Ухвала суду № 554593, 28.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28лютого2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого судді Харченка В.В., суддів: Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Федорова М.О., при секретарі Мельник І.М., за участі представників позивача Лаукарта С.В., Кілійського О.Г., та представника відповідача Колеснікової І.С., та розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс» на постанову Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю «Продальянс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 08.11.2004 № 22352/10/25-010 в частині донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 29 166, 67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 583, 33 грн. та податкове повідомлення рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 10.11.2004 № 0001832301/0 в частині донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 29 166, 67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 583, 33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2004 року у справі № 11/230, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2005р. позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 липня 2005 року вищезазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий судовий розгляд.

Вказана постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що за змістом Закону України “Про податок на додану вартість” право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість та необхідністю надання належної оцінки доводам відповідача, про те, що продавцем (ПП “Вітал”) сума податку на додану вартість по спірній операції не включена до податкових зобовязань у березні 2003 р.

За результатами нового розгляду справи постановою Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання недійсним рішення відмовлено.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що відповідно до довідки Уманської ОДПІ від 10.08.2004 № 664/26-22/31000660 за результатами проведеної перевірки встановлено, що ПП “Вітал” в період з 01.01.2003 по 31.12.2003 звітувало про відсутність фінансово господарської діяльності, а з 01.01.2004 по 01.08.2004 до податкового органу не звітує. У звязку з тим, що ПП “Вітал” не було включено до податкових зобовязань у березні 2003 р. податок на додану вартість у розмірі 29 166, 67 грн. і неможливістю у звязку з цим підтвердити існування джерела відшкодування податку на додану вартість з бюджету для позивача, відповідач дійшов висновку про неможливість відшкодування суми податку на додану вартість по вказаній операції, що стало підставою для зменшення суми податкового кредиту за березень 2003 р. на суму податку на додану вартість 29 166, 67 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю «Продальянс» звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року скасувати та прийняти рішення про повне задоволення вимог .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, первіривши матеріали справи на предмет їх повного та всебічного дослідження та обґрунтування норм застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги колегія суддів підстав до її задоволення не знаходить з наступних підстав.

Як встановлено по справі судами першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено планову перевірку підприємства позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 по 01.04.2004, за наслідками якого складено акт перевірки від 30.08.2004 № 110/23-0111/31744695.

Перевіркою правильності визначення сум бюджетного відшкодування у березні 2003 р. встановлено, що відповідно до декларації з податку на додану вартість за березень 2003 р. позивач задекларував податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 11 939 грн., податковий кредит 63 673 грн.; суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету 51 734 грн. При цьому позивачем було допущено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” при формуванні податкового кредиту по операції з придбання у ПП “Вітал” пшениці 4-го класу на підставі податкової накладної ПП “Вітал” від 31.03.2003 № 1 на загальну суму 175 000 грн. в т.ч. податок на додану вартість 29 166, 67 грн. (який було включено до складу податкового кредиту у березні 2003 р.), оскільки відповідно до довідки Уманської ОДПІ від 10.08.2004 № 664/26-22/31000660 за результатами проведеної перевірки встановлено, що ПП “Вітал” в період з 01.01.2003 по 31.12.2003 звітувало про відсутність фінансово господарської діяльності, а з 01.01.2004 по 01.08.2004 до податкового органу не звітує. У звязку з тим, що ПП “Вітал” не було включено до податкових зобовязань у березні 2003 р. податок на додану вартість у розмірі 29 166, 67 грн. і неможливістю у звязку з цим підтвердити існування джерела відшкодування податку на додану вартість з бюджету для позивача, відповідач дійшов висновку про неможливість відшкодування суми податку на додану вартість по вказаній операції, що стало підставою для зменшення суми

податкового кредиту за березень 2003 р. на суму податку на додану вартість 29 166, 67 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення рішення від 30.08.2004 № 00014822301/0, яким відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” виявлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: за березень 2002 р. за ставкою 20 % на суму 173, 16 грн.; за серпень 2002 р. за ставкою 20 % на суму 65, 44 грн.; за жовтень 2002 р. за ставкою 20 % на суму 112, 38 грн.; за грудень 2002 р. за експортним відшкодуванням 71, 73 грн.; за січень 2003 р. за експортним відшкодуванням 59, 15 грн.; за лютий 2003 р. за експортним відшкодуванням 101, 59 грн.; за березень 2003 р. за ставкою 20 % на суму 29 253, 43 грн.; за серпень 2003 р. за ставкою 20 % на суму 61, 08 грн.; за вересень 2003 р. за ставкою 20 % на суму 135, 05 грн.; за жовтень за ставкою 20 % на суму 213, 93 грн.; за листопад 2003 р. за ставкою 20 % на суму 6, 48 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Рішенням першого заступника ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08.11.2004 № 22352/10/25-010 скаргу задоволено частково скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києвавід 30.08.2004 № 00014823001/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 30 033, 01 грн. та штрафні санкції у розмірі 15 016, 51 грн. та донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30 033, 01 грн. та штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 15 016, 51 грн., у зв'язку з тим, що заявлений до відшкодування в податковій декларації за березень 2003 р. податок на додану вартість відшкодовано з державного бюджету.

На підставі акту перевірки від 30.08.2004 № 110/23-0111/31744695 та рішення про результати розгляду скарги № 22352/10/25-010 від 08.11.2004 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення від 10.11.2004 № 0001832301/0, яким відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 45 049, 52 грн. (в т.ч. основний платіж 30 033, 01 грн., штрафні (фінансові) санкції 15 016, 51 грн.).

Згідно п.1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.3. п.7.3. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів ( робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування були дані тільки податкової декларації за звітний період. Зазначений Закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів ( робіт, послуг ), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва ( обороту ) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні.

Оскільки відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку покупця на включення до податкового кредиту сум ПДВ сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) кореспондується із обовязком платника податку продавця утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку, а податковий кредит позивача податковими зобовязаннями його контрагента не підтверджується , то донарахування позивачу податкового зобовязання з ПДВ та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій здійснено відповідачем правомірно.

Колегія суддів дійшла висновків, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Порушень норм процесуального Закону, які призвели або могли призвести до прийняття неправильного рішення не встановлено.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та в порядку, передбаченими ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий В.В. Харченко

Судді Н.В. Васильченко

Л.Я. Гончар

О.О. Кравченко

М.О. Федоров