Постанова № 55374011, 25.01.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року м. Житомир

справа № 806/5316/15

категорія 8.3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

позивача ОСОБА_1, представника відповідачів Плужнік К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання незаконною фактичної перевірки, скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000732102 від 19.11.2015 року,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконною фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1, яка була проведена згідно наказу ДФС України від 28 жовтня 2015 року за № 641;

- скасувати рішення Коростишівської ОДПІ ГУ ДФС України в Житомирській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17000,00 грн. № 0000732102 від 19.11.2015 року.

В обґрунтування поданого позову зазначив, що відповідно до Законів України № 76-VIII та № 71-VIII у податкового органу не було правових підстав для проведення перевірки.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на доводи наведені у позові.

Представник відповідача щодо позивних вимог заперечив з огляду на викладені письмові заперечення (а.с.40-41) пояснивши, що позивач здійснював 04.08.2015 року без ліцензійну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами. При цьому зазначив, що термін дії ліцензій позивача, в яких строк дії визначено до 04.08.2015, закінчився 03 серпня 2015 року.

Проаналізувавши досліджені докази у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2015 року відповідно до наказу № 641 від 26 жовтня 2015 року по Головному управлінні ДФС у Житомирській області головними державними ревізорами - інспекторами відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС Попрійчук Юлею Петрівною та Раздобурдіним Миколою Дмитровичем була проведена перевірка магазину позивача, що знаходиться по вул. Матюшенка, 10а в с. Городське Коростишівського району Житомирської області та належить позивачу, щодо дотримання вимог законодавства України при здійсненні роздрібної торгівлі підакцизними товарами, про що складено відповідний акт за №155/21/НОМЕР_1 від 02 листопада 2015 року (а.с.22), яким зафіксована реалізація алкогольних напоїв 04.08.2015 року.

На підставі акту перевірки та відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", п.п.54.3.3. п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 року № 0000732102 (а.с.16) про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафної санкції в розмірі 17000 грн.

В частині позовних вимог про визнання незаконною фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1, яка була проведена згідно наказу ДФС України від 28 жовтня 2015 року за № 641, суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

Наказом Головного управління ДФС у Житомирській області від 26 жовтня 2015 року № 641 (а.с. 20) було визначено провести фактичну перевірку позивача щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України при здійсненні роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" №76-VIII встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) мають здійснюватися протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Тобто обмеження, визначені Законами № 71-VIII, № 76-VIII, не поширюється на дану перевірку, оскільки вона була поведена органом Державної фіскальної служби України в жовтні 2015 року щодо позивача, який реалізує підакцизні товари.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги щодо визнання незаконною перевірки необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Перевіряючи спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було видано ліцензію серії НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3, дата реєстрації 23 липня 2014 року, на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яка дійсна з 4 серпня 2014 року до 04 серпня 2015 року (а.с. 51).

Згідно додатку до вказаної ліцензії позивачем сплачено поточні платежі за ліцензію за вказаний період.

Підставою для застосування штрафних санкцій, як пояснив представник відповідача, стало те, що 04.08.2015 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювався продаж алкогольної продукції без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на загальну суму 120,00 грн.

Суд вважає твердження податкового органу безпідставним, оскільки термін дії ліцензії до 04.08.2015 року самостійно визначено податковим органом, що її видав, така ліцензія 04.08.2015 року не була ні анульована, а ні зупинена. При цьому, суд виходить з наступного.

Приписами статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності у них ліцензій.

Згідно ст.1 Закону України "Про державне регулювання виробництва торгівлі етиловим, коньячним, і плодовим спиртом, алкогольними напоями та тютюновим виробами" - ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частини 14 статті 15 зазначеного Закону ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо порядку обчислення початку та закінчення строку дії названої ліцензії, який визначений вказівками на конкретні календарні дати.

Оскільки спеціальними нормами, зокрема Законом України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Тимчасовим порядком видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженим постановою КМУ від 13.05.1996р. №493, не встановлено окремого порядку визначення і встановлення часового моменту, що породжує та припиняє правовідносини за вказаними ліцензіями, застосовуючи принцип аналогії закону, обчислення спірного строку слід здійснювати за правилами Цивільного кодексу України.

Разом з цим, суд вважає за можливе вказати, що поняття строку та терміну визначено приписами Цивільного кодексу України, а саме ст. 251 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 цієї статті Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістом ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Крім того, Європейська конвенція про обчислення строків від 16.05.1972 року №ETS-076 застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені, зокрема, законом.

Згідно зі частиною 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 № ETS N 076, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

Згідно статті 2 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 № ETS N 076, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії ліцензії ФОП ОСОБА_1 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії НОМЕР_2 визначено з 04.08.2014 року до 04.08.2015 року, отже, прийменник "до" у вказаному випадку вживаний на позначення кінцевої календарної дати чинності, яка спливає у відповідний рік, місяць та число останнього строку, тобто 04.08.2015 року о 24 год. 00 хв.

Таким чином висновки відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 04.08.2015 року здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії є помилковими, що в свою чергу спростовує порушення позивачем п.7 ч.1 ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що позов задоволено в частині позовних вимог майнового характеру за яки був сплачений судовий збір в сумі 487,20 грн., судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, присуджуються їй у вказаному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 19.11.2015 року № 0000732102.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 1218 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 01 лютого 2016 р.