Ухвала суду № 55552123, 02.02.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.

секретар: Вівчарик Н.В.

за участю: позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 в березні 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, стягнення аліментів на її утримання.

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є інвалідом третьої групи загального захворювання, отримує пенсію в розмірі 1049,00 грн., інших доходів у неї немає.

Просила встановити факт родинних відносин, а саме, що вона є рідною матір»ю відповідачів - дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Враховуючи її матеріальне становище, стан здоров»я та побутові умови, просила стягнути з відповідачів на її користь аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн. з кожного щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до строку дії інвалідності.

_________________________

22-ц/794/86/16 Головуючий у 1 інстанції: Харабара І.В.

Категорія: 50 Доповідач: Литвинюк І.М.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, як між рідними матірю та дочкою і сином.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 аліменти на утримання непрацездатної матері ОСОБА_1 по 300 грн. з кожного, починаючи з 17 березня 2015 року до строку дії інвалідності.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів по 300 грн. з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в якості суми платежу аліментів за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2015 року представник відповідача ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення аліментів відмовити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що суд першої інстанції не перевірив чи потребує позивачка матеріальної допомоги, не зясував її матеріальне становище, необхідність в отриманні аліментів, наявність інших джерел для існування, отримання нею державних пільг, субсидій, наявність майна, що може приносити дохід, не провів співставлення її доходів із рівнем прожиткового мінімуму, не встановив факт відсутності чи недостатності коштів для нормального існування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 є непрацездатною особою, отримує пенсію в розмірі 1049 грн. і є інвалідом третьої групи, хворіє на цукровий діабет і потребує постійного лікування та матеріальної допомоги. Враховуючи матеріальний та сімейний стан сторін, суд визначив розмір аліментів в сумі по 300 грн. з кожного щомісячно.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону

Тобто, непрацездатними є особи, визнані установленим законом порядком інвалідами, що встановлюється медико-соціальними експертними комісіями МСЕК. Отримання непрацездатними батьками пенсій чи іншого доходу не можуть звільняти повнолітніх дочку, сина від обов'язків утримувати непрацездатних батьків. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків.

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.

Відповідно до вимог п. 21Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК).

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матірю відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Вона є інвалідом ІІІ групи внаслідок загального захворювання, за медичними показниками хворіє на цукровий діабет важкої форми. Джерелом доходу позивачки є пенсія в розмірі 1049 грн., інших доходів вона не має.

Отже, отримання ОСОБА_1 пенсії в розмірі, який не перевищує прожитковий мінімум, за вищенаведених обставин не позбавляє її права отримання аліментів від повнолітніх дітей. Встановлення групи інвалідності передбачає високий ступінь втрати здоров'я та необхідність витрат, які виходять за межі вартісної величини для забезпечення функціонування організму здорової людини. Розмір пенсії недостатній для забезпечення життєво необхідних потреб та явно недостатній для забезпечення реалізації права на достатній життєвий рівень, гарантований ст. 48 Конституції України.

Оскільки судом не встановлено обставин ухилення матері від виконання своїх батьківських обов'язків, суд вірно прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення аліментів з дорослих сина та дочки на користь матері.

За статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідачів, суд приймає до уваги дійсні обставини справи, зокрема матеріальне становище сторін, а також обов'язок відповідачів по утриманню батьків. Суд першої інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи та надавши оцінку доказам, вірно врахував, що визначення розміру аліментів залежить від матеріального та сімейного стану сторін, що передбачено ст. 205 СК України.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 має на утриманні малолітню дитину, а ОСОБА_3 здійснює догляд за батьком інвалідом та престарілою бабусею, у зв»язку з чим визначено розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідачів на користь позивача, - по 300 грн. щомісячно з кожної дитини.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні вимоги про стягнення аліментів виконав вимоги ст. 212 ЦПК України - дав правильну, обґрунтовану оцінку усім доказам та фактичним обставинам у їх сукупності, і правомірно визначив розмір аліментів, який забезпечує справедливий баланс інтересів обох сторін.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4 про те, що суд не перевірив чи потребує ОСОБА_6 матеріальної допомоги, не з»ясував її матеріальний стан та матеріальний та сімейний стан відповідачів, оскільки суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, яким дав правильну оцінку. Справа розглянута судом відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, порушень норм матеріального та процесуального права при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: