Ухвала суду № 55524460, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/800/46769/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 у справі №0870/6828/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ЗАПОРІЖЖЯ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ЗАПОРІЖЖЯ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 11.04.2012 №0000742302 та №0000752302.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області 10.09.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.11.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ЗАПОРІЖЖЯ» з питання достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за лютий 2009 року, січень-жовтень 2010 року, березень 2011 року по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Трансагропродукт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Триплекс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження позивачем суми податку на додану вартітсь, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет протягом перевіряємого періоду, на 928497,00грн. та завищено заявлену за червень 2010 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 116752,00грн.; підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в березні 2011 року на 61889,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вказаних норм податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями Приватним підприємством «Трансагропродукт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Триплекс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з огляду на те, що проведені операції мали безтоварний характер, оскільки не підтверджеі належними доказами, зокрема, позивачем в ході проведення перевірки не було надано товаро-транспортних накладних та інших документів на підтвердження факту поставки товару від контрагентів-постачальників обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Також, перевіряючими взято до уваги акти перевірок Приватного підприємства «Трансагропродукт» (від 25.02.2011 №175/23/34921978), Товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс» (від 30.05.2011 №1009/08-03/3-20244069), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (від 11.04.2011 №1095/17-316/НОМЕР_1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (від 26.04.2011 №1308/17-3/НОМЕР_2) в яких, з врахуванням ланцюгів постачання, зазначено про порушення частини першої та п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статей 228, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених вищезазначеними підприємствами при придбанні та продажу товарів (послуг). На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів між позивачем та його контрагентами, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби складено акт від 27.03.2012 №9/23-2/24912705 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2012 №0000752302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1222511,25грн., у тому числі 990386,00грн. - основний платіж та 232125,25грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); №0000742302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 116752,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 29188,00грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Трансагропродукт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Триплекс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підтверджується належними первинними документами копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема наданими позивачем податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями та товарно-транспортними накладними; оплату було проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки контрагентів.

Таким чином, первинні та розрахункові документи, які було досліджено в процесі розгляду справи, за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій Приватне підприємство «Трансагропродукт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Триплекс», фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту в результаті господарських операцій з його контрагентами.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є правильним.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 у справі №0870/6828/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв