Ухвала суду № 55469277, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/8412/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,провівши попередній розгляд касаційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» пред'явило позов до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови від 08 серпня 2013 року № 3-0808/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 08 серпня 2013 року № 3-0808/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визнано протиправною та скасовано.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами встановлено, що у серпні 2013 року посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на підставі статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI та пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, проведено позапланову перевірку з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Маядо» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва - заводі з виробництва профілю з ПВХ, розташованому по вул. Радгоспна, буд. 38 у смт. Велика Димера Київської області.

Контролюючим органом встановлено, що на території заводу з виробництва профілю з ПВХ виконано роботи зі спорудження складу для сировини ПВХ зі збірних залізобетонних конструкцій розміром 96,0 м х 84,0 м, дробилки розміром 36,0 х 12,0 м, станції технічного обслуговування автотранспорту розміром 21,0 х 12,5 м. При цьому, товариством з обмеженою відповідальністю «Маядо» не забезпечено здійснення технічного нагляду за будівництвом наведених вище будівель і споруд, що є порушенням вимог статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 08 серпня 2013 року.

На підставі акта перевірки посадовою особою відповідача винесено постанову від 08 серпня 2013 року № 3-0808/4, якою згідно з вимогами пункту 7 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР за незабезпечення здійснення технічного нагляду до позивача застосовано штраф у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат, що становить 41292,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що у вересні 2012 року позивачем укладено з КП «Голосіїво-будінвест» договір № 65 від 05 вересня 2012 року, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати позивачу послуги по здійсненню технічного нагляду при виконанні робіт за будівництвом об'єктів промислового та адміністративно-побутового призначення (склад, дробильний цех, станція технічного обслуговування автотранспорту та АБК) по вул. Радгоспна, 38 в смт. Велика Димерка Київської області, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Наказом КП «Голосіїво-будінвест» від 29 березня 2010 року № 6 начальника бюро технічного нагляду ОСОБА_4 призначено відповідальним за здійснення технічного нагляду під час виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт на об'єктах, наведених у договорах по здійсненню технічного нагляду.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що з 2003 року ним здійснюється технічний нагляд на підконтрольних об'єктах будівництва. Свідок в суді першої інстанції повідомив, що вказаний нагляд проводився ним і при виконанні робіт за будівництвом об'єктів промислового та адміністративно-побутового призначення на виконання наведених вище договору та наказу.

Крім того, свідок в суді першої інстанції зазначив, що за результатами проведення технічного нагляду ним було складено та підписано акти виконаних робіт з технічного нагляду при виконанні робіт з будівництва об'єктів промислового та адміністративно-побутового призначення (склад, дробильний цех, станція технічного обслуговування автотранспорту та АБК) по вул. Радгоспна, 38 в смт. Велика Димерка Київської області, з метою встановлення відповідності його технічним вимогам.

Суд першої інстанції зазначив, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту незабезпечення позивачем здійснення технічного нагляду наведених вище будівель і споруд, що є підставою для застосування до позивача штрафу, представником відповідача суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 08 серпня 2013 року № 3-0808/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є протиправною та підлягає скасуванню, так як у ході судового розгляду справи представником відповідача не доведено у належний спосіб обставин, що свідчать про незабезпечення позивачем технічного нагляду.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV передбачено, що під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд.

Відповідно абзацу чотирнадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV технічний нагляд - це здійснення замовником контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Згідно частини другої статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Цією ж статтею встановлено, що порядок проведення авторського і технічного наглядів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення технічного нагляду під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств визначено Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 903 (далі - Порядок № 903).

Пунктом 2 Порядку № 903 встановлено, що технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об'єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об'єкта.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену, зокрема, Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР.

Пунктом 7 частини другої статті 2 цього Закону встановлено, що за незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Як вбачається із матеріалів справи у вересні 2012 року позивачем укладено з КП «Голосіїво-будінвест» договір № 65 від 05 вересня 2012 року, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати позивачу послуги по здійсненню технічного нагляду при виконанні робіт за будівництвом об'єктів промислового та адміністративно-побутового призначення (склад, дробильний цех, станція технічного обслуговування автотранспорту та АБК) по вул. Радгоспна, 38 в смт. Велика Димерка Київської області, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Наказом КП «Голосіїво-будінвест» від 29 березня 2010 року № 6 начальника бюро технічного нагляду ОСОБА_4 призначено відповідальним за здійснення технічного нагляду під час виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт на об'єктах, наведених у договорах по здійсненню технічного нагляду.

З 2003 року технічний нагляд на підконтрольних об'єктах будівництва, в тому числі за будівництвом об'єктів промислового та адміністративно-побутового призначення на виконання наведених вище договору та наказу, здійснював ОСОБА_4.

За результатами проведення технічного нагляду ним було складено та підписано акти виконаних робіт з технічного нагляду при виконанні робіт за будівництвом об'єктів промислового та адміністративно-побутового призначення (склад, дробильний цех, станція технічного обслуговування автотранспорту та АБК) по вул. Радгоспна, 38 в смт. Велика Димерка Київської області, з метою встановлення відповідності його технічним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено у належний спосіб обставин, що свідчать про незабезпечення позивачем технічного нагляду.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: