Постанова № 55377467, 26.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Справа № 876/5217/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Бадівської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ) в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу, просив зарахувати період роботи з 18.03.1981 по 20.08.1982, з 15.03.1983 по 08.09.1983, з 26.02.1985 по 01.02.1986 та з 25.02.1986 по 31.12.1990 як вироблений у районах Крайньої Півночі, здійснивши перерахунок та виплату його пенсії з 20.03.2014 (з моменту призначення) та в подальшому.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період з 1981 по 1990 роки працював в районах Крайньої Півночі, а тому трудовий стаж в ці періоди повинен бути зарахований Пенсійним органом у пільговому розмірі з розрахунку один рік за один рік і шість місяців. Зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у такому зарахуванні трудового стажу та перерахунку пенсії.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року у справі №338/488/15-а адміністративний позов за період з 20.03.2014 по 29.09.2014 залишено без розгляду.

Вказана ухвала у встановленому порядку оскаржена не була та набрала законної сили.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року заявлений позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФ в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу. Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 18.03.1981 по 20.08.1982, з 15.03.1983 по 08.09.1983, з 26.02.1985 по 01.02.1986 та з 25.02.1986 по 31.12.1990, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано УПФ зробити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу з 30.09.2014.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем не представлено трудового договору або довідки в яких зазначено період роботи позивача у районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних них, а тому такий немає права на перерахунок пенсії із зарахуванням спірних періодів роботи в пільговому розрахунку.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що доведеним є факт роботи позивача у районах Крайньої Півночі в спірні періоди, а тому у нього є право на зарахування їх до трудового стажу у пільговому розмірі.

Проте, такі висновки суду першої інстанції лише частково відповідають фактичним обставинам справи з таких міркувань.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.03.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до його трудового стажу роботу у районах Крайньої Півночі, яку він виконував з 18.03.1981 по 20.08.1982, з 15.03.1983 по 08.09.1983 та з 26.02.1985 по 01.02.1986 в Старательських артілях «Механізатор», «Салют» та «Орбіта», які знаходяться в Ягоднинському муніципальному районі Магаданської області, що відноситься до районів Крайньої Півночі (а.с.15) та роботу вахтовим методом, яку він виконував в період з 25.02.1986 по 14.12.1992 в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, працюючи у Прикарпатському управлінні бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (а.с.16) у пільговому розмірі з розрахунку один рік за один рік і шість місяців (а.с.12).

Однак, листом від 24.03.2015 №1569/03 УПФ фактично відмовило ОСОБА_1 у такому зарахуванні, з посиланням на те, що позивачем не додано документи які підтверджують такий стаж роботи (а.с.13).

Не погодившись з такою відмовою УПФ, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами абзаців 1 та 2 п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ), Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Постанова), Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ-2).

Указом передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4 цього Указу).

Статтею 5 Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Згідно із ст.3 Указу-2 було скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених ст.5 Указу, з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених ст.5 Указу, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в «Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом п.7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з п.6 цієї ж Інструкції пільги, передбачені Указом та Указом-2, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Крім того, абзацом 1 п.5.9 «Основних положень про вахтовий метод організації робіт», затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 №794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу-2.

Таким чином, пільги, передбачені ст.5 Указу, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 27 жовтня 2015 року в справі №21-3324а15 та постановою від 02 грудня 2015 року в справі №21-3950а15.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законодавства та вахтовий метод роботи позивача у період з 25.02.1986 по 14.12.1992, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про перерахунок його пенсії із врахуванням роботи в районах Крайньої Півночі у період з 25.02.1986 по 14.12.1992, у пільговому обчисленні.

Щодо решти позовних вимог, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, слід звернути увагу, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV).

Відповідно до пп.«б» п.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відтак, із системного аналізу наведених норм права випливає, що трудовий договір є не єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В трудовій книжці позивача наявні всі необхідні записи (а.с.8-11) про його роботу в районі Крайньої Півночі у період з 18.03.1981 по 20.08.1982, з 15.03.1983 по 08.09.1983 та з 26.02.1985 по 01.02.1986.

Більше того, вказані періоди роботи в районі Крайньої Півночі підтверджуються довідкою Архівного відділу Муніципальної установи Адміністрації муніципальної освіти Ягоднинського муніципального району Магаданської області від 29.05.2009 №К-137/2502 (а.с.15) де окрім іншого, чітко зазначено, що розрахунок загального трудового стажу проводився на основі строкових трудових договорів укладених між підприємством і працівником та вказано номера та дати протоколів, якими визначені трудові відносини позивача.

Загалом, слід відмітити, що з 18.03.1981 по 20.08.1982, з 15.03.1983 по 08.09.1983 та з 26.02.1985 по 01.02.1986 позивач працював у районах та місцевостях, які відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967р. «Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», є районами Крайньої Півночі, що є беззаперечним фактом.

Пунктом 3 Постанови передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Таким чином, враховуючи відомості трудової книжки та подані довідки, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі, є достатні підстави для зарахування йому до пільгового трудового стажу періодів роботи з 18.03.1981 по 20.08.1982, з 15.03.1983 по 08.09.1983 та з 26.02.1985 по 01.02.1986 із розрахунку за кожний рік - один рік і шість місяців.

Посилання ж відповідача на те, що пільги, встановлені вказаними нормативними актами, не розповсюджуються на позивача, оскільки останній не надав укладених з роботодавцем строкових трудових договорів є безпідставними, так як факт укладання трудового договору з роботодавцем підтверджується записами у трудовій книжці, а також відповідною довідкою (а.с.15), що згідно із п.5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV є достатніми документами для перерахунку пенсії.

Тому, на підставі повно та всебічно встановлених обставин у справі, з урахуванням вимог вищевказаних нормативно-правових актів, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що записи у трудовій книжці та наявні в матеріалах справи докази, підтверджують стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі в період з 18.03.1981 по 20.08.1982, з 15.03.1983 по 08.09.1983 та з 26.02.1985 по 01.02.1986, а також поширення дії Указу та Постанови на нього, що дає останньому право на перерахунок пенсії із зарахуванням до пільгового трудового стажу спірних періодів роботи з розрахунку один рік за один рік і шість місяців.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, апеляційний суд, вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов'язання УПФ провести з 30.09.2014 (враховуючи ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року) перерахунок пенсії ОСОБА_1 зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 18.03.1981 по 20.08.1982, з 15.03.1983 по 08.09.1983 та з 26.02.1985 по 01.02.1986, як трудовий стаж зароблений в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік і шість місяців.

Щодо вимог про зарахування періодів роботи позивача з 25.02.1986 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні, то у цій частині рішення суду першої інстанції прийнято необґрунтовано та безпідставно, а відтак підлягає скасуванню, оскільки судом не враховано вахтовий метод роботи позивача у вказаний період, що позбавляє його права на зарахування стажу роботи у цей період з розрахунку один рік за один рік і шість місяців.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 25.02.1986 по 31.12.1990, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові в цій частині.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 25 лютого 1986 року по 31 грудня 1990 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців, скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 01 лютого 2016 року.