Ухвала суду № 55469251, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/800/27145/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Зайцева М.П., Пилипчук Н.Г.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013

у справі № 2а-15537/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профконсалт плюс»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013, позов задоволено: визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 13.10.2012 № 0004312250, № 0004322250.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «Профконсалт плюс» грошового зобов`язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 02.10.2012 за № 412/22-511/37826191. Згідно з цими висновками товариство порушило норми підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 44.1, 44.6 ст.44, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищив валові витрати на загальну суму 390475,50 грн. у податковому обліку за І квартал 2012 рік та податковий кредит у податковому обліку за березень 2012 року на загальну суму 78095,70 грн., задекларовані за наслідками нікчемного правочину з поставки від СПД ОСОБА_4 товару (овочі, фрукти), у результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року на 68739,00 грн. та податок на додану вартість за березень 2012 року на 78095,00 грн. Висновок про нікчемність правочину обґрунтовано відсутністю у постачальника основних фондів (виробничо-складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення поставки; формування цим постачальником податкового кредиту за податковими накладними, виписаними юридичними особами з ознаками фіктивності; відсутності доказів транспортування товару.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.10.2012: № 0004312250 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 78095,00 грн. за основним платежем та 19524,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №0004322250 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 82000,00 грн. за основним платежем та 20500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від СПД ОСОБА_4 товару (овочі, фрукти) згідно з договором купівлі-продажу від 01.11.2011 № 17, постачальник виписав позивачу видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток за І квартал 2012 рік та з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій договору купівлі-продажу від 01.11.2011 № 17, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних на поставку позивачу від СПД ОСОБА_4 товару (овочів, фруктів); видаткових накладних, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних на поставку СПД ОСОБА_4 товару (овочів, фруктів) від його постачальників (ПП «Жерм», ТОВ «Діамант плюс», ПП «Інтер-буд 2011»); платіжних документів про розрахунки між СПД ОСОБА_4 та зазначеними постачальниками; доказів наявності у цього постачальника складського приміщення (1/2 холодильної камери площею 128 кв.м за адресою: м. Сімферополь, вул. Бокуна, 32) (ця адреса вказана і в товарно-транспортних накладних як оптово-роздрібний склад - пункт розвантаження та завантаження овочів та фруктів) (договір оренди нежилого приміщення від 06.01.2012, укладений з ПАТ «Республіканська оптово-роздрібна база «Крим», платіжні доручення СПД ОСОБА_4 на сплату орендної плати ) (а.с. 188-193, т. 1); показаннями в судовому процесі свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили здійснення господарських операцій на виконання договору купівлі-продажу від 01.11.2011 № 17, а ОСОБА_4, крім того, - достовірність свого підпису на видаткових та податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ «Профконсалт плюс»; накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних щодо постачання ТОВ «Профконсалт плюс» овочів та фруктів ДП «Маркет-Плазо» з пунктом завантаження оптово-роздрібний склад в м. Сімферополі, вул. Бокуна, 32 та з доставкою по місту Сімферополь, в міста Ялта, Севастополь, Євпаторія, Керч, - встановили факт поставки позивачу від СПД ОСОБА_4 товару і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цим постачальником витрат та податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Довід ДПІ у касаційній скарзі, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно встановили обставини справи щодо господарських операцій між позивачем та СПД ОСОБА_4, оскільки останній підтвердив суду свою відсутність в Україні в березні 2012 року, на який припадає виписування видаткових та податкових накладних на поставку ТОВ «Профконсалт плюс» товару, не підтверджується аудіо записом судового засідання від 04.12.2012. Згідно цього запису, диск з яким приєднаний до справи, ОСОБА_4 не дав чітких показань стосовно часу, коли він від'їжджав, при цьому підтвердив достовірність свого підпису на пред'явлених йому судом для огляду первинних документах, копії яких приєднані до справи.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Згідно з актом перевірки СПД ОСОБА_4 від 05.04.2012, складеного ДПІ у м. Сімферополі, зроблено висновок про не підтвердження господарських операцій з ПП «Візит Торг», ПП «Ротонда торг», ПП «Укрторгпартнер», які відсутні за місцезнаходженням, не мають матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, а СПД ОСОБА_4 не надав під час перевірки документів на підтвердження поставки йому від цих контрагентів запасних частин. Інформації на спростування господарських операцій СПД ОСОБА_4 з постачальниками овочів та фруктів ПП «Жерм», ТОВ «Діамант плюс», ПП «Інтер-буд 2011» акт не містить (а.с. 136-153, т.1).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.П. Зайцев підписН.Г. Пилипчук