Рішення № 5558279, 14.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/46514.09.09 За позовом Приватного підприємства «Санта-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКей Україна»

про стягнення 182299,87 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Яковенко О.М. представник за довіреністю № 0521/01 від 21.05.2009 р.

Від відповідача: не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКей Україна»заборгованості за Договором поставки №380/10/07-ПТ-2313 від 10.10.2007р. в розмірі 182299,87 грн., в тому числі: 177385,68 грн. основний борг, 4329,19 грн. пеня та 585,01 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.08.2009р. порушено провадження у справі № 53/465, розгляд справи призначено на 14.09.2009р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено договір, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 182378,70 грн., за який відповідач розрахувався лише частково, в результаті чого за ним утворилася заборгованість.

В судовому засіданні 14.09.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не зявився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ № 986419 станом на 09.09.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 25.08.2009р. про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.09.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.10.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки №380/10/07-ПТ-2313 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та відповідно до Замовлень Покупця поставляти Товар, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар і оплатити його вартість, за цінами вказаними у відповідній Специфікації (п.1.1. Договору поставки №380/10/07-ПТ-2313 від 10.10.2007р.).

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.4. договору поставки № 380/10/07-ПТ-2313 від 10.10.2007р. право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцю. Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови: якщо сторони підписали товарно-транспортні/товарні накладні, що засвідчує отримання товару покупцем; постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив товар покупцю, відповідно до вимог даного договору.

Факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 182378,70 грн. підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями наступних видаткових накладних: № 76949 від 29.04.2009р., № 78268 від 30.04.2009р., № 78968 від 30.04.2009р., № 83956 від 08.05.2009р., № 88099 від 15.05.2009р., № 89944 від 19.05.2009р., № 90149 від 19.05.2009р., № 90571 від 19.05.2009р., № 90935 від 20.05.2009р., № 93679 від 22.05.2009р., № 95495 від 26.05.2009р., № 98099 від 29.05.2009р., № 98306 від 29.05.2009р., № 98525 від 29.05.2009р., № 99659 від 01.06.2009р., № 100023 від 02.06.2009р., № 100252 від 02.06.2009р., № 100256 від 02.06.2009р., № 101096 від 04.06.2009р., № 101545 від 05.06.2009р., № 102122 від 05.06.2009р., № 102709 від 09.06.2009р., № 103015 від 09.06.2009р., № 104797 від 12.06.2009р. з відмітками відповідача про отримання.

Відповідно до пункту 8.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.10.2007р. до договору поставки № 380/10/07-ПТ-2313 від 10.10.2007р. сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару в залежності від його виду в такому порядку: протягом 21 дня з моменту поставки товару охолоджена продукція, протягом 45 днів з моменту поставки товару заморожена продукція.

Додатковою угодою від 01.06.2009р. до договору поставки № 380/10/07-ПТ-2313 від 10.10.2007р. сторони погодили внести зміни до п. 8.2 договору поставки виклавши його в наступній редакції: покупець здійснює оплату товару в залежності від його виду в такому порядку: протягом 30 днів з моменту поставки. Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та скріплення печатками сторін, тобто з 01.06.2009р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Санта-Україна»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобовязання, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Матеріали справи свідчать, що 09.07.2009р. відповідач здійснив повернення товару позивачу на суму 2556,06 грн., з яких 2495,99 грн. було зараховано в рахунок погашення заборгованості за товар, відвантажений по накладній № 76949 від 29.04.2009р.

Крім того, відповідно до пункту 8.5 договору позивач має право зменшити оплату за поставлений товар, яка належить йому до сплати відповідачем, на вартість наданих останнім послуг відповідно до додатків до даного договору. Залік зустрічних вимог здійснюється без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо).

Згідно з п. 16.9 договору поставки залік зустрічних вимог без письмової згоди покупця не допускається.

Матеріали справи свідчать, повідомлення про взаємозалік на суму 2497,03 грн., яке було підписано та погоджено покупцем.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 177385,68 грн. (182378,70 грн. 2497,03 грн. 2495,99 грн.) згідно з довідкою позивача про суму боргу від 11.09.2009 року вих. №1/620 за підписами В.о. генерального директора та головного бухгалтера.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1. статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 8.2 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.10.2007р. до договору поставки № 380/10/07-ПТ-2313 від 10.10.2007р. та в редакції додаткової угоди від 01.06.2009р. до договору поставки № 380/10/07-ПТ-2313 від 10.10.2007р.), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов ТОВ «Санта-Україна»щодо стягнення з ТОВ «ОКей Україна»основного боргу за договором № 380/10/07-ПТ-2313 від 10.10.2007р. у розмірі 177385,68 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 4329,19 грн. пені та 585,01 грн. 3% річних, у звязку з невиконанням відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Право чин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Судом встановлено, що сторони письмово не погодили такий вид відповідальності як стягнення пені за порушення положень п. 8.2 договору стосовно порушення строків розрахунків за поставлений товар, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4329,19 грн. задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтується на нормах закону.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню 585,01 грн. три проценти річних від простроченої суми, розмір якої визначений за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 525, 526, 530, 543, 554, 549, 551, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

.

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКей Україна»(01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33, пов. 13, код ЄДРПОУ 34356884 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта-Україна»(01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 15, код ЄДРПОУ 30634862) основний борг в сумі 177 385 (сто сімдесят сім тисяч триста вісімдесят пять) грн. 68 коп., три проценти річних в сумі 585 (пятсот вісімдесят пять) грн. 01 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят девять) грн. 70 коп., 230 (двісті тридцять) грн.. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.