Постанова № 55373984, 26.01.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Житомир справа № 806/72/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Коваль О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області, третя особа Житомирська місцева прокуратура, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу

встановив:

6 січня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Прокуратури Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу від 14 грудня 2015 року №509к, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2015 року.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що він у період з 25 січня 2005 року до 14 грудня 2015 року працював в органах прокуратури. Наказом Прокуратури Житомирської області від 14 грудня 2015 року №509к його було звільнено з посади прокурора Прокуратури м.Житомира на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із реорганізацією та скороченням у структурі та штатному розписі Прокуратури Житомирської області. Просить визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Житомирської області від 14 грудня 2015 року №509к про звільнення його з посади прокурора Прокуратури м.Житомира Прокуратури Житомирської області. Поновити його на посаді прокурора Прокуратури м.Житомира Прокуратури Житомирської області. Стягнути середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 14 грудня 2015 року по день фактичного поновлення на роботі.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду 11 січня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду справи третю особу Прокуратуру м.Житомира замінено на Житомирську місцеву прокуратуру (а.с.55).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві. У судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог пояснив, що відповідачем порушено передбачену Кодексом законів про працю України процедуру звільнення, зокрема не попереджено про звільнення не пізніше ніж за 2 місяці, не враховано його переважне право на залишення на роботі та не запропоновано іншої роботи, незважаючи на те, що внаслідок проведених змін у структурі прокуратури, вакантними залишались 52 посади прокурорів у Житомирській місцевій прокуратурі, а також були вакантними посади в Прокуратурі Житомирської області.

Представники відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечували з підстав, що викладені у письмових запереченнях на позов (а.с.21-25). У запереченнях зазначили та у судовому засіданні пояснили, що наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року №78ш на виконання вимог статей 7, 12 та пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до статей 9, 14 та підпункту 6 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» вказаного закону та Переліку і територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур, визначених у додатку до цього Закону, у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур зі структури та штатного розпису Прокуратури Житомирської області виключено штатний розпис Прокуратури м.Житомира. Цим же наказом включено до штатного розпису Прокуратури Житомирської області штатний розпис Житомирської місцевої прокуратури у кількості 56,5 посад, у тому числі 52 посади прокурорів з яких 4 адміністративні: керівник місцевої прокуратури, його перший заступник та два заступники. Таким чином відбулася реорганізація Прокуратури м.Житомира в Житомирську місцеву прокуратуру зі скороченням чисельності працівників та штату з проведенням тестування за результатами якого були визначені працівники, які будуть переведені в реорганізовану прокуратуру. Представники відповідача не погодились із доводами позивача про неврахування його переважного права на залишення на роботі, зазначивши, що переважне право на залишенні на роботі, що регламентується статтею 42 Кодексу Законів про працю України, у даному випадку не може бути застосоване, оскільки переведення відбувалось за результатами тестування, що також було визначено підпунктом «в» пункту 33 частини 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» від 2 липня 2015 року №578-VІІІ, згідно з яким прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Представники відповідача також зазначили, що ОСОБА_1 25 вересня 2015 року було попереджено про можливе звільнення з 14 грудня 2015 року, тобто більше ніж за 2 місяці до звільнення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.18).

Суд, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

ОСОБА_1 у період з 25 січня 2005 року до 14 грудня 2015 року працював в органах прокуратури, що підтверджується відомостями з трудової книжки (а.с.8-10).

19 грудня 2012 року наказом Прокуратури Житомирської області юрист 1 класу ОСОБА_1 був призначений на посаду прокурора Прокуратури міста Житомира Житомирської області згідно з пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України у порядку переведення з органів прокуратури Черкаської області (а.с.26).

Згідно витягу з наказу Генерального прокурора України від 24 грудня 2013 року №703к ОСОБА_1 присвоєно класний чин молодшого радника юстиції (а.с.27).

Наказом прокурора Житомирської області №305к від 23 липня 2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду прокурора Прокуратури міста Житомира (а.с.30).

Відповідно до наказу Прокуратури Житомирської області від 14 грудня 2015 року №509к ОСОБА_1 було звільнено з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією і скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (а.с.48).

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 222 Кодексу законів про працю України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

З наведених норм вбачається, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів регулюються спеціальними нормами законодавства України, які є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України №1697-VII).

Із прийняттям нового Закону України «Про прокуратуру» - Закону України №1697-VII була змінена система органів прокуратури України. У статті 7 Закону України №1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У додатку до Закону України №1697-VII наведено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур, які запроваджувалися з 15 грудня 2015 року (абзац третій пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України №1697-VII).

Отже, Закон України №1697-VII змінив систему прокуратури України та надав Генеральному прокурору України повноваженнями щодо організації діяльності органів прокуратури України (пункт 2 частини 1 статті 9 Закону України №1697-VII).

Також Закон України №1697-VII надав Генеральному прокурору України повноваження видавати накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України та визначив, що накази Генерального прокурора України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (частина 2 статті 9 Закону України №1697-VII).

Окрім зміни системи органів прокуратури України, Закон України №1697-VII визначив умови призначення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах до запровадження переліку і територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур.

Так, у підпункті «в» підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України №1697-VII визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

На виконання наведеної норми Генеральним прокурором України був виданий наказ нормативно-правового змісту №98 від 20 липня 2015 року «Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 липня 2015 року за №928/27373.

Позивач проходив тестування на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури та був звільнений у зв'язку з неуспішним проходженням тестування у порядку пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України №1697-VII.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пленум Верховного суду України у пункті 19 постанови №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Також Пленум Верховного суду України зауважив, що судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Як вже було встановлено судом, Закон України №1697-VII змінив систему органів прокуратури України. Відповідно до додатку до Закону України №1697-VII у Житомирській області утворюється Житомирська місцева прокуратура територіальна юрисдикція якої поширюється на м. Житомир та Житомирський район.

Наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року №78ш на виконання вимог статей 7, 12 та пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України №1697-VII, відповідно до статей 9, 14 та підпункту 6 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» вказаного Закону та Переліку і територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур, визначених у додатку до цього Закону, у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур зі структури та штатного розпису Прокуратури Житомирської області виключено штатний розпис Прокуратури м.Житомира і прокуратури Житомирського району та включено до штатного розпису Прокуратури Житомирської області штатний розпис Житомирської місцевої прокуратури у кількості 56,5 одиниць посад, у тому числі 52 посади прокурорів з яких 4 адміністративні: керівник місцевої прокуратури, його перший заступник та два заступники (а.с.41-43).

Аналізуючи структуру та штатний розпис Житомирської місцевої прокуратури, кількість осіб, які раніше займали посади в прокуратурах, що реорганізовувалися, подали заяви та проходили тестування, суд дійшов висновку, що зміни в організації виробництва і праці, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників дійсно мали місце.

Стосовно доводів позивача про те, що його не було завчасно попереджено про наступне вивільнення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

На виконання наказу Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року №78ш Прокуратурою Житомирської області 25 вересня 2015 року попереджено ОСОБА_1 про скорочення посади на якій він працює та про можливе звільнення його з займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури згідно з пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України №1697-VII у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.

Попередження про можливе звільнення ОСОБА_1 отримав 25 вересня 2015 року, про що ним особисто здійснено відповідний запис на попередженні (а.с.47).

Викладені обставини свідчить про те, що позивач був попереджений про наступне звільнення з дотриманням положень частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, тобто не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Стосовно доводів позивача про те, що відповідач не запропонував йому іншу посаду у прокуратурі Житомирської області чи у прокуратурі будь-якого з районів області суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 20 липня 2015 року №98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2015 року за №928/27373 (далі - Порядок №98) на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування (а.с.33).

Пунктом 1.4 Порядку №98 визначено, що прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працюють у міських, районних, міжрайонних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.

Тобто позивач згідно з умовами Порядку №98 міг претендувати тільки на посаду в Житомирській місцевій прокуратурі, яка утворилась шляхом реорганізації Прокуратури м.Житомира та Прокуратури Житомирського району та не міг претендувати на посаду в іншій прокуратурі, у тому числі в Прокуратурі Житомирської області.

У попередженні про можливе звільнення ОСОБА_1 був повідомлений про тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі. (а.с. 47). Тобто фактично ОСОБА_1 був повідомлений, що зможе перейти на роботу у відповідну місцеву прокуратуру але лише за умови успішного проходження тестування.

Згідно з пунктом 5.2 Порядку №98 працівник, який на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює. Заява у встановлені строки подається до кадрового підрозділу відповідної регіональної прокуратури (а.с.37).

Позивач та відповідач у судовому засіданні не заперечували того факту, що ОСОБА_1 подав заяву для участі в тестуванні та проходив його, про що також свідчать результати тестування. (а.с. 45).

Стосовно доводів позивача про те, що відповідач не врахував його переважного права на залишення на роботі, у тому числі через те, що на його утриманні перебуває дружина і дитина, він сам є особою, яка постраждала від наслідків чорнобильської катастрофи та має значний стаж роботи на раніше займаній посаді.

Згідно зі статтею 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 49-2 Кодексу законів про працю України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

З наведених норм вбачається, що при скороченні чисельності чи штату працівників роботодавець має право залишити на роботі більш кваліфікованих працівників і лише за умови однакової кваліфікації враховуються обставини, що можуть надати особі переважне право на залишення на роботі.

У даному випадку Генеральна прокуратура України скористалася правом на залишення на роботі більш кваліфікованих працівників, яких визначила за допомогою проведення тестування, що узгоджується з частиною 1 статті 42 Кодексу законів про працю України. Тому, у даному випадку, суд не бере до уваги твердження позивача про його переважне право на залишення на роботі та твердження відповідача про наявність у позивача на момент звільнення не знятого дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Щодо проведення самого тестування та його результатів суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Законом України №1697-VII та Порядку №98 визначено умову призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру - успішне проходження тестування.

Відповідно до пункту 9.1 Порядку №98 рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності (а.с.39).

Згідно з пунктом 9.5 Порядку №98 керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі (а.с.39-40).

Після проведення тестування до прокуратури Житомирської області надійшли рейтингові списки кандидатів на зайняття посад у місцевих прокуратурах Житомирської області (а.с.44-46).

Відповідно до рейтингового списку кандидатів на зайняття посад у Житомирській місцевій прокуратурі ОСОБА_1 за результатами проходження тестування посів 60 рейтингове місце (а.с.46).

У судовому засіданні встановлено, що позивач результати тестування, не оскаржував.

Представники відповідача також повідомили, що ОСОБА_1 одночасно приймав участь у конкурсі на зайняття адміністративних посад у Житомирській місцевій прокуратурі, за результатами якого до рейтингового списку кандидатів на зайняття посад не потрапив та, відповідно, не був рекомендований Київською конкурсною комісією до призначення на жодну з адміністративних посад у Житомирській місцевій прокуратурі.

Після призначення в установленому порядку працівників на адміністративні посади у Житомирській місцевій прокуратурі, проведено заміщення посад прокурорів цієї прокуратури відповідно до рейтингового списку кандидатів.

З урахуванням затвердженої штатної чисельності, відповідно до рейтингового списку було призначено 51 прокурора Житомирської місцевої прокуратури - по ОСОБА_5 (№52 у рейтингу) включно. При цьому, трьох осіб з рейтингового списку ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 призначено на тимчасово вакантні посади на час відпустки для догляду за дитиною до трьох років основного працівника (а.с.45-46).

Відповідно усі інші кандидати, які у рейтинговому списку зайняли місце нижче 52-го на посади прокурорів Житомирської місцевої прокуратури призначені не були у зв'язку із відсутністю штатних одиниць.

Зважаючи на викладене, відповідач був позбавлений правових підстав на переведення ОСОБА_1 на іншу посаду з огляду на результати проходження позивачем тестування.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про правомірність наказу Прокуратури Житомирської області від 14 грудня 2015 року №509к про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури у зв'язку із реорганізацією і скороченням кількості прокурорів органу прокуратури за пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а також до висновку про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача із займаної посади.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів правомірність свого рішення, у матеріалах справи наявні докази правомірності рішення відповідача, тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 01 лютого 2016 р.