Рішення № 55510431, 04.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2021/16 Справа № 202/8807/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шклярук Д. С. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання договору іпотеки припиненим,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року у задоволені позовних вимог ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_8 до ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, про визнання договору іпотеки припиненим - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частини відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалите нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2008 року між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк " та ОСОБА_9 укладений кредитний договір № 6580538, за умовами якого банк надав ОСОБА_9 кредит у розмірі 100 000 доларів США, а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_9 перед банком за вказаним кредитним договором, між сторонами укладено іпотечний договір № 6580748, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10 та зареєстрований за реєстровим номером 2002, за умовами якого ОСОБА_9 передав в іпотеку позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно - будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_9 належним чином не виконував умови кредитного договору, через що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 травня 2013 року (Справа №2-3682/11) позовні вимоги банку до ОСОБА_9 задоволені в повному обсязі та стягнуто з позичальника на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 990 049,29 грн.

Рішення суду набрало законної сили та було звернуто до примусового виконання.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2013 року (справа № 201/6793/13-ц) договір іпотеки № 6580748 від 27 червня 2008 року укладений між Банком та ОСОБА_9 було визнано недійсним та скасовано заборону на відчуження предмету іпотеки. Також присуджено внести до Державного реєстру іпотек і заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідні відомості про виключення записів про обтяження спірного будинку.

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2013 року (провадження № 22-ц/774/6914/14) апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2013 року в частині визнання недійсним договору іпотеки та внесення записів до Реєстрів скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.

Проте, рішення Жовтневого районного суду від 14 червня 2013 року було виконано та згідно з наданим до суду інформаційними довідками встановлено, що до Держаного реєстру іпотек внесено відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяження нерухомого майна іпотекою, згідно договору іпотеки № 6580748 від 27 червня 2008 року, а також внесено до державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про виключення запису з реєстру щодо накладення заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки № 6580748 укладеного 27 червня 2008 року.

22 серпня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння, яке є предметом договору іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Р.О. та зареєстрованого в реєстрі за номером 354, за умовами якого ОСОБА_9 продав ОСОБА_7 спірну будівлю.

17 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 також укладений договір купівлі-продажу домоволодіння, що є предметом договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Р.О. та зареєстрованого в реєстрі за номером 509, за умовами якого ОСОБА_7 продав ОСОБА_5 спірну будівлю. Право власності за ОСОБА_5 на спірний будинок зареєстроване у встановленому законом порядку на підставі вказаного договору купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, 31 серпня 2013 року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 579.

На момент придбання ОСОБА_5 спірного домоволодіння, він перебував у шлюбі із ОСОБА_8 Будинок придбався чоловіком з її згоди, за належні їй та чоловікові на праві спільної сумісної власності кошти, договір купівлі-продажу будинку був вчинений в інтересах сім'ї, в т.ч. неповнолітньої дитини, яка мешкає разом із ними у спірному будинку.

Як встановлено в суді першої інстанції, банк згоду на відчуження спірної будівлі не надавав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну будівлю, суд першої інстанції зазначив, що право власності на неї зареєстроване за набувачем ОСОБА_5, спірний будинок ОСОБА_5 придбав під час шлюбу із ОСОБА_8, за спільні кошти, в інтересах їхньої сім'ї, отже в силу ч. 3 ст. 368, ст.ст. 60, 61 СК України, спірне майно має статус спільної сумісної власності їхнього подружжя. При цьому, позовні вимоги Публічним акціонерним товариством «ПУМБ» до ОСОБА_8, про звернення стягнення, заявлені не були.

Також, суд першої інстанції зазначив, що не було надано доказів реальної ринкової вартості спірної будівлі, що не дозволяє скласти початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального права з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1, 3 ст. 33 та ч. 1 ст. 39 Закону "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (боржник) має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у випадку визнання іпотечного договору недійсним, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно», держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно і їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та п. 1.7.4 договору іпотеки, іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

За змістом ст.39 Закону України "Про іпотеку" в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до правової позиції, що висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.12.2015 р. № 6-1205цс15, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч.6 ст.38, ст.39 Закону України "Про іпотеку" та положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Таким чином, виходячи з положень зазначених норм матеріального парва, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції необрунтованими та такими що суперечать діючому законодаства.

Внаслідок невиконання ОСОБА_9 своїх зобов'зань за кредитним договром від 27 червня 2008 р. № 6580538, позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 6580748 від 27 червня 2008 р. Подальше відчуження ОСОБА_9 предмету іпотеки не скасовує право банку звернути на нього стягнення, що передбачено ст. 23 Закону України «Про іпотеку». Застосування положень ст.60, 61, 63, 65 СК, як підстави, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки є необгрунтвоаним, оскільки також суперечить ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.1 ч.1 цього Закону, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст.. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника чи майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Тому, дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на дані правовідносини, оскільки предмет іпотеки не є помешканням іпотекодавця ОСОБА_9, який його продав, а відповідач не є кредитором банку.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне в рахунок погашення боргу ОСОБА_9 перед ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» за кредитним договором №6580538 від 27.06.2008 р., в загальному розмірі станом на 28.01.2011 року (включно) - 123 911,05 доларів США та 133 462,12 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі - 98 617,16 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими станом на 28 січня 2011 рік, в розмірі - 25 293,89 доларів США; пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, станом на 28 січня 2011 рік - 27 331, грн. 62 коп., штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань по страхуванню майна в розмірі -104 544,50 грн.; штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо надання інформації, необхідної банку для визначення фінансового стану (платоспроможності) боржника в розмірі - 793 грн.; штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо дострокового повернення кредиту в розмірі - 793 грн. звернути стягнення на нерухоме майно - будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, Дніпропетровська область, реєстраційний № 13372688, загальна площа 106,1 кв.м., житлова - 56,2 кв.м. та складається з 1 - коридор, 2 - кухня, 3, 5, 6 - житлові, 4 - санвузел та належить ОСОБА_5 (місцепроживання: 69096, АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Колегія судддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_5 іпотекодавцем з усіма правами та обов'язками за іпотечним договором № 6580748 від 27.06.2008 р., оскільки ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Крім того, такий спосіб захисту порушених прав не передбачений ст.16 ЦК.

В іншій частині, рішення суду першої інстанції не перевірялось, оскільки не оскаржувалося, тому підлягає залишенню без змін.

В зв'язку із задоволення позовних вимог, підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати за подачу позовної заяви 3654 грн., апеляційної скарги - 4019,40 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позивних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та позов в цій частині задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 перед ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» за кредитним договором №6580538 від 27.06.2008 р., в загальному розмірі, станом на 28.01.2011 року (включно) - 123 911,05 доларів США та 133 462,12 грн., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі - 98 617,16 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими станом на 28 січня 2011 рік, в розмірі - 25 293,89 доларів США; пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, станом на 28 січня 2011 рік - 27 331, грн. 62 коп., штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань по страхуванню майна в розмірі -104 544,50 грн.; штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо надання інформації, необхідної банку для визначення фінансового стану (платоспроможності) боржника в розмірі - 793 грн.; штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо дострокового повернення кредиту в розмірі - 793 грн., звернути стягнення на нерухоме майно - будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, Дніпропетровська область, реєстраційний № 13372688, загальна площа 106,1 кв.м., житлова - 56,2 кв.м. та складається з 1 - коридор, 2 - кухня, 3, 5, 6 - житлові, 4 - санвузел та належить ОСОБА_5, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати за подачу позовної заяви 3654 грн., апеляційної скарги - 4019,40 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів

Судді: