Рішення № 5546270, 01.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/18401.06.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фінансове управління Попільнянської райдержадміністрації

до акціонерного комерційного банку «Київ»

про стягнення 3 213000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Можарівський О.О.представник за довіреністю №413/02-17 від 13.04.09;

Середа Т.П. представник за довіреністю № 411 від 14.04.09;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Фінансове управління Попільнянської райдержадміністрації звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Київ»про стягнення 3 213000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.11.2007 року між ним та акціонерним комерційним банком «Київ»в особі директора Житомирської філії банку Кручинським С.А. укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 3186-1 з правом поповнення або зменшення та щомісячною виплатою процентів, відповідно до умов якого банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок № 25465007800486, а вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти загального фонду у безготівковій формі, у сумі 1500000,00 грн., які обліковуються на рахунку вкладника, який вказаний у п. 1.2 цього договору на умовах визначених цим договором.

Перерахування грошових коштів по закінченню терміну дії договору чи за вимогою вкладника буде здійснюватись на рахунок вказаний в п. 1.2 згідно призначення.

Відповідно до п. 1.3 договору вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку на строк з дня надходження суми, вказаної у п. 1.1 цього договору по 31 жовтня 2008 року включно. П. 1.4 договору передбачено, що процентна ставка на вклад (депозит) становить 14,1 % річних.

06.05.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3186-1 від 01.11.2007 року, відповідно до якої продовжено термін дії договору до 05.05.2009 року та збільшена процентна ставка до 15 % річних.

01.08.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 3186-1 від 01.11.2007 року, відповідно до якої продовжено термін дії договору до 31.07.2009 року та збільшена процентна ставка до 15,8 % річних.

П. 3.2.5 договору передбачено, що банк зобовязаний повернути всю суму вкладу (депозиту) або його частину на першу вимогу вкладника, про що вкладник письмово повідомляє банк за 1 (один) робочий день до запланованого повернення. При цьому, сума вкладу (депозиту) або його частина повертаються банком на ті рахунки вкладника, з яких кошти були перераховані на вкладний рахунок і які зазначені в п. 1.2 цього договору.

Листом від 14.10.2008 року за № 862 позивач просив відповідача повернути до 15.10.2008 року кошти в сумі 1000000,00 грн. Позивачем на адресу відповідача були надіслані листи від 15.10.2008 року за № 868, 28.10.2008 року за № 905, 29.10.2008 року за № 909 з проханням повернути кошти в сумі 3000000,00 грн.

17.12.2008 року позивачем надіслана відповідачу претензія № 1 з проханням повернути кошти в сумі 3000000,00 грн.

Станом на дату подання позову відповідач не виконав умови договору та не повернув позивачеві кошти з депозитного рахунку.

П. 4.3 договору передбачено, що у випадку неповернення суми за вкладом (депозитом) та суми процентів з вини банку пізніше ніж в день повернення вкладу (депозиту) чи процентів банк сплачує вкладнику пеню у розмірі 0,1 % від неповерненої суми за кожен день затримки.

На підставі вище викладеного позивач нарахував відповідачеві станом на 25.12.2008 року пеню у сумі 231000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/184, розгляд справи призначено на 14.04.2009 року.

У судове засідання 14.04.2009 року зявились представники позивача, подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/184 від 10.03.2009 року та подали заяву про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.03.2009 року не виконав, але через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 01.06.2009 року.

У судовому засіданні 01.06.2009 року представники позивача подали суду заяву з уточненими позовними вимогами та розрахунок суми позову, підтримали свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 2369000,00 грн., проценти з грудня 2008 року по травень 2009 року в сумі 194450,97 грн., пеню за несвоєчасне повернення суми вкладу (депозиту) у сумі 309529,00 грн., пеню за несвоєчасне повернення процентів по вкладу (депозиту) у сумі 2040,51 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Представники позивача в позовній заяві просять вжити заходів щодо забезпечення позову

Заслухавши пояснення представників позивача, суд, вважає, зазначене клопотання невмотивованим та необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.11.2007 року між фінансовим управлінням Попільнянської райдержадміністрації в особі начальника фінансового управління Можарівського О.О. та акціонерним комерційним банком «Київ»в особі директора Житомирської філії банку Кручинським С.А. укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 3186-1 з правом поповнення або зменшення та щомісячною виплатою процентів, відповідно до умов якого банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок № 25465007800486, а вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти загального фонду у безготівковій формі, у сумі 1500000,00 грн., які обліковуються на рахунку вкладника, який вказаний у п. 1.2 цього договору на умовах визначених цим договором.

Перерахування грошових коштів по закінченню терміну дії договору чи за вимогою вкладника буде здійснюватись на рахунок вказаний в п. 1.2 згідно призначення.

Відповідно до п. 1.3 договору вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку на строк з дня надходження суми, вказаної у п. 1.1 цього договору по 31 жовтня 2008 року включно. П. 1.4 договору передбачено, що процентна ставка на вклад (депозит) становить 14,1 % річних.

06.05.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3186-1 від 01.11.2007 року, відповідно до якої продовжено термін дії договору до 05.05.2009 року та збільшена процентна ставка до 15 % річних.

01.08.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 3186-1 від 01.11.2007 року, відповідно до якої продовжено термін дії договору до 31.07.2009 року та збільшена процентна ставка до 15,8 % річних.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

П. 3.2.5 договору передбачено, що банк зобовязаний повернути всю суму вкладу (депозиту) або його частину на першу вимогу вкладника, про що вкладник письмово повідомляє банк за 1 (один) робочий день до запланованого повернення. При цьому, сума вкладу (депозиту) або його частина повертаються банком на ті рахунки вкладника, з яких кошти були перераховані на вкладний рахунок і які зазначені в п. 1.2 цього договору.

Листом від 14.10.2008 року за № 862 позивач просив відповідача повернути до 15.10.2008 року кошти в сумі 1000000,00 грн. Позивачем на адресу відповідача були надіслані листи від 15.10.2008 року за № 868, 28.10.2008 року за № 905, 29.10.2008 року за № 909 з проханням повернути кошти в сумі 3000000,00 грн.

17.12.2008 року позивачем надіслана відповідачу претензія № 1 з проханням повернути кошти в сумі 3000000,00 грн.

Станом на 29.12.2008 року відповідач повернув позивачеві кошти у сумі 631000,00 грн.

В матеріалах справи наявна довідка вих. № 360 від 14.04.2009 року за підписом начальника фінансового управління Попільнянської райдержадміністрації О.О. Можарівського та головного бухгалтера Н.М. Колісник, відповідно до якої розмір неповернутого депозиту та несплачених відсотків за грудень 2008 року березень 2009 року становить 2468833,95 грн.

З наявної в матеріалах справи виписок по особовому рахунку та акту звірки взаємних розрахунків станом на 03.04.2009 року, який підписаний головними бухгалтерами сторін та скріплений печатками, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем у частині неповернутого депозиту становить 2369999,00грн., в частині неповернутих відсотків по депозиту становить 134700,43 грн.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в частині неповернутого вкладу (депозиту) в сумі 2369000,00 грн., та неповернутих процентів з грудня 2008 року по травень 2009 року в сумі 194450,97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в частині неповернутого вкладу (депозиту) та неповернутих процентів визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 4.3 договору передбачено, що у випадку неповернення суми за вкладом (депозитом) та суми процентів з вини банку пізніше ніж в день повернення вкладу (депозиту) чи процентів банк сплачує вкладнику пеню у розмірі 0,1 % від неповерненої суми за кожен день затримки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, пеня за несвоєчасне повернення суми вкладу (депозиту) у сумі 309529,00 грн. та пеня за несвоєчасне повернення процентів по вкладу (депозиту) у сумі 2040,51 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 53 від 06.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобовязань за договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за договором щодо повернення позивачу суми депозиту, а також неповернутих процентів та пені за несвоєчасне повернення суми депозиту та процентів.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.2 статті 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Частина 4 статті 49 ГПК України передбачає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови КМ України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»щодо господарських справ для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 118 гривень.

Враховуючи вищезазначене, витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2, 4 ст. 49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024, код ЄДРПОУ 14371869) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь фінансового управління Попільнянської райдержадміністрації (13500, Житомирська область, Попільнянський район, смт. Попільня, вул. Б.Хмельницького, 7; р/р 31425000800486 УДК В Попільнянському районі, МФО 811039; код ЄДРПОУ 02313370) основну заборгованість в частині неповернутого вкладу (депозиту) в сумі 2369000 (два мільйони триста шістдесят девять тисяч) грн. 00 коп., неповернуті проценти в сумі 194450 (сто девяносто чотири тисячі чотириста пятдесят) грн. 97 коп., пеню за несвоєчасне повернення суми вкладу (депозиту) у сумі 309529 (триста девять тисяч пятсот двадцять девять) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасне повернення процентів по вкладу (депозиту) у сумі 2040 (дві тисячі сорок) грн. 51 коп.

3. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024, код ЄДРПОУ 14371869) або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, в доход Державного бюджету України (р/р 31110095700011 Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності: 095) витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024, код ЄДРПОУ 14371869) або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, в доход Державного бюджету України (р/р 31213259700011, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, Банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077968, код економічної класифікації доходів: 22050000) 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання: 08.07.2009 року.