Ухвала суду № 55524461, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/800/19386/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 по справі №2а-8429/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 03.02.2012 №0000872302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 322772,00грн., з яких 283217,00грн. - основний платіж та 39555,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби 05.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.05.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 283217,00грн., у тому числі: за грудень 2010 року на суму 158217,00грн., за червень 2011 року на суму 125000,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на безпідставному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина півдня ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенді-Трейдінг» з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина півдня ЛТД» визнано банкрутом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенді-Трейдінг» відсутнє за місцем своєї реєстрації; податкові накладні, виписані останніми на адресу позивача, не мають юридичної сили у зв'язку з анулюванням свідоцтв платника податку на додану вартість. Крім того відповідач зазначає, що згідно акта Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області від 23.12.2011 №753/76/23-1007/37262972 про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина півдня ЛТД» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2010 по 09.12.2011 останнім не підтверджено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу робіт; та акта Державної податкової інспекції у Голосіївському районі місті Києва від 28.09.2011 №1128/3/23-40-37119045 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенді-Трейдінг» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Вільзевул» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень-червень 2011 року. На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів між позивачем та його контрагентами, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт від 20.01.2012 №147/23-222-30056859 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 №0000872302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 322772,00грн., з яких 283217,00грн. - основний платіж та 39555,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковими умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних) оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, на підставі належних та допустимих доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенді-Трейдінг» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором купівлі-продажу товару від 20.04.2011 №20/04 (стрілочний перевод в комплекті), специфікацією до вказаного договору, актом приймання-передачі товару, податковою накладною, товарно-транспортною накладною. Придбаний позивачем товар було передано підряднику, що здійснює будівельні роботи технічної бази, для подальшого монтажу, що підтверджується актом приймання-передачі матеріалу згідно договору підряду та актом приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) за липень 2011 року.

Судами також встановлено, що основним видом діяльності позивача є надання транспортних послуг, в тому числі залізничні перевезення, а тому отриманий у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенді-Трейдінг» товар було використано позивачем в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, а саме будівництво технічної бази, що підтверджується матеріалами справи.

Фактичне проведення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина півдня ЛТД» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором купівлі-продажу товару від 09.11.2010 №09-11-10 (макуха з насіння соняшника) на умовах поставки EXW, специфікацією до вказаного договору, видатковою накладною, податковою накладною, актом приймання-передачі товару та довіреністю на його отримання. Придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина півдня ЛТД» товар було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» за договором комісії, відповідно до умов якого останній самостійно забезпечує приймання, зберігання, передачу, завантаження товару в місці зберігання та супроводження вантажу тощо. факт експорту товару, його перевезення, підтверджено вантажно-митною декларацією. Понесені комісіонером витрати, пов'язані з виконанням комісійного доручення, було включено у звіт Комісіонера. Комісійна винагорода та відшкодування витрат комісіонера було сплачено позивачем в повному обсязі.

Таким чином, товар придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина півдня ЛТД» було використано позивачем в оподатковуваних операціях (здійснено експорт товару) в межаї власної господарської діяльності.

Оплату за отриманий товар було проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенді-Трейдінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина півдня ЛТД», що підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками по рахунку позивача.

Первинні і розрахункові документи, які було досліджено в процесі розгляду справи, за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Крім того судами встановлено, що на момент вчинення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенді-Трейдінг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина півдня ЛТД» були зареєстровані у встановленому законодавством порядку та мали статус платника податку на додану вартість.

Окрім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенді-Трейдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина півдня ЛТД».

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є правильним.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 по справі №2а-8429/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв