Рішення № 55487170, 03.02.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 р. м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів - Собіни І.М., Ковальчук Н.М.,

секретаря судового засідання Шептицької С.С.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Управління Державної казначейської служби України в м. Рівне Рівненської області про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області на користь держави 487,20 гривень судового збору.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції незаконним.

Зазначає, що суд не взяв до уваги покази свідків, а саме свідка ОСОБА_3, яка в своїй заяві вказала, що факт складання незаконного протоколу про дрібне хуліганство, незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та судовий процес протягом 4 місяців дуже негативно вплинули на його здоров'я, що підтвердили сім свідків в своїй заяві від 30 вересня 2015 року.

Стверджує, що в порушення ст.11 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» працівники міліції не роз'яснили йому порядок поновлення порушених його прав і свобод та відшкодування завданої шкоди, а навпаки посилаються на відсутність у нього права на відшкодування шкоди та відсутність доказів що доводять незаконні дії.

Доводить, що заподіяні йому страждання внаслідок фізичного і психічного впливу призвело до погіршення його нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, проходження курсу оздоровлення та інших негативних наслідків морального характеру.

Вказує, що судом в рішенні не вказано жодного доказу, які були надані до матеріалів справи, а також не вказано п.4 ч.1 ст.2, 11 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.23 ЦК України, ст.3,56 Конституції України.

За викладених обставин просить частину рішення скасувати, задовольнити його апеляційну скаргу та відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, зобов'язати Управління Державної казначейської служби в м. Рівне відшкодувати йому зазначену суму.

В апеляційній скарзі представник Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області вважає рішення суду необґрунтованим та таким що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на вимоги п.2 ст.1, ст.2 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», п.11 Положення про застосування Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 1167 ЦК України та доводить, що відповідно до даних норм закону особа має право на відшкодування шкоди у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, якщо до нього у цій справі незаконно застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт. Вказує, що на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт та провадження у справі закрито, що не підпадає під дію цих законів.

Доводить, що позивачем всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не доведено, передбачених ст.ст.23,1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди та не надано належних доказів, а в судовому рішенні практично відсутні посилання на норми діючого законодавства, з яких суд виходив приймаючи оскаржуване рішення.

Стверджує, що відповідно до пп.3 п.3 постанови КМУ від 15 квітня 2015 року №215 «Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України» Державне казначейство України, відповідно до покладених завдань, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду, а тому суду зобов'язання про стягнення коштів необхідно було покласти на казначейську службу, а не на Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області.

За викладених обставин просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_1 до Рівненського МВ УМВС України відмовити повністю.

В запереченні Управління Державної казначейської служби України в м.Рівне Рівненської області вважає, що позиція позивача по залученню в якості відповідача державу Україна в особі Управління Державної казначейської служби України в м. Рівне Рівненської області суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки Управління ніяких правовідносин з ОСОБА_1 не має, просить прийняти з цього приводу відповідне рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Рівненського міського суду від 22 червня 2015 року ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності у виді громадських робіт на строк 50 годин.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2015 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2015 року скасовано, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Задовольняючи позов частково та стягуючи моральну шкоду з Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області суд першої інстанції послався на вимоги ст.1167 ЦК України, постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та виходив того, що апеляційним судом Рівненської області встановлено неправомірність дій працівників Рівненського MB УМВС України по складанню 03 квітня 2015 року протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, які призвели до приниження честі, гідності, моральних переживань, погіршення здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, а тому вважав, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 10000 гривень, що відповідає критеріям розумності та справедливості.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині покладення відповідальності про відшкодування моральної шкоди на Рівненський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області з наступних підстав.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області, Управління Державної казначейської служби України в м. Рівне Рівненської області, тобто позивачем визначено відповідачами зазначені установи.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення моральної шкоди з Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області з огляду на наступне.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконного прийняття рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку встановленому законом.

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України №460/2011 від 13 квітня 2011 року, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів України.

1 січня 2013 року набрав чинності Закон України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до ст.3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З наведеного слідує, що належним відповідачем у даній справі має бути Державне казначейство України.

У відповідності до ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляд справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги до неналежного відповідача, а протягом розгляду справи не заявлялись клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, суд першої інстанції не звернув не це увагу та не дотримався вимог ст.33 ЦПК України, не сприяв захисту інтересів позивача, відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України щодо залучення у справі належного відповідача, або за власною ініціативою залучення до участі у справі належного співвідповідача, відповідно до положень ст.33 ЦПК України.

За нормами розділу V глави 1 ЦПК України під час перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження не передбачено вчинення процесуальних дій на стадії апеляційного провадження щодо заміни належного відповідача чи залучення до участі в справі належного співвідповідача.

Дана обставина не позбавляє позивача права щодо звернення до суду із позовом до належного відповідача.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу частково, а тому наявні підстави для застосування положень ст.307 ЦПК України щодо скасування рішення суду першої інстанції, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області, Управління Державної казначейської служби України в м. Рівне Рівненської області про відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий Ю.М.Рожин

Судді І.М.Собіна

Н.М.Ковальчук