Ухвала суду № 55469253, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/800/1785/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Зайцева М.П., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012

у справі № 2а-6750/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Спецмайстер" (далі - ТОВ "Фірма "Спецмайстер")

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - МДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 у задоволенні позову ТОВ "Фірма "Спецмайстер" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов ТОВ "Фірма "Спецмайстер" задоволено: податкове повідомлення - рішення ДПІ від 13.03.2012 № 0001211510 скасовано.

У касаційній скарзі МДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.03.2012 № 0001211510, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 27098,00 грн., стали висновки, викладені в акті від 24.02.2012 № 557-15-109/31557763 документальної невиїзної перевірки ТОВ "Фірма "Спецмайстер" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промспец Консалтинг", що відображені у податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року. Згідно з цими висновками ТОВ "Фірма "Спецмайстер" порушено норми частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, статей 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) з огляду на формування податкового кредиту за нікчемними господарськими операціями із ТОВ "Промспец Консалтинг", внаслідок чого завищено податковий кредит за лютий 2011 року на 27097,00 грн. Нікчемність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Промспец Консалтинг" вмотивована посиланням на податкову інформацію, отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю щодо дотримання податкової дисципліни ТОВ "Промспец Консалтинг" (використані результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Промспец Консалтинг" за період з 01.02.2011 по 03.03.2011, викладені у акті від 01.06.2011 № 1253/15-05-14/37091549), згідно з якою це товариство за юридичною адресою не знаходиться, його фактична адреса не встановлена; у товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу відсутності достатньої кількості трудових ресурсів (згідно звіту форми 1ДФ чисельність працюючих складає 2 особи, за цивільно -правовим договором працює 6 осіб), виробничих активів, складських приміщень тощо.

Суд першої інстанції, з урахуванням встановлених контролюючим органом обставин під час проведення перевірки ТОВ "Промспец Консалтинг" та ненадання ТОВ "Фірма "Спецмайстер" документів про перевезення товарів, дійшов висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів, складених ТОВ "Промспец Консалтинг".

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що обставини щодо здійснення поставок між ТОВ "Промспец Консалтинг" та ТОВ "Фірма "Спецмайстер" є встановленими в судовому процесі.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, як такі, що не відповідають дійсності, не є підставою для внесення змін в податковому обліку. Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Фірма "Спецмайстер" з метою здійснення господарської діяльності, основним видом якої згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківській області від 25.01.2011 № 322946 є виробництво робочого, верхнього одягу, оптова торгівля одягом та інші види оптової торгівлі (а.с. 19 т. 1), на підставі договору із ТОВ "Промспец Консалтинг" від 01.10.2010 № 1/10 придбав товар (тканини, неткані матеріали, фурнітура, готові текстильні вироби, взуття, засоби індивідуального захисту) на суму 162 581,45 грн., в тому числі ПДВ (а.с. 52 т. 1). ТОВ "Промспец Консалтинг" на адресу ТОВ "Фірма "Спецмайстер" виписано податкові та видаткові накладні (а.с. 54-68 т. 1), а останнім перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок зазначеного постачальника у сумі 162 581,44 грн. , у тому числі ПДВ. Перевезення придбаного позивачем товару у межах договору із ТОВ "Промспец Консалтинг" здійснено власними силами позивача, що підтверджено товарно-транспортною накладною (а.с. 74-77 т. 1). Придбаний позивачем товар використаний як сировина для виробництва з подальшою реалізацією готової продукції та частково реалізований без додаткової обробки з нарахуванням податкових зобов'язань по операціях з поставки, що підтверджено первинними документами (видатковими накладними, калькуляціями, довіреностями, податковими накладними, банківськими виписками), копії яких приєднані до справи.

Судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, а також зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зроблено обґрунтований висновок, що господарські операції позивача з ТОВ "Промспец Консалтинг" були здійснені з метою провадження господарської діяльності, мають реальний характер, а тому правові підстави для висновку про законність податкового повідомлення-рішення про збільшення ТОВ "Промспец Консалтинг" грошового зобов'язання з ПДВ, з приводу правомірності якого виник спір, відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді М.П. Зайцев

Н.Г. Пилипчук