Постанова № 55406346, 27.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р. Справа №922/5768/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 11.11.2015 року; ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 11.11.2015 року;

відповідача ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 20.11.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд», м.Харків, (вх.№76Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року по справі №922/5768/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «С.К.С.М.», м.Харків,

до Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд», м.Харків,

про стягнення 221146,40 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «С.К.С.М.» (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд», в якій просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 221146,40 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №149 від 18.05.2015 року, який було укладено між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року по справі №922/5768/15 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «С.К.С.М.» заборгованість у розмірі 221146,40 грн.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «С.К.С.М.» судовий збір у розмірі 3317,20 грн.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Судові витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги апелянт просить покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач не замовляв виготовлення блоків потерни БП-0.5-17х23 в кількості 36 штук та умовами договору не було узгоджено поставку саме 36 штук блоків.

Крім того скаржник зазначає, що надані до матеріалів справи три видаткові накладні на загальну суму 253756,80 грн. не містять підпису ОСОБА_4, уповноваженої відповідачем на отримання товару від позивача, а робітник з прізвищем ОСОБА_5, який підписав накладні, у відповідача не працював, а отже й відповідач не отримував товару від позивача за трьома спірними видатковими накладними на загальну суму 253756,80 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.01.2016 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

22.01.2016 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№723), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у звязку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, відповідач 22.01.2016 року надав до суду апеляційної інстанції клопотання (вх.№754), в якому просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, перевізника Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон».

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року).

Відповідач вказує, що постанова Харківського апеляційного господарського суду по цій справі може вплинути на права перевізника ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон» у відносинах з позивачем, адже весь замовлений відповідачем товар за всіма видатковими накладними, у тому числі товар за трьома видатковими накладними, які відповідач не визнає, був вивезений перевізником - ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон» від позивача для поставки відповідачу та у випадку не підтвердження факту отримання відповідачем товару, то такий товар буде вважатись втраченим з вини перевізника та позивач матиме право стягнути вартість товару з цього перевізника.

Проте, розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

По-перше, третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Доказів того, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон» існують або існували певні правові відносини відсутні. Отже, перевізник не може бути залучений до участі у справі в якості третьої особи саме на стороні позивача.

По-друге, предметом розгляду по даній справі є стягнення заборгованості у звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків по оплаті згідно договору поставки, тобто предметом дослідження є правові відносини, що склалися між сторонами у справі у звязку із договором, правове регулювання якого здійснюється, зокрема, певним розділом цивільного кодексу, щодо договорів купівлі-продажу. У той час предметом розгляду по даній справі не є належність перевезення або не перевезення товару, що регулюються договором між перевізником та відповідачем і ці відносини регулюються, зокрема, іншим розділом Цивільного кодексу України та можуть бути предметом розгляду по іншій справі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо залучення третьої особи до участі у справі.

У судовому засіданні 27.01.2016 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічним акціонерним товариством «Південспецбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «С.К.С.М.» було направлено лист №108 від 13.05.2015 року з проханням виготовити споруди взводно опорного пункту.

Сторони дійшли згоди укласти між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «С.К.С.М.» (позивач у справі) та Дочірнім підприємством «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд» (відповідач у справі) договір поставки №149 від 18.05.2015 року на постачання залізобетонних виробів.

Сторонами був підписаний та скріплений печатками договір та надісланий електронною поштою.

Відповідно до п. 11.1. вказаного договору, документи, що надаються факсом та електронною поштою, мають повну юридичну силу, до моменту обміну оригіналами.

Оригінал договору поставки №149 від 18.05.2015 року був наданий позивачем відповідачу для підписання, проте підписаний отриманий не був.

Відповідно до умов договору поставки, постачальник ТОВ «Торговий будинок «С.К.С.М.», зобовязався передати у власність покупця Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд» залізобетонні вироби (п. 1.1. договору).

Згідно п.3.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями згідно заявки покупця. Поставка кожної окремої партії товару здійснюється після направлення покупцем постачальнику письмової заявки телефонним, факсимільним чи електронним звязком. Строк поставки останньої партії товару не пізніше 10 червня 2015 року.

Відповідно до п. 3.2. договору поставка товару здійснюється на умовах само вивозу, транспортом та за рахунок покупця.

Передача товару оформлюється підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (п. 3.3. договору).

У п. 3.4. договору сторони передбачили, що право власності та ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару за видатковою накладною.

У п. 3.5. договору сторони визначили, що приймання товару здійснюється у місці поставки. Порядок приймання товару по кількості і за якістю здійснюються на підставі положень Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженою постановою Держарбітража при ОСОБА_6 СРСР від 25.04.1966 року №П-7 і Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітража при ОСОБА_6 СРСР від 15.06.1965 року №П-6, з урахуванням особливостей, передбачених договором. Товар приймається представником покупця, повноваження якого підтверджуються дорученням.

Так, 18.05.2015 року відповідачем була надіслана на адресу позивача письмова заявка №19 від 18.05.2015 року, згідно якої відповідач просив поставити йому блоки БП-0.5-17x23 в кількості 15 штук (а.с. 133). Позивач уточнив, що у телефонному зв'язку відповідач надав уточнення до заявки, а саме, щодо поставки йому 16 штук таких блоків.

На виконання заявки №19 від 18.05.2015 року позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура №СК-0000464 від 18.05.2015 року на оплату блоків потерни БП-0.5-17x23 у кількості 16 штук.

На підставі вказаного рахунку відповідачем була оформлена довіреність №40 від 18.05.2015 року на представника відповідача ОСОБА_4 на отримання від позивача цього товару - блоків потерни БП-0.5-17x23 у кількості 16 штук.

19.05.2015 року та 20.05.2015 року позивачем був поставлений відповідачу товар: блоки потерни БП-0.5-17x23 у кількості 16 штук за видатковими накладними №СК-003353 від 19.05.2015 року, №СК-0003354 від 19.05.2015 року, №СК-0003371 від 19.05.2015 року, №СК-0003389 від 20.05.2015 року, Вказаний товар був повністю оплачений відповідачем у червні 2015 року на підставі рахунку-фактури №СК-0000464 від 18.05.2015 року, виставленого позивачем.

У подальшому, 20.05.2015 року відповідачем на адресу позивача було здійснено другу письмову заявку вих.№15 від 20.05.2015 року на поставку блоків БП-0.5-17x23 в кількості 20 штук та плит покриття ПП-1 в кількості 12 штук (а.с. 134).

На виконання цієї заявки: позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура №СК-0000479 від 21.05.2015 року на оплату блоків потерни БП-0.5-17x23 у кількості 20 штук та плит покриття ПП-1 у кількості 12 штук.

На підставі вказаного рахунку відповідачем була оформлена довіреність №42 від 21.05.2015 року на представника відповідача ОСОБА_4 на отримання від позивача товару - блоків потерпи БП-0.5-17x23 у кількості 20 штук та плит покриття ПП-1 у кількості 12 штук.

З 21.05.2015 року по 02.06.2015 року позивачем був поставлений відповідачу товар за видатковими накладними №СК-0003439 від 21.05.2015 року, №СК-0003440 від 21.05.2015 року, №СК-0003471 від 22.05.2015 року, №СК-0003517 від 25.05.2015 року, №СК-0003586 від 27.05.2015 року, №СК-0003645 від 29.05.2015 року, №СК-0003675 від 02.06.2015 року. Вказаний товар був частково оплачений відповідачем у червні 2015 року на підставі рахунку-фактури №СК-0000479 від 21.05.2015 року, виставленого позивачем.

Так, сторони своїми спільними діями по направленню заявок на поставку товару, по виставленню рахунків на його оплату, по оформленню довіреностей, по здійсненню поставки та по проведенню оплати товару повністю узгодили асортимент, кількість та вартість цього товару, який повинен бути поставлений позивачем відповідачу (блоків потерпи БП-0.5-17x23 в кількості 36 штук та плит покриття ПП-1 в кількості 12 штук).

Відповідач зазначає, що видаткові накладні №СК-0003389 від 20.05.2015 року, №СК-0003439 від 21.05.2015 року та №СК-0003440 від 21.05.2015 року не містять підпису ОСОБА_4, уповноваженої на отримання товару від позивача.

Так, у підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надані до суду 11 видаткових накладних, у тому числі вісім видаткових накладних, отримання товару за якими відповідач визнає, і три видаткові накладні, які відповідач не визнає. При цьому, вісім видаткових накладних, по яким відповідач визнає отримання товару, які були поставлені позивачем, повністю співпадають з восьма видатковими накладними, які були представлені відповідачем, за виключенням проставлених в них підписів з боку відповідача.

На видаткових накладних, представлених позивачем, проставлені підписи одних осіб, а на цих в видаткових накладних, представлених відповідачем, проставлені підписи інших осіб, за виключенням видаткової накладної №СК-0003371 від 19.05.2015 року, на якій проставлений однаковий підпис, але на примірнику відповідача до нього доданий ще один підпис.

Усі підписи, що проставлені на видаткових накладних, представлених як позивачем так і відповідачем, відрізняються від підпису ОСОБА_4, що була нею проставлена в кормлених відповідачем довіреностях, які були підписані керівником відповідача та скріплені печаткою відповідача та які містяться в матеріалах цієї справи.

Слід зазначити, що весь замовлений відповідачем товар, а саме: блоки потерин БП-0.5-17x23 в кількості 36 штук та плити покриття ПП-1 в кількості 12 штук, був вивезений від позивача та доставлений відповідачу перевізником - ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон», що підтверджується товарно-транспортними накладними у кількості 11 штук: №02192 від 19.05.2015 року; №02193 від 19.05.2015 року; №02196 від 19.05.2015 року; №02202 від 20.05.2015 року; №02223 від 21.05.2015 року; №02224 від 21.05.2015 року; №02226 від 22.05.2015 року; №02246 від 25.05.2015 року; №02265 від 27.05.2015 року; №02296 від 29.05.2015 року; №02310 від 02.06.2015 року, які містяться в матеріалах цієї справи.

Дата виписки вказаних товарно-транспортних накладних співпадає з датою виписки видаткових накладних; кількість вказаних товарно-транспортних накладних та видаткових накладних теж співпадає і становить 11 штук; у кожній товарно-транспортній накладній, по який товар вивозився, зазначений номер і дата видаткової накладної, по якій цей товар був отриманий, у тому числі і ті три видаткові накладні, які відповідач не визнає. Усі товарно-транспортні накладні у кількості одинадцять штук були підписані трьома сторонами: вантажовідправником (позивачем), вантажоодержувачем (відповідачем) та перевізником.

Стосовно дійсності цих товарно-транспортних накладних відповідач не надав ніяких заперечень, в тому числі і щодо підписання їх не уповноваженою особою, товар за товарно-транспортними накладними не було повернуто позивачу. При цьому, всі товарно-транспортні накладні були підписані з боку представника відповідача особою з прізвищем ОСОБА_5, як ті, за якими вивозився товар по восьми видатковим накладним, які відповідач визнає, як і ті, за якими вивозився товар по трьом видатковим накладним, які відповідач не визнає.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист вих.№4 від 15.01.2016 року, в якому перевізник ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон» підтвердив той факт, що весь товар за всіма видатковими накладними у кількості 11 штук та за всіма товарно-транспортними накладними у кількості 11 штук у період з 19.05.2015 року по 02.06.2015 року був вивезений ним від позивача та доставлений відповідачу і вручений уповноваженій особі вантажоодержувача відповідача - ОСОБА_5 Також, позивач повідомив суду, що послуги по вивезенню товару від позивача та його доставляння відповідачу замовлялись у перевізника відповідачем, а у позивача ніяких взаємовідносин з перевізником не має.

Колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги той факт, що у матеріалах справи містяться податкові декларації відповідача з ПДВ за травень та за червень 2015 року, які були подані ним до Дзержинської ДПІ у червні та липні 2015 року відповідно. У вказаних деклараціях відповідач відобразив операції по отриманню ним від позивача товарів за всіма видатковими накладними у кількості 11 штук на загальну суму 772632,00 грн., крім того ПДВ - 20% у розмірі 154526,40 грн., всього на суму у розмірі 927158,40 грн., та включив до свого податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 154526,40 грн.

Отже, у вказаних деклараціях відповідач фактично підтвердив факт отримання ним від позивача всього об'єму замовленого ним товару за всіма видатковими накладними у кількості 11 штук, у тому числі і по 3-м видатковим накладним, які відповідач не визнає.

Вказані податкові декларації з ПДВ за травень та за червень 2015 року, які були підписані керівником відповідача та які були подані відповідачем до Дзержинської ДПІ, є додатковим доказом того, що відповідач отримав від позивача товар за всіма видатковими накладними у кількості 11 штук, що містяться у матеріалах справи, на загальну суму вартості поставленого товару у розмірі 772632,00 грн., крім того ПДВ - 20% у розмірі 154526,40 грн., всього на суму у розмірі 927158,40 грн., у тому числі і по трьом видатковим накладним, які відповідач не визнає.

Відповідач зазначає, що ним було подано змінену звітність із ПДВ та виключено з неї операції по трьом видатковим накладним, які він не визнає. Проте, такі зміни були внесені через декілька місяців та під час розгляду справи в суді.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт не отримання ним товару за видатковими накладними у кількості 11 штук, у тому числі за спірними, не довів суду тієї обставини, що поставлений товар ним не замовлявся, а також, що такий товар не був йому поставлений. Таким чином, твердження відповідача є безпідставними.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 927158,40 грн. Відповідач товар отримав, однак оплатив частково, а саме у розмірі 706012,00 грн., у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 221146,40 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязок.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 639 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось, матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено того, що він виконав своє зобовязання і сплатив у належному розмірі та строки кошти за поставлений товар.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих зобов'язань, позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості (вих.№3/юр від 25.09.2015 року), в якій позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість у розмірі 221146,40 грн. Вказана вимога про сплату заборгованості була отримана відповідачем 01.10.2015 року, про що свідчить результат пошуку УДППЗ «Укрпошта» відстеження пересилання поштових відправлень, але відповідач на вимогу не відреагував та суму боргу не сплатив.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобовязання по сплаті за товар у належні строки та розмірі. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 221146,40 грн. є обґрунтованими, підтвердженими і підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у звязку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року по справі №922/5768/15 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі №922/5768/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.