Постанова № 5552491, 14.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2009 № 36/229

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №1174 від 11.03.2009

від відповідача : Ковалик В.В., дов. №366 від 17.09.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.08.2009

у справі № 36/229 (суддя

за позовом Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_3

до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 239621,76 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передано вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі-позивача) про стягнення з Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (далі-відповідач) 239621,76грн., з яких: 213948,00грн. заборгованість по орендній платі, 25673,76грн. пеня за прострочку платежу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2009 у справі №36/229 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 213948,00грн. заборгованості по орендній платі, 25673,76грн. пені за прострочку платежу, 2396,21грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процессу; повернуто з Державного бюджету України позивачеві надлишково сплачене платіжним дорученням №22 від 06.04.2009 державне мито в сумі 443,79грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на відсутності доказів припинення орендних відносин між сторонами та порушенні відповідачем взятих на себе зобовязань щодо здійснення розрахунків по орендній платі в установлені договором строки.

Посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим та незаконним, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2009 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що орендні правовідносини між сторонами припинилися, проте орендоване приміщення було повернуто позивачеві без складання відповідного акту приймання-передачі, оскільки позивач у призначений для підписання відповідного акту час не зявився. Крім того, відповідач зазначив, що судом не враховано умови пункту 5.2 договору оренди №62-07 від 20.02.2007, згідно якого орендна плата сплачується на підставі виставлених позивачем рахунків. Оскільки позивачем не надано доказів виставлення рахунків відповідачеві, у останнього не виникло обовязку щодо сплати орендної плати. Відповідач також наполягає на порушенні судом приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) у звязку з відмовою у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 23.09.2009.

В порядку приписів статті 77 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 розгляд справи було відкладено на 14.10.2009.

Через загальний відділ діловодства 23.09.2009 до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у даній справі до вирішення справи №20/153-09 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним договору оренди №62-07 від 20.02.2007, яка розглядається господарським судом Київської області.

Вищезазначене клопотання відповідача визнано судом таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до приписів статті 79 ГПК України провадження у справі підлягає зупиненню у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а відповідачем не доведено, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи №20/153-09. Як вже було зазначено вище, предметом спору у зазначеній справі є визнання недійсним договору оренди, зобовязання за яким відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України (далі-ГК України), у випадку визнання договору недійсним припиняється на майбутнє, а предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за користування орендованим майном в період дії договірних відносин між сторонами.

У судове засідання 14.10.2009 зявилися представники сторін. Представник відповідача повністю підтримав апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2009 скасувати. Представник позивача повністю заперечив проти апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідачем не спростовано документально факту фактичного користування орендованим приміщенням згідно договору оренди №62-07 від 20.02.2007 та не надано доказів належного виконання зобовязань щодо своєчасного перерахування орендної плати. Позивач зазначив, що договір достроково розірвано не було, а можливість односторонньої відмови від договору сторонами не передбачалась, отже відповідач безпідставно не виконував свої зобовязання щодо сплати орендної плати. Відмову місцевого господарського суду у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи за позовом відповідача до позивача про визнання договору недійсним позивач вважає правомірною, оскільки відповідачем не було надано суду доказів порушення господарським судом Київської області провадження у справі, на наявність якої відповідач посилався у клопотанні про зупинення провадження у даній справі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 13.12.2006 був укладений договір №114-06, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування двоповерхову будівлю, що стоїть окремо, за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул.. Івана Мазепи, буд. 8 „а”.

15.12.2006 між сторонами був підписаний акт приймання передачі орендованих приміщень.

Пунктом 4.1 вищезазначеного договору сторони передбачили строк оренди обєкта один календарний місяць з моменту прийняття за актом передавання приймання відповідачем.

Відповідно до пункту 8.1 договору оренди якщо після закінчення строку оренди за цим договором сторони, протягом трьох робочих днів не укладуть новий договір оренди того самого обєкта або не подовжать цей, орендар (відповідач) зобовязаний протягом двох тижнів повернути орендодавцю обєкт за відповідним актом приймання передачі.

Між сторонами 15.01.2007 було укладено новий договір №63-07 оренди двоповерхової будівлі, що стоїть окремо, за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Івана Мазепи, буд. 8 „а”, у пункті якого сторони передбачили строк оренди обєкта один календарний місяць з моменту прийняття за актом передавання приймання відповідачем.

Пунктом 8.1 договору №63-07 від 15.01.2007 сторони визначили, якщо після закінчення строку оренди за цим договором сторони, протягом трьох робочих днів не укладуть новий договір оренди того самого обєкта або не подовжать цей, орендар (відповідач) зобовязаний протягом двох тижнів повернути орендодавцю обєкт за відповідним актом приймання передачі.

20.02.2007 між сторонами був укладений договір №62-07 оренди двоповерхової будівлі, що стоїть окремо, за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Івана Мазепи, буд. 8 „а”. Зазначений договір укладено за результатами тендеру, відповідно до якого відповідач став переможцем торгів по закупівлі послуг оренди приміщення в м. Вишгород (протокол розкриття тендерних пропозицій від 09.02.2007 за №8/2).

Оскільки доказів повернення позивачу орендованого майна за актом прийому передачі, по раніше укладеним договорам, відповідач суду не надав, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач користувався орендованим приміщення з 15.12.2006 на підставі раніше укладених договорів, а тому посилання відповідача на відсутність підписаного сторонами акту прийому передачі орендованого майна за договором №62-07 від 20.02.2007, як на підставу своїх тверджень щодо відсутності між сторонами орендних правовідносин за договором №62-07 від 20.02.2007, відхиляються судовою колегією як необґрунтовані.

Строк дії оренди обєкта, відповідно до договору №62-07 від 20.02.2007, сторони визначили в один календарний рік з моменту його прийняття, за актом прийому передачі орендарем (пункт 4.1 договору).

Відповідно до умов даного договору (пункт 5.2) орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) на підставі виставлених орендодавцем (позивачем) рахунків, в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в наступному порядку: перший платіж у розмірі 30564,00грн. без ПДВ, сплачується орендарем не пізніше 01.03.2007 (пункт 5.2.1.); наступні платежі здійснюються не пізнішу 5 (пятого) числа кожного наступного місяця, за умови своєчасного виставлення орендодавцем рахунку (пункт 5.2.2 договору).

Пунктами 7.1.1 - 7.1.4 сторони передбачили, що відповідач, як орендар, зобовязаний використовувати обєкт, що орендується, у відповідності до мети оренди, визначеної у пункті 2.1 договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, утримувати обєкт, що орендується, в належному санітарному стані, дотримуватися протипожежних правил, а також правил користування тепловою та електричною енергією.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, останній у період з лютого 2007 року по червень 2007 року (включно) сплачував позивачу орендну плату в розмірі обумовленому договором.

Посилаючись на те, що у період з липня 2007 року по 01.01.2008 (включно) відповідачем не було здійснено оплати за користування орендованим приміщенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до приписів частини першої статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) та об'єктом оренди може бути - нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Умовами договору оренди №62-07 від 20.02.2007 сторони передбачили, що цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору (пункт 11.6).

Пунктом 11.7 договору передбачено, що договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Як на підставу своїх заперечень відповідач посилається на те, що Київською регіональною філією Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” на адресу Генерального директора ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” 11.06.2007 був направлений лист за №1303, в якому відповідач просив розірвати договір оренди приміщення, укладений між ДП “Центр ДЗК” з попереднім орендодавцем ПП ОСОБА_3 з 25.06.2007, у звязку з укладенням договору №63 оренди приміщення від 01.06.2007 між МКП „Агропромислове обєднання” та КРФ ДП „Центр ДЗК”.

08.06.2007 на адресу позивача Вишгородським районним відділом Київської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” був направлений лист за №452 з повідомлення про те, що в період з 21.06.2007 по 25.06.2007 відділ звільняє орендоване приміщення за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Мазепи, 8-а.Ю та просив позивача зявитися в дане приміщення 25.06.2007 для підписання акту приймання передачі.

26.06.2007 Вишгородським районним відділом Київської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” повторно на адресу позивача був направлений лист за №492 в якому відділ повторно повідомляє позивача про те, що з 25.06.2007 відділ звільнив приміщення, та просив позивача зявитися для підписання акту прийому передачі.

З огляду на викладе, відповідач вважає договір оренди №62-07 від 20.02.2007 розірваним з 25.06.2007.

Проте, судом встановлено, що позивач своєї згоди на розірвання договору не надавав, додаткова угода про розірвання договору сторонами не підписувалась. Тому вищезазначені твердження відповідача відхиляються як необґрунтовані.

Крім того, слід зазначити, вищезазначені листи від 08.06.2007 та 26.06.2007 Вишгородського районного відділу Київської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” направлені на адресу позивача судом до уваги не приймаються, оскільки орендарем по спірному договору є ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, а не районний відділ, а тому ініціювати дострокове розірвання договору та підписання акту прийому передачі мав право направляти орендар, а не відділ.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи про розірвання договору та самовільного звільнення відділом приміщення позивач звертався до відповідача з повідомленням про вчинення Вишгородським районним відділом Київської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” неправомірних дій щодо самовільного звільнення орендованого приміщення (лист зареєстрований 17.06.2007 відповідачем за №3258).

На зазначений лист відповідачем була надана відповідь Вишгородському районному відділу та позивачу по справі в якій зазначалось, що згідно статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору здійснюється у такій же формі, що й договір, який підлягає зміні чи розірванню, якщо інше не встановлено договором чи законом, або не витікає зі звичаю ділового обороту.

В даному листі відповідач зазначив, що за виконання договору оренди №62-07 від 20.02.2007 та зміну відділом приміщення за адресою: Київська область, м.Вишгород, проспект І.Мазепи, 8-а начальник Вишгородського районного відділу №11 КРЦ Центру державного земельного кадастру Климась С.В. несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В своїх запереченнях відповідач також посилається на те, що відповідно до свідоцтва про право власності позивача на нерухоме майно, видане Вишгородською міською радою на підставі рішенням виконавчого комітету Вишгородської місткої ради від 26.09.2006 №392 та витягу Вишгородського бюро технічної інвентаризації від 24.10.2006, тип обєкта перукарня, а тому орендоване приміщення виявилося непридатне для використання відповідачем для власних потреб.

Дані заперечення судом до уваги не приймаються оскільки відповідно до умов договору (пункти 7.2.2, 7.2.5, 7.2.6) орендар мав право обладнати та оформити приміщення обєкта, що орендується, на власний розсуд, установлювати замки на вхідні двері до приміщення обєкта та установлювати сигналізацію та інші системи охорони.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, обовязок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки при розгляді справи відповідач не надав доказів розірвання договору оренди №62-07 від 20.02.2007 за взаємною згодою сторін або в судовому порядку, відповідно до умов договору та чинного законодавства відповідач зобовязаний виконувати умови договору №62-07 від 20.02.2007 в частині сплати орендних платежів до моменту закінчення строку оренди обєкта.

Із наданих позивачем матеріалів вбачається, що з липня 2007 року по січень 2008 відповідач в порушення умов договору та діючого законодавства не сплатив позивачу оренду плату. Факт несплати відповідачем орендної плати за договором №62-07 від 20.02.2007 в період з липня 2007 року по січень 2008 року не заперечується відповідачем.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 213948,00грн.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 9.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення орендарем (відповідачем) строків внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діятиме на момент прострочення оплати, від суми що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

Відповідно до вищезазначених умов договору та вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 25673,76грн.

Місцевим господарським судом зазначені вимоги було задоволено у повному обсязі. Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог в частині стягнення пені, позивачем нарахована пеня за період з 18.05.2008 по 18.05.2009 у розмірі 25673,76грн., при цьому позивачем взято до розрахунку загальну суму заборгованості у розмірі 213948,00грн. (за період з липня 2007 року по січень 2008 року включно) та не враховано, що розмір заборгованості змінювався щомісячно, а також не враховано вимоги частини шостою статті 232 ГК України.

Судом здійснено розрахунок пені за заявлений позивачем період з 18.05.2008 по 18.05.2009 з урахуванням розміру заборгованості помісячно та вимог приписів частини шостої статті 232 ГК України та встановлено, що задоволенню підлягає пеня у розмірі 2672,88грн.

В іншій частині, позовні вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2009 скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, з прийняттям в зазначеній частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2672,88грн., а також зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.33, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2009 у справі №36/229, в частині стягнення з Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 пені частково скасувати, в частині розподілу судових витрат, змінити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

Пункт другий резолютивної частині рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2009 у справі №36/229 викласти у наступній редакції:

„Стягнути з Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах”(м. Київ, вул. Хрещатик, 32а, код 21616582) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 213948,00грн. заборгованості по орендній платі, 2672,88грн. пені за прострочку платежу, 2166,21грн. державного мита та 282,51грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.”

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2009 у справі №36/229 залишити без змін.

5. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах”(м. Київ, вул. Хрещатик, 32а, код 21616582) 13(тринадцять)грн.37коп.-державного мита, за подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №36/229 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

20.10.09 (відправлено)