Ухвала суду № 55433984, 28.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13164/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ПАТ «Київгаз» звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати невключення Управлінням праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, наданих ПАТ «Київгаз» листом від 15 квітня 2015 року № 789/10-1 та у 7-ми (семи) Звітах відомостей про здійснені товариством компенсаційні виплати працівникам на час їх призову на військову службу по мобілізації за жовтень 2014 року на загальну суму в розмірі 57124 грн. 36 коп., до Зведеного звіту (додаток № 2 до «Порядку виплати компенсації підприємствам, установам та організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період») протиправною бездіяльністю;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації включити надані ПАТ «Київгаз» 15 квітня 2015 року відомості у 7-ми (семи) Звітах відомостей про здійснені товариством компенсаційні виплати працівникам на час їх призову на військову службу по мобілізації за жовтень 2014 року на загальну суму в розмірі 57124 грн. 36 коп. до Зведеного звіту, наступного після набрання чинності рішенням суду, (додаток № 2 до «Порядку виплати компенсації підприємствам, установам та організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період») до Департаменту соціальної політики КМДА.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що у 2015 році не передбачено здійснення компенсації витрат на виплату заробітної плати за жовтень 2014 року.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що працівники ПАТ «Київгаз» були призвані на військову службу відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію». У жовтні 2014 року зазначеним працівникам було виплачено середній заробіток відповідно до ст. 119 КЗпП України у розмірі 57124 грн. 36 коп.

ПАТ «Київгаз» листом від 15 квітня 2015 року № 789/10-1 направило до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації сім звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за жовтень 2014 року на загальну суму 57124 грн. 36 коп.

Листом від 22 червня 2015 року № 105/74/15/59-9164 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для прийняття зазначених звітів.

ПАТ «Київгаз» вважає зазначені дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації неправомірними, у зв'язку з чим звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Київгаз», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у прийнятті звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за жовтень 2014 року.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 119 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію ч. 3 ст. 119 КЗпП України поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію».

Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період був затверджений постановою КМ України від 04 березня 2015 року № 105 (далі - Порядок). Зазначений порядок набув чинності лише 17 березня 2015 року.

Відповідно до п. 4 Порядку для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення. Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Виплата компенсації, згідно п. 6 Порядку, проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, ПАТ «Київгаз» гарантовано надання компенсації середнього заробітку, що був виплачений працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий. Порядком передбачено, що обов'язковою передумовою для отримання такої компенсації є надання позивачем відповідних звітів відповідачу.

Відмовляючи у прийнятті звітів ПАТ «Київгаз», Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації виходило з того, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було передбачено витрати на виплату компенсацій середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий, виплаченого у 2015 році. Оскільки надані позивачем звіти містили відомості про середній заробіток, виплачений відповідним працівникам у жовтні 2014 року, відповідачем було зроблено висновок про відсутність підстав для прийняття таких звітів.

Колегія суддів вважає, що визначальним для вирішення даної справи є те, що ПАТ «Київгаз» має право на отримання компенсації витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період починаючи із 17 березня 2014 року, а відповідач зобов'язаний забезпечити виплату такої компенсацію шляхом вчинення дій, передбачених Порядком.

Порядком не встановлено підстав, з яких звіт може бути неприйнятий органом соціального захисту населення. Разом з тим, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом встановлено вимоги щодо погодження звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу).

З матеріалів справи вбачається, що кожен із звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, наданих ПАТ «Київгаз» до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, був погоджений військовим комісаром, який здійснював призов працівника на військову службу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації були відсутні підстави для відмову у прийнятті у позивача відповідних звітів.

Доводи відповідача про те, що взяття у 2015 році звітів про здійснення позивачу компенсаційних виплат працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за жовтень 2014 року за бюджетною програмою 2501350, яка передбачена Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», є бюджетним правопорушенням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» програма « 2501350» має найменування «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період». У нормативно-правовому акті відсутні посилання на те, що за вказаною програмою здійснюється компенсація середнього заробітку, виплаченого працівникові саме протягом 2015 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 14 вересня 2015 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 02 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.