Постанова № 55607214, 01.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016 року Справа № 904/8859/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Джихур О.В., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1029 від 19.10.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 02.11.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015р. у справі №904/8859/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Р.О.М.", м.Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про стягнення 108323,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015р. у справі №904/8859/15 (суддя - Петренко Н.Е.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Р.О.М." заборгованість за надані послуги у розмірі 74849,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 31684,59 грн., три проценти річних у розмірі 1790,23 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1624,85 грн.

При ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що позивачем обґрунтовано, доведено та визнано відповідачем наявність суми заборгованості за надані послуги, стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних передбачені чинним законодавством. Суд керувався нормами ст.ст. 509, 525, 526, 530, 529, 610, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України тощо.

Відповідач (КП "Гідроспоруди" ДМР), не погодившись із означеним рішенням господарського суду, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015р. у справі №904/8859/15 скасувати частково, а саме в частині нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних та витрат по сплаті судового збору. Скаржник зазначає про неврахування судом того, що лист №04/12 від 04.12.2014р., на який послався ТОВ "П.Р.О.М." в обґрунтування своїх вимог не було отримано КП "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції. Суд не звернув увагу на ту обставину, що наданий позивачем акт виконаних робіт №302 за грудень 2014р. на суму 23506,31 грн. було підписано сторонами 31.12.2014р., в той час як в обґрунтування нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних ТОВ "П.Р.О.М." обліковує на зазначену суму з 12.12.2014р. 12.12.2014р. послуги з боку позивача за грудень 2014р. за укладеним між сторонами договором не були надані, а отже, не виникла заборгованість і обов'язок відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних з 12.12.2014р.

Позивач (ТОВ "П.Р.О.М.") у відзиві на апеляційну скаргу (з урахуванням поданих уточнень 01.02.2016р.) зазначає, що після прийняття рішення, відповідачем була сплачена основна сума боргу у розмірі 74849,12 грн., у зв'язку з чим позивач визнав правомірність прийняття судового рішення в цій частині. Також зазначає, що під час здійснення розрахунку позовних вимог було помилково нараховано три проценти річних та індекс інфляції за несвоєчасну оплату грошового зобов'язання за актами виконаних робіт за листопад 2014 року - акт №285 від 30.11.2014р. на суму 22729,09 грн. та за грудень 2014 року - акт №302 від 31.12.2014р. на суму 23506,31 грн. Таким чином, вимога про сплату боргу від 14.12.2014р. №04/12 стосувалась боргу, що виник станом на 31.10.2014р. Далі позивач зазначає, що три проценти річних та індекс інфляції нараховувались на підставі вимоги про сплату суми боргу, яка 04.12.2014р. за вих. №04/12 була вручена відповідачу, про що свідчить вх. №1076 від 04.12.2014р., однак жодної відповіді від КП "Гідроспоруди" отримано не було, а заявлена позивачем претензія, яка отримана відповідачем 07.05.2015р., залишена без розгляду і пояснень ніяких не отримано. Позивач вважає безпідставною заяву відповідача про те, що за вхідним №1076 у КП "Гідроспоруди" зареєстровано іншого листа, бо відповідачем в ході судового розгляду не було надано оригіналу та копії такого листа на підтвердження своїх доводів. Позивач просить апеляційну скаргу відповідача в частині стягнення 10926,35 грн. інфляційних втрат та 571,49 грн. трьох процентів річних за договором №16 залишити без задоволення, а рішення в цій частині без змін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, між КП "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради (Замовник) і ТОВ "П.Р.О.М." (Виконавець) був укладений договір про надання послуг за №16 від 08.04.2014р.

Відповідно до умов пунктів 1.1.-1.2. вказаного договору Виконавець зобов'язався у 2014р. надати послуги Замовникові, зазначені в п.1.2. цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: послуги з обслуговування дренажної насосної станції Тургенівська (Амур-Нижньодніпровський район).

Вартість години роботи встановлено згідно з калькуляцією, яка є невід'ємною частиною договору (п. 4.1. договору).

Сторонами в п. 4.3. договору визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт та рахунків.

Згідно п. 4.4. договору оформлення актів надання послуг проводиться до 10-го числа місяця, наступного за звітним. Усі платіжні документи за договором оформляються з дотриманням вимог чинного законодавства.

Пунктом 2.1. договору термін дії договору встановлений з моменту підписання і діє до 31.12.2014р. А в частині виконання Замовником обов'язку щодо оплати за надані послуги - до повного виконання зобов'язання.

Відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних послуг: №54 від 25.04.2014р., №71 від 30.04.2014р., №83 від 15.05.2014р., №90 від 25.05.2014р., №102 від 31.05.2014р., №119 від 15.06.2014р., №130 від 25.06.2014р., №142 від 30.06.2014р., №153 від 15.07.2014р., №164 від 25.07.2014р., №175 від 31.07.2014р., №187 від 15.08.2014р., №197 від 25.08.2014р., №212 від 31.08.2014р., №222 від 15.09.2014р., №238 від 30.09.2014р., №250 від 15.10.2014р., №263 від 31.10.2014р. №285 від 30.11.2014р., №302 від 31.12.2014р. позивачем надані відповідачу послуги на загальну суму 207823,05 грн.

Послуги були оплачені відповідачем частково на суму 132973,96 грн., що підтверджується витягом з реєстру документів по рахунку №26006001301539 від 28.05.2014р. та платіжними дорученнями №175 від 29.08.2014р., №272 від 15.09.2014р., №353 від 09.10.2014р., №367 від 13.10.2014р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем був поданий позов про стягнення заборгованості за договором у сумі 74849,12 грн., інфляційних втрат у сумі 31684,59 грн. та трьох процентів річних у сумі 1790,23 грн.

Спірні правовідносини сторін, які є учасниками відносин у сфері господарювання врегульовані цивільним і господарським законодавством.

Відповідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, стаття 629 Цивільного кодексу України містить загальний припис про те, що договір є обов'язковим до виконання.

Положення ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України також встановлюють норми, за якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач без жодних зауважень підписав акти приймання виконаних послуг, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, фіксують факт здійснення господарської операції. Надання послуг виконавцем замовнику є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

За змістом пункту 4.3. договору акти виконаних робіт та рахунки є підставою для здійснення розрахунків за надані послуги.

Пунктами 5.1.1. і 5.1.2. договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. Прийом та оцінку наданих послуг здійснювати уповноваженими особами Замовника і оформляти підписання актів виконаних робіт, які є підставою для виплати коштів на користь Виконавця.

Щодо відсутності рахунків на оплату послуг, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що рахунок-фактура є лише документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість.

Відповідачем сума заборгованості визнана у повному обсязі. Здійснивши перерахунок суми колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погодилась із задоволенням позовних вимог в цій частині та з урахуванням арифметичних помилок вважає, що стягненню підлягає 74849,09 грн.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач в добровільному порядку перерахував позивачеві суму 74849,12 грн. в погашення означеної заборгованості, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1643 від 11.12.2015р. (а.с. 144).

Таким чином, грошове зобов'язання на суму 74849,12 грн., спір щодо виконання якого був предметом розгляду у даній справі, є припиненим в силу положень частини 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України та частини 1 ст. 202 Господарського кодексу України.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність у позивача правових підстав для стягнення додаткових нарахувань інфляційних збитків та трьох процентів річних, то при їх оцінці колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає в тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи вимоги про стягнення як інфляційних втрат, так і трьох процентів річних, суд першої інстанції виходив із того, що, як встановлено судом з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача неодноразово були направлені листи з вимогою погасити існуючу заборгованість. Як зазначає позивач, заявлені вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані за період з 12.12.2014р. по 28.09.2015р. інфляційній втрати у розмірі 31684,59 грн. та три проценти річних у розмірі 1790,23 грн., розрахунок яких був перевірений судом та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Таким чином, місцевий господарський суд визнав, що матеріалами справи доведений факт того, що починаючи з 12.12.2014р. у відповідача мало місце прострочення його грошового зобов'язання, що надає позивачеві правових підстав для стягнення означених суми інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За загальним правилом, яке містить ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням події.

Дослідивши умови договору про надання послуг №16 від 08.04.2014р. колегія суддів встановила, що визначаючи порядок розрахунків за надані послуги сторонами цього договору не було встановлено конкретного строку (терміну) для їх оплати.

За таких обставин у питанні визначенні початку перебігу строку для оплати зазначених послуг слід керуватися ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Визначаючи 12.12.2014р. датою, з якої у відповідача розпочався перебіг прострочки виконання ним своїх грошових зобов'язань, позивач посилався на пред'явлення відповідачеві вимог про сплату загальної заборгованості на суму 1202348,10 грн. за надані послуги, яка була висловлена в листі позивача від 04.12.2014р. вих. №04/12 (а.с. 62).

За твердженням позивача цей лист було вручено відповідачеві 04.12.2014р. за вх. №1076, про що свідчить відповідна відмітка на копії цього листа, екземпляр якого залишився у позивача.

Відповідач зі своєї сторони заперечував факт отримання від позивача такого листа, на підтвердження чого надав до матеріалів судової справи витяг з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції КП "Гідроспоруди" з 01.08.2014р. (а.с. 95), із якого вбачається, що зазначений лист від ТОВ "П.Р.О.М." від 04.12.2014р. вих. №04/12 не реєструвався серед документів вхідної кореспонденції.

Вказаним запереченням відповідача місцевий господарський суд оцінки у рішенні не навів, таких доводів відповідача не спростував.

Натомість, як вбачається із відміток про реєстрацію означеного листа, вони виконані рукописом (не має відбитків штампу), не містять як даних про особу (посада, прізвище), так і підпису особи, яка прийняла цей документ у позивача, внаслідок чого неможливо перевірити, хто саме отримав цього листа та чи є ця особа працівником КП "Гідроспоруди".

Отже, за вказаних обставин наданий позивачем лист від 04.12.2014р. вих. №04/12 не може бути визнаний належною, у розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, вимогою кредитора до боржника про виконання ним свого обов'язку зі сплати боргу.

Таким чином, в матеріалах справи знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність факту допущеної ним прострочки виконання своїх грошових зобов'язань саме з 12.12.2014р., а відтак, і про необґрунтованість здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат у розмірі 31684,59 грн. за період з 12.12.2014р. по 28.09.2015р. та трьох процентів річних у розмірі 1790,23 грн., що є підставою для скасування оскарженого у даній справі рішення суду першої інстанції в цій частині, з підстав встановлених п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України, як такого, що було прийнято внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Водночас колегія суддів вважає можливим врахувати, що у зв'язку зі сплатою відповідачем суми 74848,12 грн. основного боргу, на час перегляду справи судом апеляційної інстанції між сторонами відсутній предмет спору щодо решти позовних вимог позивача, що надає підстави для припинення провадження у справі в частині цих вимог, в силу приписів пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а відтак скасування оскарженого судового рішення також і в цій частині.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, тому така скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення слід скасувати повністю та, керуючись повноваженнями наданими п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України, прийняти нове рішення, яким в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу 74848,12 грн. провадження у справі припинити, в решті позовних вимог про стягнення 31684,59 грн. інфляційних втрат та 1790,23 грн. трьох процентів річних - відмовити, як необґрунтованих.

Відповідно до ст. 49 та п. 10 ч. 1 ст. 105 ГПК України, враховуючи на результат вирішення спору, судові витрати у справі позивача (за подання позовної заяви) та відповідача (за подання апеляційної скарги на рішення суду) підлягають відшкодуванню сторонам, згідно їх новому розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-36, 43, 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 99, 101, 103 ч. 1 п. 3, 104 ч. 1 п. 2, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015р. у справі №904/8859/15 - скасувати повністю.

Прийняти нове рішення:

"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Р.О.М." до Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради в частині стягнення суми 74849 грн. 12 коп. - припинити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Р.О.М." суму 1122 грн. 60 коп. витрат на судовий збір за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Р.О.М." на користь Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради суму 552 грн. 46 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду".

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 08.02.2016р.

Головуючий суддяІ.М. Подобєд

СуддяО.В. Джихур

СуддяО.Г. Іванов