Рішення № 55371800, 01.02.2016, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5594/15-ц

Провадження № 2/577/65/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

при секретарі Мирошниченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору простого товариства та стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просить розірвати Договір простого товариства від 01.10.2014 року (далі по тексту Договір) укладений між ним та ОСОБА_2 і стягнути з останньої на його користь 8700 грн. невиплаченої додаткової винагороди за грудень 2014 року, травень, червень, липень, серпень 2015 року, передбаченої п.5.2 Договору, а також 10000 грн. компенсації і 2436 грн. штрафу за неналежне виконання Договору, що закріплено у п.7.1. Крім того, стягнути з відповідача, на підставі п.4.2. Договору, 20000 грн. на відшкодування втрат.

Вимоги обгрунтовує тим, що 01.10.2014 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір простого товариства за умовами якого учасники цього товариства зобовязуються шляхом обєднання грошових коштів, інтелектуального та фізичного внесків, інших зусиль спільно проводити діяльність направлену на досягнення наступних цілей:

- організація, проведення всієї підготовчої роботи для відкриття під ключ відділення №37 ПТ ОСОБА_3 КРЕДИТ, код ЄДОРПОУ 36283290 (надалі відділення №37), яке буде знаходитися за адресою: Сумська обл., м.Конотоп, вул.Братів Радченків, будинок №58 з подальшим проведенням ефективної фінансово-господарської діяльності відділення №37 направленої на отримання прибутку.

Відповідно до п.4.3 Договору він виконував роботу контролера-касира з обовязками по видачі фінансових кредитів населенню під заставу ювелірних виробів та техніки. Крім того, займався бухгалтерським супроводженням діяльності ломбарду складав щоденні та щомісячні звіти по касовій дисципліні, а також здійснював юридичне супроводження діяльності ломбарда по укладенню різноманітних договорів, оплаті комунальних послуг, перерахунку на головний офіс податків тощо.

Проте, відповідач не належно виконував взяті на себе зобовязання за цим Договором, зокрема:

- на порушення п.5.2 - про сплату щомісяця 2000 грн. додаткової винагороди, не доплатив у грудні 2014 року 700 грн., а у травні, червні, липне, серпні 2015 року взагалі не виплачував цю винагороду;

- на порушення п.7.1 за неналежне виконання Договору в частині своєчасної виплати зазначеної вище додаткової винагороди відповідач повинен виплатити 10000 грн. грошової компенсації та 2436 грн. штрафу.

Крім того, оскільки позивач вважає, що достроково вийшов зі складу Товариства по вині відповідача, який не виконував умови Договору, то, відповідно до п.4.2 Договору, відповідач повинен йому ще відшкодувати 20000 грн. втрат.

Наведені обставини, на переконання позивача, також є підставами для розірвання Договору.

Відповідач ОСОБА_2 заперечує задоволенню вимог на обгрунтування чого зазначив, що дійсно на порушення п.5.2 Договору ним не була сплачена додаткова винагорода за час і в розмірі вказаного позивачем. Проте, це було обумовлено збитковістю ломбарда, а також взаємозаліком, за усною домовленістю з ОСОБА_1 про погашення боргу за договором позики укладеним між ними. Про повний розрахунок з позивачем за Договором свідчить розписка написана власноруч ОСОБА_1 12.09.2015 року, а тому вважає, що ніяких коштів останньому не винен. Щодо розірвання Договору, то позивач його розірвав ще у вересні 2015 року коли звільнився з роботи за згодою сторін.

Дану правову позицію підтримав і представник відповідача адвокат ОСОБА_4

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши представлені докази вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.10.2014 року між ТМ Ломбард та ОСОБА_2 був укладений Договір комерційної концесії №01/37А (а.с.32-39).

Згідно ст.2 п.2.1 предметом цього Договору є вступ користувача в мережу ТМ Ломбард Правоволодільця й ведення Користувачем Бізнесу по Системі Правоволодільця. Предмет Договору реалізується за допомогою передачі Користувачу права на використання Комплексу обєктів інтелектуальної власності, устаткування, комерційного досвіду й ділової репутації Правоволодільця, а також підписання окремого ліцензійного договору. Платою за передане за договором право є Роялті. За умовами п.2.2. Користування правами, зазначеними в п.2.1 даної Статті здійснюються із Точки №37 на території Сумської області, м.Конотоп, позначеної в Статті 1 даного Договору.

На підставі наведеного правочину 01.10.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір простого товариства за умовами якого учасники цього товариства зобовязуються шляхом обєднання грошових коштів, інтелектуального та фізичного внесків, інших зусиль спільно проводити діяльність направлену на досягнення наступних цілей:

- організація, проведення всієї підготовчої роботи для відкриття під ключ відділення №37 ПТ ОСОБА_3 КРЕДИТ, код ЄДОРПОУ 36283290 (надалі відділення №37), яке буде знаходитися за адресою: Сумська обл., м.Конотоп, вул.Братів Радченків, будинок №58 з подальшим проведенням ефективної фінансово-господарської діяльності відділення №37 направленої на отримання прибутку.

Відповідно до п.4.3 Договору та наказу про прийняття на роботу від 04.11.2014 року до ПТ ОСОБА_3 Кредит ТОВ Дом Україна і Компанія (а.с.9) ОСОБА_1 виконував роботу контролера-касира з обовязками по видачі фінансових кредитів населенню під заставу ювелірних виробів та техніки. Крім того, займався бухгалтерським супроводженням діяльності ломбарду складав щоденні та щомісячні звіти по касовій дисципліні, а також здійснював юридичне супроводження діяльності ломбарда по укладенню різноманітних договорів, оплаті комунальних послуг, перерахунку на головний офіс податків тощо.

Наведені обставини визнані сторонами, а тому, за умовами ч.1 ст.61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про зобов'язання і договір.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Предметом даного позову є вимоги ОСОБА_1 про розірвання Договору простого товариства від 01.10.2014 року, стягнення зі ОСОБА_2 на його користь 8700 грн. невиплаченої додаткової винагороди за грудень 2014 року, травень, червень, липень, серпень 2015 року, передбаченої п.5.2 Договору, а також, 10000 грн. компенсації, 2436 грн. штрафу та 20000 грн. втрат, що закріплено у пунктах 7.1; 4.2 Договору. Підставою для цих вимог, як зазначив позивач, є неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором з участі в спільній діяльності.

За приписом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Правове регулювання правовідносин, що виникають на підставі договору простого товариства здійснюється на підставі статей 1132-1143 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно зі ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), у тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання.

Відповідно до ст. 1141 ЦК України припинення договору про спільну діяльність можливо у разі: визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками); відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; спливу строку договору простого товариства; виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; досягнення мети товариства або настання обставин коли досягнення мети товариства стало неможливим.

Також ст. 1142 ЦК України передбачена відмова учасника спільної діяльності від подальшої участі в договорі простого товариства та розірвання договору, а саме учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору.

Отже, підставами припинення договору простого товариства визначено, зокрема відмова учасника від подальшої участі у такому договорі, розірвання договору на вимогу одного з учасників, а також сплив строку договору простого товариства.

Між тим, судом встановлено і це також визнано сторонами, що позивач не відмовлявся від Договору про спільну діяльність, при наймі ніякої заяви про відмову від участі у товаристві у передбачений законодавцем час не робив. Також не робив пропозицію відповідачу про розірвання Договору, а лише направив притензію про виплату заборгованості в сумі 21136 грн. (а.с.10,11).

Згідно пунктів 1.3; 6.1 Договору (а.с.4-5) товариство утворюється на строк з 01.10.2014 року до 31.12.2015 року і припиняється, а даний Договір втрачає силу, зокрема внаслідок спливу терміну дії Товариства відповідно до п.1.3 Договору.

Отже, на день винесення судового рішення строк дії договору закінчився, що є підставою для відмови у задоволенні вимог в частині розірвання Договору.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача, з посиланням на п.4.2 Договору, про стягнення з відповідача 20000 грн., оскільки наведене положення передбачає відшкодування втрат у разі дострокового виходу Учасника із складу Товариства за власним бажанням.

У той же час вимоги щодо стягнення з відповідача невиплаченої позивачу додаткової винагороди, а також грошової компенсації і штрафу, на переконання суду, підлягають задоволенню. При цьому суд виходить із такого.

Відповідно до п.5.2 Договору ОСОБА_2 брала на себе зобовязання по виплаті ОСОБА_1 щомісяця, крім заробітної плати, додаткової винагороди у розмірі 2000 грн. Однак, у грудні 2014 року не доплатила 700 грн., а у травні, червні, липні, серпні 2015 року взагалі наведеної винагороди не виплачувала. Як пояснив відповідач не виплата цих коштів була обумовлена збитковістю ломбарда, а також взаємозаліком, за усною домовленістю з позивачем, про погашення боргу за договором позики укладеним між ними. Крім того, про повний розрахунок з позивачем, на переконання відповідача, свідчить розписка написана власноруч ОСОБА_1 12.09.2015 року, а тому вважає, що ніяких коштів останньому не винен.

Проте, наведені заперечення не заслуговують науваги суду, оскільки в тексті Договору не визначені умови не виплати додаткової винагороди. Збитковість ломбарду також не може бути визнана такою умовою. До того ж позивач заперечує про взаємозалік коштів з урахуванням договору позики укладеного раніше між ними і як встановлено судом ніякого письмового договору з цього приводу між сторонами не укладалось. Щодо посилання на наявність розписки позивача про відсутність матеріальних і моральних притензій до ОСОБА_2 (а.с.27), то із тексту цього документа не зрозуміло про які притензії ведеться мова. Отже, жодного належного та допустимого доказу на спростування цих вимог відповідачем не надано.

Згідно п.7.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання даного Договору в цілому або окремих його частин, Учасник, винний у невиконанні або неналежному виконанні умов Договору зобовязаний виплатити іншому Учаснику компенсацію у розмірі 10000 грн. та штраф у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, які передбачені законодавством на момент допущення невиконання або неналежного виконання умов даного Договору.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік розмір мінімальної заробітної плати у травні-серпні 2015 року складав 1218 грн.

Таким чином штраф становить 2436 грн.

Керуючись: ст.ст. 509, 598, 610-612, 1132-1143 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій додатковій винагороді за грудень місяць 2014 року та травень, червень, липень, серпень 2015 року загальною сумою 8700 грн., а також компенсацію у розмірі 10000 грн. і штраф 2436 грн., всього 21136 грн.

При виплаті зазначеної суми підлягають стягненню відповідні податки та збори.

Решту вимог залишити без задоволення.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до задоволених вимог, у сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя Кравченко В. О.