Постанова № 55419059, 01.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 876/12545/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СпецБанкМеблі» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СпецБанкМеблі» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «СпецБанкМеблі» звернулося з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, в даний час Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2013 року: № 0000462200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 750 грн., в тому числі: за основним платежем - 26 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 250 грн.; № 0000522200, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 30 376 грн., в тому числі: за основним платежем - 30 475 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що згідно акту № 332/2201/35055341 від 30.04.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СпецБанкМеблі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП «Ривал» було виявлено, що укладені з контрагентом договори містять ознаки нікчемності внаслідок чого позивачем були завищені витати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження відповідача безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесені оскаржувані податкові повідомлення протиправними та такими, що підлягають скасуванню..

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Реальність господарської операції між позивачем та ПП «Ривал» по поставці металу підтверджується лише видатковою та податковою накладними, рахунком по договору. Однак, ПП «Ривал» за місцем знаходженням відсутнє, також відсутні виробничі потужності, складські приміщення, транспорт, устаткування. Неможливо ідентифікувати зазначені в накладних товари та встановити взаємозв'язок з поставленими товарами від ПП «Ривал». Крім того, товар від ПП було отримано в м. Дніпропетровську водієм ТзОВ «Ніколь», відповідно товарно-транспортні накладні не можуть слугувати належним доказом на підтвердження транспортування товару. Отже, мало місце безтоварність операції, тому є безпідставним включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми по вказаному договору.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та задоволити позовні вимоги.

Покликання маються на те, що платник податку має нести відповідальність лише у випадку відсутності податкової накладної на придбаний товар чи її непред'явлення. Разом з тим, податкова накладна наявна та складена у відповідності до законодавства. Крім того, відбулись реальні зміни майнового стану платника податку. Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про відсутність у ПП «Ривал» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, так як відсутній будь-який акт перевірки. Не наведено доводів про вказаний договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутнє судове рішення про визнання його недійсним.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, що з 17.04.2013 року по 23.04.2013 року Ківерцівською МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку позивача, про що складено акт перевірки № 332/2201/35055341 від 30.04.2013 року.

За результатами перевірки податковим органом 20.05.2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення: від 22.05.2013 року: № 0000462200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 750 грн., в тому числі: за основним платежем - 26 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 250 грн.; № 0000522200, яким Ківерцівська МДПІ збільшила товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 30 376 грн., в тому числі: за основним платежем - 30 475 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Висновки податкового органу вмотивовані тим, що позивач до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту включило суми на придбання послуг у ТзОВ «АРС Трейд», які не підтверджені належними первинними документами, що були виписані лише з метою мінімізації сплати ПДВ та заниженню сплати податку на прибуток, а відтак не можуть бути підставами для формування сум витрат та податкового кредиту. Даний факт встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Здійснивши системний аналіз наступних документів : - договір № 44/11 від 29.12.2011 року між ТзОВ «СпецБанкМеблі» та ПП «Ривал» про поставку металу, перелік, одиниці виміру, ціна та загальна кількість якого визначена згідно накладних, видаткову накладну № РН-0103/02 від 03 січня 2012 року та податкову накладну від 29.11.2011 року № 75, Розрахунок по договору № 44/11 від 29.12.2011 року, що проводився в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 459 від 29.12.2011 року та № 932 від 29.12.2011 року на загальну суму 159 000 грн., відтак колегія суддів приходить до висновку про підтвердження здійснення господарської діяльності підприємством.

Крім того, в апеляційній скарзі надано ґрунтовні пояснення з приводу доручення на отримання товару, що підтверджує реальність господарської операції та подібне жодним чином не порушувало звичаїв ділового обороту.

Щодо визнання нікчемності договорів поставки податковим органом, то колегія суддів звертає увагу на те, що змінами, внесеними до статті 228 ЦК Законом України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», встановлено два окремі види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, та ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересовані особи можуть заперечувати їх дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, у новій редакції статті 228 ЦК передбачено, що правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним судом. Також законодавець визначив наслідки визнання такого правочину недійсним.

Відтак, враховуючи наведені норми права, а також позицію Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки договірні стосунки позивача з контрагентами мали місце в 2013 році, то в дію вступила норма ст. 228 ЦК України в новій редакції де зазначено, що у разі спірності договору як такий що не виконувався слід доводити окремо в суді. Податковий орган цим не скористався.

Вказана позиція не суперечить висновку Верховного Суду України викладеному в судовому рішенні від 18.11.2014 року, відповідно до якого, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою ст. 228 ЦК України, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СпецБанкМеблі» задоволити.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року по справі № 803/1721/13-а та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СпецБанкМеблі» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 20 травня 2013 року за № 0000522200 та № 0000462200.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 02.02.2016 року