Постанова № 55568574, 25.01.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2016 рокум. Ужгород№ 807/648/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.,

при секретарі судового засідання - Приходько Т.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач - не з'явився;

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою, що вказана у позовній заяві, однак надіслав клопотання про розгляд даної адміністративної справи за його відсутності на основі наявних в матеріалах справи доказах.

Даний адміністративний позов позивач просив суд задовольнити повністю із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_1, на підставі закону здійснює підприємницьку діяльність і таким чином відповідно до ст.3 та п.1 та пп.2 п.2 ст.55 ГК України є суб'єктом господарювання.

1 березня 2013 року, позивач отримав від відповідача, поштою, вимогу про сплату боргу №Ф80 від 15 лютого 2013 року, відповідно до якої зазначено, що за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 2 316,57 грн.

В ході судового розгляду позивачем до суду було подано заяву про збільшення позовних вимог від 09.04.2015 року відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф80 від 15 лютого 2013 року, у зв'язку із тим, що вимога №Ф80 охоплює аналогічний період із вимогою №Ф163 від 14.05.2013 року.

Вказану вимогу позивач вважає протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню, оскільки в даному випадку має місце подвійне оподаткування так як вимога пенсійного фонду №Ф163 від 14.05.2013 року включає в себе суму боргу і по вимозі №Ф80 від 15 лютого 2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив, так як діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, при цьому пояснивши, що станом на день розгляду даної адміністративної справи вказана в оскаржуваній позивачем вимозі про сплату боргу сума погашене позивачем в добровільному порядку через органи ДВС, а відтак підстав для скасування такої немає.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін в даній справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, ОСОБА_2 - фізична особа, суб'єкт підприємницької діяльності (надалі позивач), згідно Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_1, на підставі закону здійснює підприємницьку діяльність і таким чином відповідно до ст.3 та п.1 та пп.2 п.2 ст.55 ГК України є суб'єктом господарювання.

01 березня 2013 року, позивач отримав від відповідача, поштою, вимогу про сплату боргу №Ф80 від 15 лютого 2013 року, відповідно до якої зазначено що за таким рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 2 316,57грн.

Так позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування 3 категорії, що підтверджується довідкою форми 4-ОПП №1146/18-20 від 04.07.2012р.

Відповідно до статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

ОСОБА_2 - фізична особа - підприємець зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-Р/ (Далі Закон №2464-ІУ).

Відповідно до ст.8 Закону №2464-1V розмір єдиного внеску для кожної категорії податників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закон №2464-ІУ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка. Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-ІУ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до ст. 9 Закону №2464-ІУ встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 3 ч.8 ст. 9 Законом №2464-ГУ (в редакції Закону N 5292-VI від 18.09.2012) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

27.02.2013 р. позивач подав до управління ПФУ в Перечинському районі звіт про суми нарахованого доходу осіб та суми нарахованого єдиного внеску, в якому неправильно визначив розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Оскільки відповідно до п.4.6.1. Інструкцій «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Інструкція) затвердженою правлінням Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27 жовтня 2010 р. за №994/18289 платники єдиного внеску, які обрали спрощену систему оподаткування самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць.

Так, з метою реалізації єдиної державної податкової політики, посилення контролю за правильністю обчислення і сплатою внесків до Пенсійного фонду між органами Пенсійного фонду та Державною податковою інспекцією здійснюється обмін інформацією на міжвідомчому рівні.

Отже, відповідно до Закону №2464-ІУ із внесеними змінами позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період до 20 січня 2013 року.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону №2464-ІУ територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Факт наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску підтверджується карткою особового рахунку платника фізичної особи - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування в період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року, яка наявна в матеріалах даної адміністративної справи.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня находження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до п.6.4. Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Саме на підставі вищевикладеного та у зв'язку з наявною у позивача заборгованості по сумі недоїмки, управлінням ПФУ в Перечинському районі сформовано вимогу «Про сплату боргу» №Ф80 від 15 лютого 2013 року на суму 2316,57 грн. та направлено позивачу, яка і являється в даному випадку предметом оскарження в судовому порядку.

Однак, в ході судового розгляду даної адміністративної справи по суті, судом було встановлено, що оскаржувана позивачем вимога «Про сплату боргу» №Ф80 від 15 лютого 2013 року на суму 2316,57 грн. була сплачена ним 26.08.2014 року через відділ ДВС Перечинського РУЮ, що підтверджується випискою по рахунку, яка була надана відповідачем в ході судового розгляду та наявна в матеріалах даної адміністративної справи і тим самим позивач підтвердив наявність у нього заборгованості на момент винесення відповідачем оскаржуваної вимоги.

Крім того, вищевказана виписка підтверджує і сплату боргу ОСОБА_2 на користь УПФУ в Перечинському районі по вимоги №Ф163У від 14.05.2013 р., яка включає в себе і суму боргу по оскаржуваній позивачем вимозі, яка є предметом спору.

Оскільки позивач не погоджувався із вимогою пенсійного фонду №Ф163У від 14.05.2013 р. та оскаржував її в судовому порядку, однак судами першої та апеляційної інстанції позивачу було відмовлено в її скасуванні, що в свою чергу ще раз підтверджує факт заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску, на момент винесення оскаржуваної позивачем вимоги.

Вимога №Ф163У від 14.05.2013 р. була виставлена боржнику з врахуванням сум єдиного Внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ІІІ-ІV квартал 2012 року, за І квартал 2013 року та штрафної санкції.

В той же час вимога УПФУ в Перечинському районі № Ф80 від 15.02.2013 р. виставлена боржнику з врахуванням сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ІІІ-ІV квартал 2012 року.

Суд зазначає, що факт сплати боргу за оскаржуваною вимогою також підтверджується наданими представником відповідача в судовому засіданні копіями постанов органів ДВС від 08.08.2014 року про повернення виконавчого документу стягувачеві та від 10.07.2015 року про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.6 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що вимога про сплату боргу №Ф80 від 15 лютого 2013 року управління ПФУ в Перечинському районі є погашеною самостійно боржником 26.08.2014 року, а тому підстави для її скасування в даному випадку відсутні, так як суд не вбачає порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту.

Між тим, також слід зазначити, що оскільки суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ІІІ-ІV квартал 2012 року були погашені в порядку черговості через сплату боргу по вимозі №Ф163У від 14.05.2013 р. тому в даному випадку немає і подвійного оподаткування, як це в своїй позовній заяві зазначав позивач, а тому ці підстави також не можуть бути взяті до уваги судом, як підставу для задоволення даного позову.

Враховую вище викладене суд приходить до висновку, що відповідач заперечуючи проти задоволення даного адміністративного позову довів правомірність винесення оскаржуваної позивачем вимоги, підтвердивши таку належними та допустимими доказами, чим спростував доводи позивача, а тому в даному випадку діяв в межах та в спосіб встановлений чинним законодавством, а тому в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяC.А. Гебеш