Постанова № 55564680, 03.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2016 року Справа № 904/6413/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Джихур О.В.,

при секретарі Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №14-138 від 13.05.2014 р.;

представник відповідача не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015 року у справі №904/6413/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015р. у справі №904/6413/15 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 126644139, 04 грн., пеню у сумі 8364637, 25 грн., три відсотки річних у розмірі 3174626, 90 грн., інфляційні втрати у сумі 45042291, 42 грн. та 71525, 27 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині зменшення розміру пені на 8364637,26грн.

Посилається на те, що зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій споживачів тепла, а також про наявність перед відповідачем заборгованості населення та бюджетних установ за спожиті послуги з теплопостачання не є законною та обґрунтованою підставою для зменшення пені.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 03.02.16р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2414/14-КП-5 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Відповідно до 2.1 договору продавець передає покупцеві в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 3370 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 08.09.2014, передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3113 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на 1 транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою -20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 грн., крім того ПДВ - 20% - 57, 40 грн., всього з ПДВ - 344, 40 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3462, 26 грн., крім того ПДВ - 20% - 692, 45 грн., всього з ПДВ - 4154, 71 гривень. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склались з 01 вересня 2014 року (арк. с. 26).

Додатковими угодами до говору № 1-6 до договору протягом 2014 року сторонами вносились зміни у п. 5.2 договору щодо ціни за 100 куб м газу та тарифу на транспортування природного газу (арк. с. 23-28).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач, на виконання умов договору, передав відповідачу за період січень - грудень 2014 року природний газ на загальну суму 140847222, 86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 29-49).

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 14203083, 82 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 126644139, 04 грн.

Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати отриманого природного газу виконані несвоєчасно, позивач, окрім основного боргу, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 49206850, 55 грн. інфляційних втрат, 16729274, 51 грн. пені, 3174626, 90 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки відповідачем не надано доказів здійснення своєчасного розрахунку за поставлений газ, висновки суду про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає повному задоволенню у розмірі 126644139, 04 грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам ст.526 ЦК України, ст.173,193 ГК України та умовам договору.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач надав розрахунок 3% річних у розмірі 3174626, 90 грн. за період з 15.02.2014 по 28.04.2015 та інфляційні втрати у сумі 49206850, 55 грн. за період з лютий 2014 року по березень 2015 року.

Господарським судом було перераховано суму заявлених інфляційних втрат у відповідності до вимог діючого законодавства та визнано, що стягненню підлягають інфляційні втрати частково у розмірі 45042291,42 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Апеляційним судом було перевірено зазначене нарахування інфляційних втрат та визнано правомірним задоволення господарським судом позову в цій частині частково, в сумі 45042291, 42 грн.

Що стосується нарахування 3% річних, то, апеляційний суд, перевіривши надані позивачем нарахування, визнав обґрунтованим висновок господарського суду про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3174626, 90 грн. за період з 15.02.2014 по 28.04.2015

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за загальний період заборгованості в розмірі 16729274, 51 грн.

Вказаний розрахунок є правомірним, але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені на 50% до 8364637, 25 грн.

Вказане клопотання мотивовано тяжким фінансовим станом відповідача та тим, що природний газ постачається виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, також те, що зазначена у позові заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасним надходженням коштів від споживачів, та беручи до уваги, що станом на липень 2015 року за відповідачем обліковується дебіторська заборгованість у розмірі 323907, 7 млн. грн., в тому числі населення - 246610, 7 млн. грн.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах ВГСУ №904/10100/13 від 02.07.2014р., № 904/6410/15 від 12.01.2016р., № 904/6405/15 від 12.01.2016р.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, причини невиконання зобов'язань перед позивачем, невідповідність заявленого до стягнення надмірно великого розміру пені наслідкам порушення, в силу положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені 8364637, 25 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій споживачів тепла, а також про наявність перед відповідачем заборгованості населення та бюджетних установ за спожиті послуги з теплопостачання не є законною та обґрунтованою підставою для зменшення пені, спростовується вищенаведеним та не може бути прийнято судом до уваги.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015 року у справі №904/6413/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя О.В. Джихур

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 08.02.2016 року.