Постанова № 55480784, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/19995/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Сорокалєтова Н.М. - голова правління

від відповідача-1: не з"явився

від відповідача-2: не з"явився

від третьої особи: не з"явився

за участю предстаників ЗМІ: від Всеукраїнського об"єднання "Свобода" - Тищенко В.М. - посвідчення КВ № 9750 від 08.04.2005;

від Української студії телевізійних фільмів - Оксенюк О.М. заступник генерального директора посвідчення № 115 від 25.10.2013

від "Київського прес - клубу" ОСОБА_5 журналіст - оператор МІМ "Україна плюс" посвідчення № 16 від 14.01.2016

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сонат»

на окрему ухвалу

Господарського суду м. Києва

від 24.12.2015р.

у справі № 910/19995/15 ( суддя Головіна К.І.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Сонат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав", Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватне підприємство "Русь - 95"

про визнання недійсними договорів іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва 24.12.2015 року винесено окрему ухвалу № 910/19995/15, яку направлено на адресу Закритого акціонерного товариства «Сонат» для розгляду та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень закону в його діяльності. Також окрему ухвалу направлено Прокурору м.Києва для вжиття заходів щодо порушень закону, викладених в окремій ухвалі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, та на упереджене ставлення до позивача.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у його діях відсутні будь-які порушення законності при розгляді позовної заяви та звертає увагу на те, що суд першої інстанції розглядав справу з порушення норм ч. 1 ст. 69 ГПК України, безпідставно відкладав розгляд справи та витребовував у позивача документи, які у нього фізично не могли знаходитись, а знаходились у відповідачів, про що суду було відомо.

Апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази втручання позивача у здійснення правосуддя, вплив на суд, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду. Крім того, судом безпідставно зазначено про порушення позивачем порядку у судовому засіданні, оскільки докази такого порушення відсутні.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме порушення законності або недоліки, що містять ознаки кримінального порушення було виявлено в діяльності підприємства ЗАТ «Сонат», що є порушенням ст. 90 ГПК України.

В судове засідання представники відповідачів та третьої особи не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, про причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України (пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18).

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів та третьої особи, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

Оскаржувана Окрема ухвала суду обґрунтована тим, що розгляд справи призначений на 17.12.2015. не відбувся у зв'язку з порушенням порядку в судовому засіданні представником позивача, що призвело до неможливості подальшого ведення процесу, а саме під час проведення судового процесу представник позивача Сорокалетова Н.М. неодноразово порушувала порядок у судовому засіданні, що виявилось у некоректних висловлюваннях на адресу суду, безпідставних звинуваченнях судді та агресивній поведінці, відмові виконувати розпорядження головуючого щодо дотримання порядку під час судового засідання, за що головуючим суддею неодноразово оголошувались їй зауваження із занесенням до журналу судового засідання.

Зазначені дії представника позивача суд розцінив як тиск на суддю та втручання у правосуддя, що призвели до неможливості подальшого ведення судового засідання 17.12.2015 р. та суд вимушений був відкласти розгляд справи, у зв'язку із чим суд першої інстанції послався на ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України", ч.2 ст. 126 Конституції України та ч. 1 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" та застосував статтю 90 ГПК України та довів до відома Прокурора міста Києва для вжиття заходів щодо порушень закону, викладених в окремій ухвалі.

Колегія суддів не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав до застосування статті 90 ГПК України, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 визначено, що Окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації).

При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК.

Тобто, кваліфікаційною ознакою до застосування статті 90 ГПК України є саме виявлені порушення в діяльності підприємств, установ, організацій чи інших органів.

Окрема ухвала не містить фактів, які б вказували на порушення законності або недоліки в діяльності Закритого акціонерного товариства "Сонат".

Крім того, пунктом 5.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що у будь-яких випадках зловживання сторонами та іншими учасниками судового процесу своїми процесуальними правами всупереч обов'язку добросовісно користуватися ними господарським судам належить реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК, - шляхом винесення окремих ухвал, а за наявності підстав - також і надіслання повідомлень органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Правова позиція Вищого господарського суду України щодо зловживання учасників судового засідання своїми процесуальними правами явно спрямованих на свідоме затягування судового процесу, викладена в Інформаційному листі "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" від 15.03.2010 р. N 01-08/140 і, зокрема, це: не подання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, свідоме заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, не передбачених ГПК України, так само подання апеляційних та касаційних скарг щодо процесуальних документів, яких взагалі не існує, нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК України).

Як вбачається з протоколів судового засідання від 13.10.2015 (а.с. 33-34 т.2), від 30.11.2015 (а.с. 87-88 т.2), від 10.12.2015 (а.с. 264-265 т.2) та від 17.12.2015 (а.с. 272-273 т.2) представник позивача - Сорокалєтова Н.М. з'являвся в кожне судове засідання та подавав додаткові докази і клопотання, тобто, приймав активну участь в процесі розгляду справи в суді першої інстанції.

Місцевий господарський суд в окремій ухвалі від 24.12.2015р. зазначив, що представник позивача Сорокалєтова Н.М. неодноразово порушувала порядок у судовому засіданні, що виявилось у некоректних висловлюваннях на адресу суду, безпідставних звинуваченнях судді та агресивній поведінці, відмові виконувати розпорядження головуючого щодо дотримання порядку під час судового засідання, за що головуючим суддею неодноразово оголошувались їй зауваження із занесенням до журналу судового засідання та позбавило суд розглядати справу в судовому засіданні 17.12.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах справи відсутній будь-який письмовий доказ датований 24.12.2015р. на підтвердження вказаного випадку (зокрема, протокол судового засідання), сама ж Окрема ухвала датована 24.12.2015, тобто через 7 днів після судового засідання, яке відбулося 17.12.2015.

Крім того, як пояснив представник позивача, на його вимогу було надано копію звукозапису судового засідання від 17.12.2015р., однак звукозапис зіпсований та не прослуховується.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що порушення процесу під час судового засідання 17.12.2015р. полягало у тому, що представник позивача поцікавилась чи надав банк додаткові документи. Головуючий зробила зауваження оператору телебачення, щоб не знімав процес, однак на попередньому судовому засіданні під час судового засідання було надано дозвіл на відеозйомку, а також сказала представнику позивача видалитись із залу суду. На відповідь представника позивача, що він наполягає на розгляді справи судове засідання було закрито без повідомлення сторін про дату відкладення справи. Представник позивача пояснив, що зазначені обставини можна подивитись на відеозапису представника "Всеукраїнського об"єднання "Свобода".

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача було переглянуто відеозапис судового засідання від 17.12.2015, який продемонстрував колегії представник "Всеукраїнського об"єднання "Свобода". Після перегляду відеозапису, колегія прийшда до висновку про відстуність підстав для обвинувачення представника позивача в тиску на суд.

Враховуючи вищевикладене, колегія не вбачає факту зловживання процесуальними правами представником позивача - Сорокалєтовою Н.М. в розумінні норм ст. 90 ГПК України та правової позиції Пленуму Вищого господарського суду України щодо умов та порядку застосування ст. 90 ГПК України, яке б порушувало права інших учасників судового процесу та суперечило б вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом у продовж розумного строку. Із матеріалів справи та досліження доказів у справі в діях сторін не вбачаєтся тиску на суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо необхідності застосування ст. 90 ГПК України є неправомірним, оскільки не підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Сонат» є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Окрема ухвала Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/13513/13 підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм ГПК України, є неконкретизованою, без зазначення конкретних протиправних дій позивача та є немотивованою.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції щодо необхідності застосування ст. 90 ГПК України є неправомірним, оскільки не підтверджується матеріалами справи, отже апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сонат" на окрему ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.12.2015р. у справі № 910/19995/15 задовольнити.

Окрему ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.12.2015р. у справі № 910/19995/15 скасувати.

Копію постанови направити Прокурору міста Києва для відома.

Матеріали справи № 910/19995/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська