Рішення № 55549096, 08.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/6750/14-ц Номер провадження 22-ц/786/244/16Головуючий у 1-й інстанції Савічев В.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

При секретарях: Кальник А.М., Лимар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розподілу спадкового майна незаконним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому з урахуванням уточнень просила суд, визнати розподіл спадкового майна померлого ОСОБА_5 незаконним та визнати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_6 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 з відповідними предметами обіходу та вжитку.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано розподіл спадкового майна померлого ОСОБА_5, свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_1, видане Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, спадкова справа № 255/2011, незаконним.

Визнано за ОСОБА_3 (39600, АДРЕСА_7 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_6 квартиру, розташовану за адресою: Автономна АДРЕСА_3 (десять), квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 з відповідними предметами обіходу та вжитку.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_2, яка не приймала участі у справі, подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому зазначає, що судом порушено її права, у зв'язку з тим, що оскаржуваним рішенням було здійснено незаконне виведення з власності відповідача ОСОБА_4 майна, на яке може бути звернуто стягнення в межах виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за різницю вартості у частках виділеного майна у сумі 625 808, 38 грн.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_3, проживала з ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі з 19.06.1960 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, про що Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області видано свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_1.

14 квітня 2014 року відкрилась спадщина на належне ОСОБА_5 майно, яке він заповів синові - ОСОБА_4.

Будучи спадкоємцем першої черги, як непрацездатна вдова, в порядку ч. 1 ст. 1241 ЦК України позивач має право на обов'язкову частку у спадщині.

Із зазначеного часу в приміщенні Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори позивачем було підписано заяву про відмову від отримання обов'язкової частки у спадщині.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відмова від отримання обов'язкової частки у спадщині відбулася без дотримання норм Цивільного кодексу України, оскільки позивач підписала заяву знаходячись в тяжкому емоційному стані, а також будучи введеною в оману відповідачем. Так, в обмін на підпис під цим документом ОСОБА_4 пообіцяв довічно утримувати позивача, регулярно навідуватись, забезпечувати всім необхідним, зокрема продуктами харчування. Оскільки після смерті чоловіка позивач постійно переживає за те, хто доглядатиме за нею, будучи юридично необізнаною, маючи потребу в постійному догляді, погодилась на цю пропозицію, помилково вважаючи, що підписує договір довічного утримання.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, вважає його помилковим та таким що не узгоджується з нормами матеріального права.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не приймати її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку . Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до ст.. 214 ЦК України, особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитись від нього, якщо інше не встановлено законом. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Як вбачається з матеріалів справи, воля спадкоємиці ОСОБА_3 стосовно її частки у спадщині після померлого чоловіка ОСОБА_5, знайшла своє відображення в поданій нею до нотаріальної контори заяві про відмову від спадщини за законом.

Жодних дій, які б свідчили про незгоду чи про помилковість такого волевиявлення ОСОБА_3 не вчиняла, а відтак дана заява є чинною та має юридичну силу, оскільки у встановленому законом порядку не оскаржувалася та недійсною не визнавалася.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочи?ном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Наразі, вказуючи про те, що при підписанні такої заяви вона помилялась відносно обставин, які мають істотне значення, змісту та її правових наслідків, тобто бажала отримати догляд з боку відповідача, і відповідно вважала, що підписує договір довічного утримання, позивач не ставить питання про визнання такої заяви недійсною і жодними доказами не підтверджує факт обману.

Разом з цим, визнаючи за ОСОБА_3 право власності на об'єкти нерухомого майна, місцевим судом не встановлено весь обсяг спадкового майна, та не зазначено яка саме частка нерухомого майна виділяється позивачу, чим проігноровано норму ч. 1 ст. 1241 ЦК України, якою визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Також, задовольняючи позов про визнання розподілу спадкового майна та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції здійснив захист цивільних прав не у спосіб встановлений законом, оскільки виключно суд може визнати недійсним певний правочин спадкоємця, а правові наслідки такого рішення матимуть місце в ході оформлення права на спадщину. Більше того, цивільним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав як визнання розподілу спадкового майна незаконним.

Таким чином, розглядаючи спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вказані обставини уваги не звернув, не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до застосування та не дав їм належної оцінки.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження позовних вимог.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин вказане судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення місцевого суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволені позову.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розподілу спадкового майна незаконним та визнання права власностівідмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді:/підпис/ Бутенко С.Б. /підпис/ Обідіна О.І.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області _____ Панченко О.О.