Ухвала суду № 55480012, 01.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.02.2016 р.Справа № 910/30096/15

За позовом Компанії Novartis AG/Новартіс АГ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ГРУПА "ЗДОРОВ'Я"

2) Державної служби інтелектуальної власності України

про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та

зобов'язання вчинити дії,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників:

від позивача: Огнев'юк Я.В. за довіреністю № S1869/2015 від 08.10.2015 р.;

від відповідача-1: Панасенко О.О. за довіреністю № б/н від 27.10.2015 р.;

від відповідача-2: Фінагіна В.Б. за довіреністю № 1-8/4356 від 02.06.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Novartis AG/Новартіс АГ звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ГРУПА "ЗДОРОВ'Я" 2) Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 30.11.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.01.2016 р.

30.11.2015 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

12.01.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про призначення судової експертизи.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву та клопотання.

У судовому засіданні представник відповідача-1 подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 12.01.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 12.01.2016 р. оголошувалась перерва до 01.02.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2016 р. підтримав заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Представники обох відповідачів проти вжиття заходів забезпечення позову не заперечили.

Дослідивши наявні в справі матеріали з огляду на подану заяву про забезпечення позову, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються вимоги вказаної заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд відзначає наступне.

Забезпечення позову, за своєю правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Тобто, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п. 1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у ній являється дострокове припинення дії свідоцтва України № 50129 на знак для товарів і послуг у зв'язку з невикористанням знаку протягом більше ніж трьох років.

У заяві про вжиття заходів до забезпечення, позивач просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична група «Здоров'я» здійснювати дії щодо відчуження свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 203287, 203290 та 203291, а саме: відмовлятись повністю чи частково, відчужувати або іншим способом передавати третім особам повністю або частково майнові права на вказані свідоцтва стосовно всіх або частини товарів; заборонити Державній службі інтелектуальної власності України здійснювати державну реєстрацію, здійснювати публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» та вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей, що стосуються знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 203287, 203290 та 203291, а саме відомостей щодо: повного або часткового передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та зміни особи власника свідоцтва; відмови повністю або частково від свідоцтва.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову, та що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

При цьому, судом взято до уваги відсутність заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична група «Здоров'я» проти вжиття заходів до забезпечення позову, а також відсутність доказів, які б підтверджували намір відповідача-1 здійснювати дії щодо відчуження свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 203287, 203290 та 203291, що, на думку суду, свідчить про відсутність реальної загрози вчинення відповідачами дій, спрямованих на утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя Н.І. Зеленіна