципліни), оскільки такий є похідним від раніше зазначеного.

Крім того, судом вірно враховано, що згідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право позивача на проходження служби в органах внутрішніх справ підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді. Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Згідно з ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки згідно довідки про середньоденне та середньомісячне грошове забезпечення позивача від 23.09.2015 року №9/4236, згідно якої середньомісячна заробітна плата позивача становить 2559,74 грн., середньоденна - 83.93 грн. Тому з урахуванням положень п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) та Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009р. №9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010р.», суд першої інстанції правильно вважав, що за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати -10994,33 грн. і таку слід стягнути з управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року по справі № 813/2329/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 05.02.2016 року