Ухвала суду № 55565023, 03.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7231/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., позивача ОСОБА_2, представника відповідача Литовченко В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а судом не встановлено об'єктивно, всебічно і в повному обсязі всі фактичні обставини у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 10.11.2014 за позивачем закріплено територіальну дільницю №6 (а.с. 13).

Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 10.02.2015 було проведено цільову перевірку стану роботи відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

За результатами перевірки дільниці №6 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 встановлено неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків та порушення вимог ст.ст. 11, 28, 33, 38, 40, 41, 52, 57, 75 Закону України «Про виконавче провадження» у ВП №№45853429, 45852570, 45848078, 44420281, 34278742, 34278299, 35248280, які перебувають у нього в провадженні та запропоновано вирішити питання щодо дисциплінарної відповідальності позивача (а.с. 59-88).

По результатам опрацювання довідки позивач 23.02.2015 надав письмові пояснення, з яких вбачається, що ним заперечувався факт перебування в проваджені виконавчих проваджень, переданих згідно актів прийому - передачі в листопаді - грудні 2014 року, а також визнавався факт не надіслання відповідних запитів та винесення постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору (т. 1 а.с. 15).

26 лютого 2015 року в.о. начальника управління державної виконавчої служби Бабенко О.М., в.о. начальнику Головного територіального управління юстиції у Київській області Пономарчуку О.О. внесено подання за неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків та порушення вимог ст.ст. 11, 28, 33, 38, 40, 41, 52, 57, 75 Закону України «Про виконавче провадження» про застосування до позивача заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани (т. 1 а.с. 16-18)..

За результатами розгляду вказаного подання відповідачем було видано оскаржуваний наказ №18/6 від 10.03.2015, яким застосовано до позивача захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання своїх посадових обов'язків та порушення вимог ст.ст. 11, 28, 33, 38, 40, 41, 52, 57, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 19).

Не погодившись з цим наказом, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт неналежного виконання посадових обов'язків ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження, у зв'язку із чим наказ Головного територіального управління юстиції у Київській області № 18/6 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2.» є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, за результатами перевірки позивача було встановлено неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст.ст. 11, 28, 33, 38, 40, 41, 52, 57, 75 Закону № 606-XIV та складено довідку по цільовій перевірці від 12.02.2015 (а.с. 59-88), пунктом 9 висновків якої було наголошено на необхідності вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Зі змісту оскаржуваного наказу, яким до позивача було застосовано засіб дисциплінарного стягнення у вигляді догани, вбачається, що він прийнятий на підставі подання в.о. начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Бабенко О.М. від 26.02.2015 та пояснень позивача від 23.02.2015.

Так, в наведеному поданні (т. 1 а.с. 16-18) вказано, що за результатами перевірки дільниці № 6 встановлені порушення у виконавчих провадженнях №№ 45853429, 45852570, 45848078, 44420281, 34278742, 34278299, 35248280, які перебувають у провадженні позивача.

У своїх поясненнях від 23.02.2015 позивач не заперечував виявлені порушення в частині не направлення запитів до органів, що здійснюють реєстрацію майна, не винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, однак зазначив, що виконавчі провадження, які передані згідно актів прийому-передачі в листопаді та грудні 2014 року на виконанні не перебувають (а.с. 15).

Колегія суддів наголошує на тому, що згідно актів приймання-передачі від 18.11.2014, 21.11.2014, 08.12.2014 позивачем прийнято кілька виконавчих проваджень (т. 1 а.с. 93-95) у тому числі й ВП № 34278742 та № 35248280. З огляду на це, всі обов'язки по здійсненню відповідних дій у рамках цих виконавчих проваджень перейшли до позивача.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що виявлені порушення Закону № 606-XIV виникли з вини інших осіб ще задовго до передачі позивачу на виконання вищевказаних виконавчих проваджень, що надійшли на виконання до відділу в 2012 - 2013 роках, а позивач переведений на посаду головного державного виконавця відділу ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Київській області лише 01.08.2014.

Колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки позивач, прийнявши до свого провадження відповідні виконавчі провадження, мав виявити наявні порушення Закону № 606-XIV та невідкладно їх усунути, чого зроблено не було.

Варто також зауважити, що відповідно до довідки про усунення недоліків від 30.03.2015 (т. 1 а.с. 96-112) порушення так і не були усунуті позивачем у повному обсязі.

На виконання ухвали апеляційного суду від 13.01.2016 позивач надав до суду письмові пояснення щодо безпідставності виявлених порушень, які були ним озвучені у судовому засіданні 13.01.2016. Крім того, відповідач надав до суду копію облікової картки по виконавчому провадженню № 44420281 та копії матеріалів виконавчих проваджень №№ 45853429, 45852570, 45848078, 34278742, 34278299, 35248280, виявлені порушення в яких слугували підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Так, позивач спростовуючи висновки перевірки говорить про те, що стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій правомірно не було ним здійснено. Разом з цим, як вбачається з матеріалів перевірки та наданих відповідачем до суду копій виконавчих проваджень, в окремих виконавчих провадженнях перевіркою були виявлені порушення, які стосувалися також: не накладення арешту, не оголошення заборони відчуження майна, відсутності облікової картки матеріалах, не внесення інформації до Державних реєстрів, ненаправлення запитів, не винесено постанови про об'єднання виконавчих проваджень, не здійснено перевірку майнового стану боржника у термін, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» тощо.

Таким чином, в рамках спірних виконавчих проваджень позивачем було вчинено ряд порушень Закону України «Про виконавче провадження», які, в сукупності, слугували підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною 1 ст. 1471 КЗпП передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно з ст. 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З огляду на викладені обставини, отримавши подання Бабенко О.М. від 26.02.2015, в якому зазначалося про виявлені перевіркою за позивачем порушення та пояснення позивача від 23.02.2015, в яких останній у повній мірі не заперечував факт порушень, в.о. начальника управління Пономарчук О.О. правомірно видав наказ про застосування до позивача стягнення у вигляді догани.

Крім того, спірне рішення відповідача винесено повноважним органом - в.о. начальника управління, з дотриманням місячного строку (згідно довідки від 12.05.2015 виявлено правопорушення та 10.03.2015 застосовано стягнення), з урахуванням ступеня тяжкості, заподіяної шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, і попередньої роботи працівника (застосовано догану, а не інший можливий спосіб - звільнення) та оформлене відповідним наказом. При цьому, з позивача було взято пояснення та застосовано лише один вид стягнення - догану.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення в порядку, визначеному законодавством та у межах наданих повноважень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 08.02.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.