Ухвала суду № 55417660, 27.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 р. Справа № 876/11408/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року по справі № 803/3524/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луцьке авіапідприємство" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області Новосад Олени Анатоліївни про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Луцьке авіапідприємство" звернулося в суд з позовом, яким після уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області Новосад Олени Анатоліївни від 30 травня 2015 року №21719773 про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву товариства про реєстрацію за ним права власності на адміністративно-службовий корпус (Д-1), що розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, село Лище, вул. Південна, 14.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Реєстраційна служба Луцького районного управління юстиції Волинської області постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що висновки суду щодо надання позивачем усіх необхідних документів, які відповідно до п. 48 Порядку №868 є підставою для державної реєстрації, є безпідставними, оскільки позивачем вказаних оригіналів документів подано не було. Проведення державної реєстрації майна неможливо проводити за копіями правовстановлюючих документів.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 30 травня 2015 року ПАТ «Луцьке авіапідприємство» звернулося до Реєстраційної служби Луцького РУЮ із заявою про реєстрацію права власності на адміністративно-службовий корпус (Д-1), що розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, село Лище, вулиця Південна, 14.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Новосад О.А. від 30 травня 2015 року №21719773 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на вищевказану будівлю з тих підстав, що подані для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с.6).

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV) та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 3 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно із частиною першою, другою статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною ч. 4 ст. 24 Закону №1952-IV передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 17 жовтня 2013 року №868 (далі Порядок №868).

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, відповідно до пункту 15 Порядку №868, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, відповідно до пункту 20 Порядку №868 державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно із пунктом 48 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстрація якого проведена до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку заявник подає органові державної реєстрації прав: 1) завірену в установленому порядку органом, що видавав документ, копію примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа; 2) оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім'я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор органу державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа. У свідоцтві зазначається серія, номер, назва, дата видачі та суб'єкт, який здійснив видачу втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для проведення державної реєстрації права власності на адміністративно-службовий корпус (Д-1), що розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, село Лище, вулиця Південна, 14 були подані належним чином завірені копії: наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 10 квітня 1996 року №276 «Про перетворення Луцького державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» у відкрите акціонерне товариство», наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 20 вересня 2007 року №164 «Про затвердження переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Луцьке авіапідприємство»», витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16380618, виданого комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 23 жовтня 2007 року, а також оголошення від 26 лютого 2015 року про втрату документів.

Відповідач відмовив у державній реєстрації покликаючись на те, що згідно п. 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, Порядком та іншими нормативно-правовими актами. У відповідності до п. 48 вказаного Порядку №868, державний реєстратор органу державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа у зв'язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку. А тому, згідно поданих заявником документів, державний реєстратор органу державної реєстрації прав не може проводити державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого Наказу Фонду державного майна України №276 від 10.04.1996 року (а.с.6).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки у разі, якщо відповідачем вичерпано можливості одержання відомостей, необхідних для проведення державної реєстрації прав, зокрема, із документів, поданих заявником, на державного реєстратора покладено обов'язок запитувати інформацію від державних органів.

Так, відповідно до вимог п. 8-1 ч. 2 ст.9 вказаного Закону України №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника, що не було вчинено відповідачем.

Таким чином, відповідач при розгляді заяви про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна не виконав приписи, ст. 9, ст. 22 вказаного Закону щодо прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмового повідомлення про це заявника у разі, якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі та не вжив заходів про надіслання запиту у відповідні органи для отримання інформації необхідної для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року по справі № 803/3524/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич