Рішення № 55543980, 08.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1730/16 Справа № 174/297/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шаповал Г. І. Доповідач - Козлов С.П.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Котушенко С.П.,

за участю секретаря: Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживача, розірвання договору про виконання робіт та розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивачка звернулася до суду з таким позовом посилаючись на те, що між нею та ФОП - ОСОБА_3 була укладена угода індивідуальний номер замовлення № GP-17854 від 17 січня 2015 року, за якою остання зобов'язувалась виготовити вікна та встановити їх, але за відсутністю коштів для розрахунку за запропоновані по угоді роботи нею того ж дня була укладена кредитна угода № АВН0RG126510381 з ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", після чого, порахувавши суму переплати, вона вирішила її розірвати та 19 січня 2015 року направила банку заяву про розірвання договору споживчого кредиту, про що повідомила ОСОБА_3 листом від 19 січня 2015 та ще декілька разів зверталася до відповідачів про розірвання укладених з ними угод, в чому їй було відмовлено, тому позивачка просила суд розірвати зазначені угоди на підставі ст. ст. 4, 10, 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Заочним рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2015 року розірвано кредитну угоду № АВН0RG126510381 від 17 січня 2015 року, що була укладена між ОСОБА_2 та ПАТ "Акцент-Банк", розірвано договір індивідуальний номер замовлення GP-17854 від 17 січня 2015 року, що був укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, а також вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ПАТ "Акцент-Банк" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на неповноту судового розгляду справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, між заказником ОСОБА_2 та виконавцем ФОП-ОСОБА_3 був складений договір GP-17854 від 17.01.2015 року про виготовлення та передачу у власність ОСОБА_2 ПВХ конструкцій на суму 18314 грн., а між ОСОБА_2 і ПАТ «Акцент-Банк» був укладений договір споживчого кредиту № ABH0RG126510381 від 17.01.2015 року про надання кредитних коштів в сумі 18314 грн., від яких ОСОБА_2 в подальшому відмовилася, подавши на адресу ПАТ «Акцент-Банк» заяву від 19.01.2015 року, в якій просила розірвати кредитний договір, посилаючись на п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та на адресу ФОП ОСОБА_3 - заяви від 30.01.2015 року, від 14.02.2015 року, від 01.03.2015 року про відмову від договору GP-17854 від 17.01.2015 року і його розірвання.

У відповіді ПАТ «Акцент-Банк» від 29.01.2015 року на лист ОСОБА_2 від 27.01.2015 року зазначено про ознайомлення нею зі всіма умовами кредитного договору під час його укладення, про що свідчить її підпис, а тому відсутні підстави для закриття кредитного договору № ABH0RG126510381 від 17.01.2015 року.

Відповідно до п. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: ...право дострокового повернення кредиту.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди. Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розриваючи кредитний договір № ABH0RG126510381 від 17.01.2015 року суд виходив з того, що фактично сторони за цим договором не приступили до його виконання і позивачка вчасно протягом 14 днів звернулась до банку з письмовою заявою про його розірвання з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки усупереч зазначеним нормам права суд, дослідивши надані сторонами докази, не дав належної оцінки у їх сукупності та взаємозв'язку, не зробив чіткого і безумовного висновку щодо наявності чи відсутності істотного порушення умов договору зі сторони банку і, таким чином, юридичного факту, який підлягав встановленню судом у цих правовідносинах, необхідними доказами його не встановив, залишивши поза увагою те, що при подачі заяви позивачки про розірвання договору не були повернути отримані в банку кредитні кошти і проценти за їх користування в порушення вимог ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, за змістом цієї норми закону споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту, але позивачка з підписанням заяви та наданням банком за момеріальним ордером кредитних коштів вже фактично уклала кредитну угоду, підстави для розірвання якої передбачені ст. 651 ЦК України, а таких підстав, зокрема, істотного порушення банком її умов, позивачка у своїй заяві на адресу ПАТ «Акцент-Банк» від 19.01.2015 року та в поданому до суду позові не навела і в судовому засіданні відповідних доказів в їх підтвердження не надала, при цьому посилання її представника в судовому засіданні апеляційного суду на те, що на її ім'я від банку не надходило ніяких кредитних коштів, які в дійсності отримала ОСОБА_3, не ґрунтується на умовах укладеної між сторонами кредитної угоди, за змістом якої оплата товару проводиться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.п. «а» п. 9 заяви Позичальника № ABH0RG126510381 від 17.01.2015 року), тому законних підстав для її розірвання у суду не було.

За таких обставин та оскільки висновок суду про наявність підстав для розірвання спірної кредитної угоди не ґрунтується на матеріалах справи і нормах законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати та в задоволенні таких позовних вимог відмовити за їх безпідставністю згідно ст. 309 ЦПК України.

Доводи щодо незаконності рішення суду в частині розірвання укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договору GP-17854 від 17 січня 2015 року в апеляційній скарзі не наведені та рішення суду в цій частині останньою не оскаржується, а представник Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в судовому засіданні апеляційного суду, уточнивши свою скаргу, просив скасувати рішення суду лише в частинірозірвання укладеної між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" кредитної угоди № АВН0RG126510381 від 17 січня 2015 року, тому рішення суду в частині розірвання договору, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, апеляційним судом не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2015 року в частині розірвання укладеної між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" кредитної угоди № АВН0RG126510381 від 17 січня 2015 року скасувати і в задоволенні таких позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: