Рішення № 55351722, 14.12.2015, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2869/15-ц

Номер провадження 2/213/978/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Соловйової Л.Я.

при секретарі Ємельянцевій Т.С.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обовязків,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (далі ПАТ ІнГЗК) про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 09.12.1999 року він працював на підприємстві відповідача:

- з 09.12.1999 року до 16.07.2000 року слюсарем-ремонтником п»ятого розряду в житлово-комунальному відділі;

- з 17.07.2000 року до 31.03.2001 року машиністом насосних устаткувань четвертого розряду основної виробничої дільниці № 1 рудозбагачувальної фабрики № 1;

- з 01.04.2001 року до 27.04.2012 року машиністом млину п»ятого розряду основної виробничої дільниці № 1 рудозбагачувальної фабрики № 1.

За висновком МСЕК від 30.10.2014 року при повторному огляді йому встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40 відсотків з 13.10.2014 року безстроково, в тому числі у зв'язку з такими профзахворюваннями, як:

- первинно 15 % - радикулопатія, попереково-крижова (L4-S1) двобічна з помірними статико-динамічними порушеннями, мязово-тонічним і больовим синдромами;

- повторно 25 % - пневмоконіоз.

Пунктом 17 Акту розслідування хронічного профзахворювання форми П-4 від 18.09.2014 року встановлені причини його профзахворювання:

робоча поза до 30о / більше 30о - 27,5-36,8 % / 11,6 % робочої зміни при нормативному значенні до 25 % / 10 %;

нахили тулуба 115 разів при допустимих 100 разів;

маса вантажу, що підіймається і переміщується 37-42 кг, при допустимих до 30 кг;

потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м»язів нижніх кінцівок 97-100 Вт при нормативному значенні 41-90 Вт;

статистичне навантаження за зміну при утриманні вантажу:

-однією рукою 36828-50380 кг х с при допустимих до 36000 кг х с;

-двома руками 83528-217410 кг х с при допустимих до 70000 кг х с.

Постановами Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України у м. Кривому Розі від 14.11.2014 року за № 0407/21040/21040.3/15 позивачу призначені одноразова допомога в сумі 80725,35 гри та за № 0407/21040/21040.3/20 щомісячні виплати на відшкодування втраченого заробітку в розмірі по 1319,38 грн.

Завдану йому відповідачем моральну шкоду він оцінює грошовою сумою в розмірі 15000 грн, виходячи з такого:

У зв'язку з профзахворюваннями протягом тривалого часу він відчуває постійні тупі болі у хребті, виражені в попереково-крижовому відділі хребта, періодично гострих з віддачею в ноги, переважно в праву при ходьбі, утрудненої ходи, оніміння ніг, переважно правої, болі в шийному відділі хребта, плечових, колінних суглобах, відчуття затерпання кистей, підвищеної мерзлякуватості кистей, загальної слабкості, підвищеної втомлюваності.

Також не може переносити навіть порівняно легкі речі, піднімати вантажі, є дуже скрутним підйом по сходинках будинків, пересування по поверхні під нахилом, не може виконувати роботу, пов'язану з нахилами тулуба, оскільки нахили тулуба викликають гострий фізичний біль, не може тривалий час знаходитися в одній позі, змушений звертатися до сторонньої допомоги, що його значно пригнічує. Порушено його звичний уклад життя, він змушений постійно звертатися до лікувальних установ.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та викладені в позові обставини в повному обсязі. Пояснив, що він працював на ПАТ ІнГЗК з 1999 року та отримав професійне захворювання. Первинно 11.04.2012 року йому встановлено професійне захворювання з 09.04.2012 року безстроково, ступінь втрати професійної працездатності становив - 25 відсотків. Рішенням від 02.12.2013 року Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.01.2014 року стягнуто з відповідача на його користь 15000 грн на відшкодування моральної шкоди. 30.10.2014 року йому повторно встановлено 40 % втрати профпрацездатності з 13.10.2014 року безстроково. В тому числі первинно встановлено 15 % по радикулопатії. У звязку з наявним захворюванням йому завдана моральна шкода, що полягає у фізичному болю, внаслідок отриманого професійного захворювання. Все це призвело до зміни його життєвого укладу, через що він морально страждає. Завдану йому моральну шкоду у зв'язку з професійним захворюванням по радикулопатії він оцінює в розмірі 15000 грн. Просить його позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, викладені у позові. Суду пояснив, що позивач переніс тяжкі моральні страждання внаслідок отримання професійного захворювання. Внаслідок професійного захворювання позивач зазнав моральних страждань. Просить позов задовольнити та стягнути моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоровя по радикулопатії.

Представник відповідача ОСОБА_3 надала письмові заперечення на позов, які в судовому засіданні підтримала та пояснила, що в період роботи позивач мав право користуватися додатковою оплачуваною відпусткою, протягом всього часу роботи на підприємстві мав змогу отримувати путівки до санаторно-курортних закладів та інші пільги. Позивач під час роботи не лише знав про шкідливі умови, але і свідомо продовжував працювати в таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги і компенсації та більшу оплату праці, мав можливість змінити місце роботи та запобігти розвитку професійного захворювання, але ставив за пріоритет матеріальну сторону життя, а не власне здоров"я. Зазначає, що факт виявлення у працівника професійного захворювання не може бути безумовним підтвердженням заподіяння йому моральної шкоди з боку підприємства. Крім того, позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди. Зазначила, що при влаштуванні на роботу позивач був попереджений про шкідливі умови праці, він міг перевестися на іншу спеціальність, однак продовжував працювати на підприємстві. Також зазначила, що 12.03.2014 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про сплату моральної шкоди. Відповідно до п. 3 угоди позивач, уклавши дану угоду та отримавши грошові кошти від відповідача, грошових претензій та вимог не має та вважає зобов»язання відповідача відносно відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»ю при виконанні трудових обов»язків, повністю виконаним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ПАТ ІнГЗК про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням. Крім того, вважає недоведеним факт того, що професійне захворювання у позивача виникло внаслідок роботи саме на підприємстві відповідача, з огляду на те, що відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання серед обставин виникнення профзахворювання зазначено також роботу у ЗАТ «Укренергочормет». У судове засідання 14.12.2015 року представник позивача не з»явилася, про причини неявки не повідомила. Судом ухвалено про закінчення розгляду справи без її участі.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

09.12.1999 року ОСОБА_1 прийнятий слюсарем-ремонтником 5-го розряду в житлово-комунальний відділ ВАТ "ІнГЗК"; 17.07.2000 року переведений на рудозбагачувальну фабрику № 1 машиністом насосних установок 4-го основної виробничої дільниці № 1; 01.04.2001 року переведений на рудозбагачувальній фабриці № 1 машиністом млину п»ятого розряду основної виробничої дільниці № 1; 27.04.2012 року звільнений за власним бажанням у зв»язку з виходом на пенсію (а.с. 6-12).

Відповідно до акту № 9 розслідування хронічного професійного захворювання від 07.03.2012 року проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання: пневмоконіоз першої ст. (t/u, 1/2, em, co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст. ЛН першого-другого ст. Захворювання професійне (14.02.2012 року).

Зазначений діагноз встановлений Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини під час звернення до клініки Українського науково-дослідного інституту промислової медицини.

Пунктом 16 Акту встановлено, що професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: працюючи з 17.07.2000 року по 01.04.2001 року машиністом насосних установок РЗФ-1, 01.04.2001 року по час проведення розслідування машиністом млинів РЗФ-1 ПАТ "ІнГЗК", ОСОБА_1 підпадав під дію виробничого пилу, показники якого перевищували нормативні через недосконалість робочого місця.

Причиною професійного захворювання визнано роботу впродовж 11 років 6 місяців в умовах пилу:

-машиністом насосних установок РЗФ-1, мг/м3 25,1 при ГДК 4,0;

-машиністом млинів РЗФ-1 мг/ м3 - 13,2 9,8 при ГДК 2,0 (а. с. 65-67).

При первинному огляді МСЕК 11.04.2012 року ОСОБА_1 первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності (пневмонікоз) з 09 квітня 2012 року безстроково, група інвалідності не встановлена (а.с. 64).

Відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2013 року Закрите акціонерне товариство «Укренергочормет» ліквідовано (а. с. 70-71).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.01.2014 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02.12.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обовязків, залишено без змін. Рішенням від 02.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «ІнГЗК» на користь позивача 15000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої спричиненням 25 % втрати професійної працездатності на безстроковий термін. (а. с. 68-69).

Відповідно до угоди про сплату моральної шкоди від 12.03.2014 року відповідачем ПАТ «ІнГЗК» на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02.12.2013 року сплачено на користь ОСОБА_1 12693,60 грн компенсації моральної шкоди, 2306,40 грн перераховано на рахунок УДК в Інгулецькому районі як податок з доходів фізичних осіб (а. с. 44).

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.09.2014 року проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1:

- Радикулопатія попереково-крижова (L4 - S1) двобічна з помірними статико-динамічними порушеннями, м»язово-тонічним і больовим синдромами (М54.1);

- пневмоконіоз (сидеросилікоз) другої ст. (t/u, 2/2, em, co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої ст. Легенева недостатність першого-другого ст. Захворювання професійне (14.02.2012 року). Протипоказана робота в умовах фізичного перевантаження, пилу, несприятливого мікроклімату, підземно (J68.4).

Зазначений діагноз встановлений Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини. Захворювання виявлено під час медичного огляду в поліклініці № 4 ТОВ "МЕДИКОМ".

Пунктом 16 Акту встановлено, що професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: працюючи з 01.04.2000 року по 27.04.2012 року машиністом млинів на рудозбагачувальної фабрики № 1 ПАТ "ІнГЗК", здійснював виробничі дії, пов»язані з фізичним перевантаженням, де показники перевищували нормативні через недосконалість робочого місця; працюючи з 20.09.1995 року по 30.06.1999 року слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилеприготовчих цехів ЗАТ «Укренергочормет» та з 17.07.2000 року по 01.04.2001 року машиністом насосних установок на рудозбагачувальній фабриці № 1 ПАТ "ІнГЗК" також здійснював виробничі дії, пов»язані з фізичним перевантаженням, де показники перевищували нормативні.

Причиною професійного захворювання визнано:

робоча поза до 30о / більше 30о - 27,5-36,8 % / 11,6 % робочої зміни при нормативному значенні до 25 % / 10 %;

нахили тулуба 115 разів при допустимих 100 разів;

маса вантажу, що підіймається і переміщується 37-42 кг, при допустимих до 30 кг;

потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м»язів нижніх кінцівок 97-100 Вт при нормативному значенні 41-90 Вт;

статистичне навантаження за зміну при утриманні вантажу:

-однією рукою 36828-50380 кг х с при допустимих до 36000 кг х с;

-двома руками 83528-217410 кг х с при допустимих до 70000 кг х с (а. с. 13-16а).

Сторонами не оспорюється та визнається той факт, що Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

При повторному огляді МСЕК 30.10.2014 року позивачу встановлено 40 % втрати профпрацездатності з 13.10.2014 року на безстроковий термін:

- первинно 15 % - радикулопатія;

- повторно 25 % - пневмоконіоз. Група інвалідності не визначена (а. с. 17).

Відповідно до постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області № 0407/21040/21040.3/15 від 14.11.2014 року ОСОБА_1 призначена одноразова допомога у разі встановлення іншого вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва в сумі 80725,35 грн (а. с. 18).

Відповідно до постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області № 0407/21040/21040.3/20 від 14.11.2014 року ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2152,68 грн. з 13.10.2014 року безстроково. Зобов"язано провести донарахування щомісячних виплат за жовтень 2014 року в розмірі 1319,38 грн (а. с. 19).

З 26.01.2011 року до 09.02.2011 року, з 22.07.2011 року по 14.08.2011 року, з 20.02.2012 року по 05.03.2012 року, з 08.11.2013 року по 20.11.2013 року, з 20.03.2014 року по 07.04.2014 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КЗ «Міська лікарня № 17» ДОР (а. с. 20-23).

З 26.06.2014 року до 10.07.2014 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Українського НДІ промислової медицини (а. с. 24-25).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України Про охорону праці, визначені Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.09.2014 року, та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності з 13.10.2014 року: повторно 40 відсотків, з яких: первинно 15 % - радикулопатія, повторно 25 % - пневмоконіоз на безстроковий термін.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці. Причиною професійного захворювання позивача була недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство - відповідач.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, вину підприємства в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін в житті. Відповідно до наданих виписних епікризів позивач в результаті отримання професійних захворювань неодноразово в зв'язку з погіршенням стану здоровя знаходився на стаціонарному лікуванні в медичних закладах. Суд також враховує, що згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.09.2014 року встановлено, що причиною профзахворювань є тривалий стаж роботи впродовж більше 15 років в шкідливих умовах праці.

При цьому суд враховує, що відповідачем сплачено на користь позивача компенсацію за заподіяну моральну шкоду на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02.12.2013 року, проте у зв»язку із встановленням збільшеного розміру стійкої втрати професійної працездатності позивача суд вважає, що позивачу завдано додатково моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини по справі, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, які встановлені при повторному огляді з яких 15 відсотків визнанні первинно, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що настали.

Також суд враховує вину підприємства - відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання, як радикулопатія.

Суд критично відноситься до посилання представника відповідача на можливість виникнення профзахворювання у позивача під час роботи у ЗАТ «Укренергочермет», оскільки відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.09.2014 року встановлено, що причиною профзахворювання серед іншого є тривала робота на підприємстві відповідача. Крім того, як встановлено у судовому засіданні ЗАТ «Укренергочормет» ліквідовано.

З урахуванням вищевказаного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 8000 грн без урахування податку з доходу громадян, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у звязку з погіршенням здоров"я.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 8000 гривень без врахування податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні іншої частини позову щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - позивачу необхідно відмовити.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави.

На підставі ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 5, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КзПП України, ст.9 Закону України Про охорону праці, та керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обовязків - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 8000 /вісім тисяч/ гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 487,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя Л.Я. Соловйова