Ухвала суду № 55555320, 03.02.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/930/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1

суддів Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк» на заочне рішення Перечинського районного суду від 30 червня 2015 року та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Перечинського районного суду від 19 жовтня 2015 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 липня 2005 року між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (21 грудня 2009 року найменування змінено на ПАТ УкрСиббанк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №379/7/05-Р (у звязку зі зміною програмного забезпечення Банку, реєстраційний номер у системі обліку банку було змінено на №10303688000), за умовами якого позивач надав останньому кредит в сумі 20000 доларів США, а відповідач зобовязався належним чином повернути кредит у повному обсязі не пізніше 26 липня 2012 року та сплачувати проценти за користування ним у розмірі 13,00 % річних. 09 лютого 2009 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання кредиту №10303688000 від 26 липня 2005 року, відповідно до умов якої відповідач зобовязався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів 5 числа кожного календарного місяця строку кредитування, у розмірі 145 доларів США. 09 лютого 2009 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №3 до договору про надання кредиту №10303688000 від 26 липня 2005 року, згідно якої відповідач зобовязався повертати кредит у повному обсязі в термін не пізніше 26 липня 2020 року. 14 квітня 2014 року відповідачу була направлена вимога про необхідність усунення порушення вимог укладеного договору та погашення суми заборгованості, однак останній свої зобовязання щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування такого, не виконує. Станом на 26 травня 2014 року заборгованість відповідача становить 7966,29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року становить 93326,22 грн., з яких: 7347,55 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року становить 86077,60 грн. кредитна заборгованість; 617,75 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року становить 7237,03 грн. заборгованість по процентам; 0,40 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року становить 4,69 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 0,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року становить 06,90 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту. Тому просив стягнути з ОСОБА_2 вказану суму та судовий збір.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів та пеню за Договором про надання споживчого кредиту №10036880000 (10303688001) від 29.07.2005р. в розмірі 9054,91 дол. США заборгованість по кредиту та 94,98 грн. пені. Також просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1875,16 грн.

Заочним рішенням суду позовні вимоги задоволені: стягнуто заборгованість у сумі 187515,70 грн. з яких: 152081,37 грн. заборгованість за кредитом; 35339,35 грн. заборгованість по процентам; 45,32 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 49,66 грн. пеня за прострочення сплати процентів та судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, поставивши питання про його зміну ухваливши рішення про стягнення на його користь суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів та пеню за Договором про надання споживчого кредиту №10036880000 (10303688001) від 29.07.2005р. в розмірі 9054,91 дол. США заборгованість по кредиту, 94,98 грн. пені та стягнути судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права.

Додатковим рішенням Перечинського районного суду від 19 жовтня 2015 року доповнено пункт другий резолютивної частини заочного рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2015 року, ухваленого у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, наступним змістом, а саме: після слів «заборгованість у сумі» зазначити «9054,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 травня 2015 року становить 187515 грн.70коп., з яких 7347,55 доларів США (152081 грн.37 коп.) - заборгованість за кредитом; 1707,36 доларів США (35339 грн.35 коп.) - заборгованість по процентам».

Відповідач оскаржив додаткове рішення, просив його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог відмовивши повністю позивачу .

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не явились. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності його представника, а від відповідача жодних заяв не надходило. Враховуючи зазначене та те, що про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином, що підтверджено відповідною розпискою, суд вважав за можливе розглянути справу у його відсутності та без фіксації судового процесу відповідно до ст.197, ч.2 ст.305 ЦПК України.

Довід апеляційної скарги позивача: суд самовільно змінив позовні вимоги банку, вказавши гривневий еквівалент суми, що підлягає сплаті в іноземній валюті.

Цей довід не може бути прийнятим до уваги, оскільки додатковим рішенням суму боргу з відповідача виражено і у валюті кредиту доларах США.

Інших доводів апеляційна скарга позивача не містить.

Доводи апеляційної скарги відповідача: розрахунки заборгованості за процентами та пеня за користуванням кредиту із переведенням іноземної валюти в українську за курсом НБУ станом на 18 травня 2015 року є необґрунтованими; суд не вправі стягувати суму заборгованості в іноземній валюті.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Довід відповідача про неправильність розрахунку заборгованості є голослівним: жодного доказу в підтвердження зазначеного твердження ним не надано і тому воно є безпідставним.

Стосовно стягнення боргу в іноземній валюті слід зазначити наступне.

Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Згідно ч.1 ст.5 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Так, в матеріалах справи наявні копії: банківської ліцензії, дозволів № 75-2, № 75-3, Додатків до дозволів № 75-2, № 75-3, які підтверджують право позивача здійснювати операції з іноземною валютою, тому вираження в іноземній валюті грошового зобовязання за кредитним договором відповідає законодавству(а.с.116-120).

Постановою Пленуму ВСУ Про судове рішення у цивільній справі за №14 від 18 грудня 2009 року, а саме п.14 встановлено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Визначення суми боргу в іноземній валюті також відповідає правовій позиції, висловлені ВСУ у справі № 6-145 цс 14.

Додатковим рішенням питання про стягнення пені не вирішувалось.

Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Перечинського районного суду від 30 червня 2015 року та додаткове рішення Перечинського районного суду від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: