Рішення № 55552132, 03.02.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Бреславського О.Г., Чупікової В.В.

секретар Окармус О. М.,

за участю представника позивача Бацей Т.М., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційними скаргами ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2015 року,

встановила:

У січні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з названим позовом.

Зазначало, що відповідно до укладеного кредитного договору від 08 травня 2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Умов кредитного договору відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2014 року утворилась заборгованість перед банком у розмірі 30026 грн 58коп., яка складається із заборгованості: 13145 грн 34 коп. - за кредитом, 13325 грн. 22 коп. - за процентами, 1650 грн - з комісії, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1406 грн 02 коп. - штраф (процентна складова).

Вказаний розмір заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 13145 грн 34 коп. за кредитним договором від 08 травня 2008 року (заборгованість за кредитом). Вирішено питання щодо судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами, штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості у розмірі 13145 грн 34 коп. та витрат зі сплати судового збору скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову.

Заявники посилаються на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 13145 грн 34 коп., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зняття коштів з рахунку позивача проведено відповідно до вимог Умов та правил надання банківських послуг, банк не несе відповідальності за зняття коштів іншою особою, а не клієнтом банку, на якого оформлена платіжна картка.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального права, що згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та витрат зі сплати судового збору та ухвалення нового рішення, яким у позові у цій частині слід відмовити.

У справі встановлено, що 08 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір.

Згідно з умовами договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Позивач вважає, що, починаючи з 14 травня 2012 року відповідач умов договору не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 30026 грн 58 коп., яка складається із заборгованості: 13145 грн 34 коп. - за кредитом, 13325 грн. 22 коп. - за процентами, 1650 грн - з комісії, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1406 грн 02 коп. - штраф (процентна складова).

Водночас у справі встановлено, що до 14 травня 2012 року відповідач належним чином виконував умови договору, не мав простроченої заборгованості, що визнається позивачем.

Встановлено, що 14 травня 2012 року грошові кошти з банківської картки позивача було протиправно знято іншими особами без відома та сприяння відповідача ОСОБА_2

Це встановлено вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі № 577/855/13-к від 27 травня 2014 року (а.с. 44-57).

У справі також встановлено, що відповідач 14 травня 2012 року звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про видачу нової картки, а також повідомив про протиправне зняття з його банківської картки грошових коштів.

Цього ж дня позивач видав відповідачу іншу платіжну картку клієнта ПАТ КБ «ПриватБанк», відмінну від тієї з якої було протиправно знято кошти іншими особами (а.с. 103-104).

Відповідно до п. 6.10, 6.11, 6.12 Умов та правил надання банківських послуг, яка разом із заявою відповідача, Пам'яткою клієнта а також тарифами є договором про надання банківських послуг (а.с.9), в обов'язки клієнта входить: вживати заходів до запобігання втрати (розкрадання) карт, ПІН (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання; інформувати банк про незаконне використання карти; у триденний термін після усної заяви про втрату картки, ПІН надати письмову банку, яка повинна містити детальний виклад обставини втрати картки та/або ПІН або відомі держателю відомості про їх незаконне використання, дату і час заяви клієнта про подію.

22 березня 2013 року відповідач повторно звернувся до позивача із заявою, в якій вказав про кримінальну справу, яка перебуває у провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області за фактом шахрайства, вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електро-обчислювальної техніки, а саме банкоматів ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій він фігурує як потерпілий. Також, просив не нараховувати відсотки та штрафні санкції на кошти, які були зняті з його кредитної картки та закрити всі його рахунки, відкриті в ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.92).

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, які були чинними на час протиправного зняття з банківської картки відповідача грошових коштів, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 13 травня 2015 року в справі №6-71цс15.

У справі не встановлено обставин, які безспірно доводять, що відповідач як користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, оскільки вина ОСОБА_2 у викраденні коштів з карткового рахунку як підстава цивільно-правової відповідальності відсутня, то вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача самої викраденої суми є безпідставними.

За наведених фактично встановлених обставин справи та зазначених норм права вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом є безпідставними, недоведеними, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом та витрат зі сплати судового збору слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові слід відмовити.

Що ж стосується рішення суду першої інстанції щодо відмови у позові в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, штрафів, то підстави для його скасування відсутні.

Як встановлено у справі вина ОСОБА_2 у викраденні коштів з карткового рахунку як підстава цивільно-правової відповідальності відсутня, а тому вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача нарахованих процентів, штрафів не ґрунтується на законі.

У зв'язку з цим доводи заявника - ПАТ КБ «ПриватБанк» про наявність у відповідача обов'язку сплачувати проценти та неустойку є необґрунтованими.

Відповідач, як користувач,не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У справі не встановлено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Надання відповідачем іншим особам необхідної інформації для здійснення звичайних операцій із зарахування на картковий рахунок коштів (номеру карткового рахунку, прізвища, імені та по батькові власника карткового рахунку, його номера телефону) не може розцінюватися як надання користувачем інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до правил ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 слід стягнути 330 грн 30 коп. - витрат зі сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2015 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом та витрат зі сплати судового збору скасувати.

У позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 у цій частині відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 330 (триста тридцять) гривень 30 коп. - витрат зі сплати судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді : О.Г. Бреславський

В.В. Чупікова