Рішення № 55401174, 29.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Озеров В.О.

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 431/934/14-ц

Провадження № 22ц/782/826/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» січня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Стахової Н.В.,

суддів: Авалян Н.М., Коротких О.Г.

за участю секретаря: Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 31 липня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно,

встановила:

У березні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 та просив визнати за ним право власності на належні відповідачеві будинок АДРЕСА_2, на квартиру АДРЕСА_1 та нежиле приміщення АДРЕСА_3. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на укладену між ним та відповідачем в процесі виконання судового рішення мирову угоду, умовами якої було передбачено перехід вказаних об»єктів нерухомості у його власність у разі неповернення йому відповідачем боргу.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_3 було задоволено та визнано за ним право власності на вказані вище об»єкти нерухомості.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 При цьому, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки порушені житлові права її малолітньої дитини.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 29 січня 2016 року закрито апеляційне проваджен ня в частині оскарження ОСОБА_2 рішення Старобільського районного суду Луганської області від 31 липня 2014 року про визнання права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та нежиле приміщення АДРЕСА_3

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи апелянта та його представника, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав позовні вимоги, про що подав заяву до суду, а також із визнаної ухвалою Старобільського районного суду від 16.05.2012 року мирової угоди, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в процесі виконання судового рішення.

Проте, до таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Судом встановлено, що за поданням державного виконавця ухвалою Старобільського районного суду від 16.05.2012 року було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 як боржником та ОСОБА_3 як стягувачем в рамках виконавчого провадження № 31821602 по виконанню виконавчого листа Старобільського районного суду № 2-1177/11 від 22.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1603 623 грн.

Умовами цієї мирової угоди було передбачено, що боржник зобов'язався виплатити стягувачеві 1603 623 грн. протягом десяти років платежами не менше 10000 грн. щомісяця та не менше 160000 грн. на рік. У разі невиконання договору в частині сплати боргу за один рік належні ОСОБА_4 спірні об»єкти нерухомості (будинок, квартира та нежиле приміщення за вказаними вище адресами) переходять у власність ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, у будинку АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, та малолітній ОСОБА_6

З даних свідоцтва про народження встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстровано 11 грудня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом по шлюб. ОСОБА_2 змінено прізвище на ОСОБА_2.

З даних домової книги встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані у спірному будинку з 2013 року, а малолітній ОСОБА_6 - з 2015 року.

Під час розгляду справи позивач не заперечував, що відповідач та апелянт разом із малолітнім сином проживають у спірному будинку, у зв'язку з чим він звернувся до суду із позовом про їх виселення.

Отже, на момент визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_2, ОСОБА_6 та їх малолітній син проживали та проживають у спірному будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України про основи соціального захисту бездомних та безпритульних осіб» для вчинення будь - яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та /або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до п. 4.5.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 02.04.2012 року, що діяла на час визнання мирової угоди між сторонами, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Вирішуючи питання про визнання права власності суд першої інстанції не звернув уваги на підставу позову. Позивач обґрунтував набуття права власності на підставі ст. 328 ЦК України на стадії виконання судового рішення про стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 Вказаний будинок був переданий боржником у зв'язку з виконанням такого рішення. Отже, відчуження будинку здійснилося на стадії виконавчого провадження. У зв'язку з цим до спірних правовідносин застосовуються правові норми про житлові права осіб, які проживають у житловому будинку, що відчужується, на що суд першої інстанції не звернув уваги та не з»ясував коло осіб, які проживають у спірному будинку, та не залучив до участі у справі законного представника малолітньої дитини або орган опіки та піклування.

Батьком, який є відповідачем у справі представництво дитини не здійснювалося, орган опіки та піклування до участі у справі не залучався. Таким чином, при ухваленні судового рішення було порушено житлові права малолітнього ОСОБА_6, який має право користування спірним будинком, відчуження якого відбулося без дозволу органу опіки та піклування. .

За таких обставин судом першої інстанції ухвалене помилкове рішення в частині визнання права власності на будинок АДРЕСА_2 через порушення норм процесуального права, тому відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову із зазначених вище підстав.

При цьому колегія суддів не дає оцінки обґрунтованості позовних вимог, оскільки це може бути зроблено під час розгляду справи з належними відповідачами.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_4 не є батьком малолітнього ОСОБА_6, оскільки батьківство підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження.

Що стосується пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне. При відкритті апеляційного провадження суддею - доповідачем був зроблений помилковий висновок щодо дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення, однак, як вбачається з матеріалів справи про існування судового рішення апелянт дізнався у листопаді 2015 року, копія рішення ОСОБА_2 не надсилалася. Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 не була учасником справи, судова колегія вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження, у зв'язку з чим вказаний строк підлягає поновленню.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

З матеріалів справи вбачається, що ціна будинку АДРЕСА_2 становить 123000 грн., будинку АДРЕСА_1 - 129000 грн., нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 - 5667 грн. Таким чином, позивачу при поданні позову слід було сплатити 2576 грн.67 коп. Позивачем сплачено тільки 243 грн.60 коп. При поданні апеляційної скарги апелянту слід було сплатити 2834 грн.34 коп. Фактично сплачено 267 грн.96 коп. Недоплата судового збору становить 2566 грн.38 коп. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, з позивача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 2315 грн.04 коп., з врахуванням недоплаченого судового збору за подання позову, (1230х110/100)-267 грн.96 коп.)+1230 грн. На користь ОСОБА_2 підлягає стягненню з позивача 267 грн.96 коп. З ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1481 грн.34 коп. (2566,38-1085,04).

Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦПК України залежно від обгрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статі 307 ЦПК України цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313,316, 318 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження рішення Старобільського районного суду Луганської області від 31 липня 2014 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішенння Старобільського районного суду Луганської області від 31 липня 2014 року в частині визнвання за ОСОБА_3 права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2

Скасувати ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 20 жотвня 2015 року в частині залишення без змін рішення Старобільського районного суду Луганської області від 31 липня 2014 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1481 грн.34 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2315 грн.04 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 267 грн.96 коп.

Рішення набирає чинності негайно, та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ..

Головуючий

Судді: