Рішення № 55350077, 27.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18424/14-ц Провадження № 22-ц/773/74/16 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

з участю представника позивача Савчук Ю.Н.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 03 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 04 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (на даний час - ПАТ) «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 34000 доларів США зі сплатою 12,7 % річних до 03 грудня 2026 року. 06 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, згідно якої з 20 жовтня 2008 року збільшено розмір відсоткової ставки до рівня 15% річних.

28 листопада 2007 року між сторонами також укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 078-22-47/07, згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 85000 грн. зі сплатою 13,5% річних та з визначенням терміну його повернення - 27 листопада 2022 року 27 червня 2008 року та 06 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткові угоди № 1 та № 2 до вказаного договору, згідно яких з 01 липня 2008 року встановлено розмір відсоткової ставки за кредитом на рівні 14% річних, а з 20 жовтня 2008 року - на рівні 18% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за обома договорами між сторонами 04 грудня 2006 року та 28 листопада 2007 року укладені нотаріально посвідчені іпотечні договори, відповідно до умов яких в іпотеку банку було передано належну відповідачу трикімнатну квартиру загальною площею 55,9 кв.м, житловою площею 41 кв.м, розташовану на АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_3 не виконує зобов'язання по вказаних кредитних договорах, станом на 04 листопада 2014 року у нього виникла заборгованість перед ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 843636,37 грн. за договором № 078-22-17/06 від 04 грудня 2006 року, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 398133,53 грн., заборгованості за відсотками 364128,50 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 22366,48 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 59007,86 грн., інфляційні втрати за кредитом 4935,18 грн., інфляційні втрати за відсотками - 12279,84 грн.

Також виникла заборгованість в сумі 203492,56 грн. за договором № 078-22-47/07 від 28 листопада 2007 року, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 79336 грн., заборгованості за відсотками 87073,66 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 5756,37 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 14111,52 грн., інфляційні втрати за кредитом 4935,18 грн., інфляційні втрати за відсотками - 12279,84 грн.

Враховуючи наведене просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в сумі 1047128,93 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Луцького районного суду від 03 лютого 2015 року позов задоволено.

Ухвалено Стягнути з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення заборгованість за кредитними договорами в сумі 1047128 грн. 93 коп. в тому числі:

- заборгованість за кредитними договорами в сумі 1047128,93 гривні, в тому числі: заборгованість за договором відновлюваної кредитної лінії № 078-22-47/07 від 28 листопада 2007 року в сумі 203492 гривні 56 копійок, який складається з заборгованості за кредитом в сумі 79336 грн., заборгованості за відсотками 87073,66 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 5756,37 грн., пені за несвоєчасне сплату відсотків за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 14111,52 грн., інфляційні втрати за кредитом 4935,18 грн., інфляційні втрати за відсотками - 12279,84 грн.;

- заборгованість за договором № 078-22-17/06 від 04 грудня 2006 року в сумі 843636 гривень 37 копійок, який складається з заборгованості за кредитом в сумі 398133,53 грн., заборгованості за відсотками 364128,50 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 22366,48 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 59007,86 грн., інфляційні втрати за кредитом 4935,18 грн., інфляційні втрати за відсотками - 12279,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 3654 грн. судового збору.

Ухвалою цього ж суду від 19 березня 2015 року заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з укладеним договором № 078-22-47/07 від 28 листопада 2007 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 85000 гривень з кінцевою датою погашення кредиту 27 листопада 2022 року з річною процентною ставкою 13,5 %. (а. с. 15-19).

Відповідно до п.п. 3.3.7, 3.3.9 та 3.3. даного договору відповідач взяв на себе зобов'язання погашати кредит у валюті кредиту у строки та у сумах визначених графіком надання та погашення кредиту за договором, а також проценти за користуванням кредитом у розмірі, зазначеному в п.п. 1.1.1 кредитного договору. А саме, сплата процентів здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані проценти, погашення заборгованості за кредитом проводиться щомісячно.

Крім того, відповідно до укладеного договору № 078-22-17/06 від 04 грудня 2006 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 34000 дол. США з кінцевою датою погашення кредиту 03 грудня 2026 року з річною процентною ставкою 12,7 % (а. с. 7-9).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 передав в іпотеку належну йому трикімнатну квартиру, загальною площею 55,9 кв.м., житловою площею 41 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1, що врегульовано іпотечним договором від 28 листопада 2007 року (а.с. 10).

Відповідно до п.п. 3.37, 3.3.7 та 3.3. даного договору відповідач взяв на себе зобов'язання погашати кредит у валюті кредиту у строки та у сумах визначених графіком надання та погашення кредиту за договором, а також проценти за користуванням кредиту у розмірі, зазначеному в п.п. 2.4, 2.5 кредитного договору, а саме, сплата процентів проводиться не пізніше десятого числа місяця, слідуючого за тим, у якому нараховані проценти, та передбачено щомісячне погашення заборгованості за кредитом.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами рішенням апеляційного суду Волинської області від 02.12.2010 року в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру по АДРЕСА_1 (а.с. 65-70).

Незважаючи на постановлене судом рішення, відповідач продовжував порушувати умови кредитних договорів, заборгованості не погашав. Зазначене рішення суду на даний час також не виконане.

З долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що за період з 2008 року станом на 04 листопада 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 1047128,93 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитним договором №078-22-17/06 від 04 грудня 2006 року в розмірі 843636,37 грн., яка розрахована з жовтня 2008 року з яких: заборгованість за кредитом в сумі 398133,53 грн., заборгованість за відсотками 364128,50 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 22366,48 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 59007,86 грн., інфляційні втрати за кредитом 4935,18 грн., інфляційні втрати за відсотками - 12279,84 грн.

- заборгованість за договором про надання відновлювальної .кредитної лінії № 078-22-47/07, від 28.11.2007 року в розмірі 203492,56 грн., яка складається з заборгованості за кредитом за період з вересня 2008 року в сумі 79336 грн., заборгованості за відсотками 87073,66 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 5756,37 грн., пені за несвоєчасне сплату відсотків за період з 03.11.2013 року по 03.11.2014 року в сумі 14111,52 грн., інфляційні втрати за кредитом 4935,18 грн., інфляційні втрати за відсотками - 12279,84 грн. (а.с. 24-42).

3 лютого 2015 року Луцьким міськрайонним судом було постановлене заочне рішення у цій справі, яким позов банку задоволено.

Відповідач ОСОБА_3 19.03.2015 року подав заяву про перегляд заочного рішення, у якій просив суд застосувати строк позовної давності. (а.с. 80).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.03.2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку позовної давності для пред'явлення вимог банком не розпочався, вважаючи, що такий строк розпочне перебіг після закінчення строку дії договорів. Однак такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права.

В кредитних договорах сторони встановили як строк дії договорів - відповідно до 27.11.2022 року та до 03.12.2026 року і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів в термін не пізніше 10 число кожного місяця (п. п. 1.1, 3.3, 4.3, 4.7).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). При цьому, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені за правилами статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та у строки, визначені графіком повернення кредиту, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також установлено відповідальність за порушення графіка повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, який згідно вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для суду.

В даній цивільній справі суд першої інстанції у своєму рішенні не дав оцінки заяві ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності (а.с. 78-80) та помилково пов'язав початок перебігу строку позовної давності із строком дії договорів, який не закінчився.

Звертаючись в суд із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач не вважав строк позовної давності пропущеним, не просив суд першої інстанції поновити строк звернення та вимагав стягнення заборгованості за кредитними договорами за весь час прострочки з 2008 року.

З відмітки на позовній заяві вбачається, що банк звернувся з позовом 14.11.14 року (а.с. 2).

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представником позивача надано суду розрахунок заборгованості по тілу кредиту, процентах за обома договорами за період з 14.11.2011 року тобто, в межах трьохрічного строку позовної давності та по пені в межах річного строку позовної давності - з 14.11.2013 року.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

З урахуванням вимог указаного закону та умов укладених з відповідачем договорів підлягає стягненню з відповідача заборгованість за тілом кредиту, за відсотками, а також пеня за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків в межах строків позовної давності.

Крім цього, на підставі ст. 625 ЦПК України підлягають стягненню нараховані за кредитним договором № 078-22-47/07 від 29.11.2007 року інфляційні витрати.

Згідно наданих розрахунків, заборгованість за кредитним договором № 078-22-17/06 від 04.12.2006 року становить 51 206. 59 (п'ятдесят одну тисячу двісті шість доларів США п'ятдесят дев'ять центів), що еквівалентно 789 217.38 (сімсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті сімнадцять гривень тридцять вісім копійок)., в тому числі 30 734.52 ( тридцять тисяч сімсот тридцять чотири долара США п'ятдесят два центи), що еквівалентно 473 693. 24 (чотириста сімдесят три тисячі шістсот дев'яносто три гривні двадцять чотири копійки) заборгованості за кредитом, 14 048.24 (чотирнадцять тисяч сорок вісім доларів США двадцять чотири центи) що еквівалентно 216 517.28 грн. (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень двадцять вісім копійок) заборгованості за відсотками, 27 313.29 (двадцять сім тисяч триста тринадцять грн. двадцять дев'ять копійок) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 71 693.56 (сімдесят одну тисячу шістсот дев'яносто три гривні п'ятдесят шість копійок) пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Заборгованість за кредитним договором № 078-22-47/07 від 29.11.2007 року становить 79 336 (сімдесят дев'ять тисяч триста тридцять шість) гривень, в тому числі 43 515.80 (сорок три тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень вісімдесят копійок) заборгованості за відсотками, 5 908.38 (п'ять тисяч дев'ятсот вісім гривень тридцять вісім копійок) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 410. 36 (чотирнадцять тисяч чотириста десять тисяч тридцять шість копійок) пені за несвоєчасне повернення відсотків, 5 735.09 (п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень дев'ять копійок) інфляційних витрат за кредитом, 14 077.33 (чотирнадцять тисяч сімдесят сім гривень тридцять три копійки) інфляційних витрат за відсотками.

Саме такі суми заборгованості за кредитним договорами підлягають стягненню з відповідача.

У даному судовому засіданні представник відповідача пояснив, що погоджується із проведеними банком розрахунками заборгованості, однак вважає, що правові підстави для стягнення заборгованості відсутні у зв'язку з постановленням 02.12.2010 року апеляційним судом Волинської області рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і вважає, що у разі задоволення цього позову буде допущене подвійне стягнення з одного і того ж самого боржника.

Такі доводи представника відповідача не ґрунтуються на Законі.

Зокрема, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 17 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Оскільки при ухваленні рішення суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права щодо строків позовної давності, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами слід змінити, виклавши резолютивні частину у новій редакції.

Рішення в частині стягнення судового збору відповідає вимогам закону, тому в цій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 03 лютого 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитними договороми змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у зазначеній частині у такій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 078-22-17/06 від 04.12.2006 року в сумі 51 206. 59 (п'ятдесят одну тисячу двісті шість доларів США п'ятдесят дев'ять центів), що еквівалентно 789 217.38 (сімсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті сімнадцять гривень тридцять вісім копійок)., в тому числі 30 734.52 ( тридцять тисяч сімсот тридцять чотири долара США п'ятдесят два центи), що еквівалентно 473 693. 24 (чотириста сімдесят три тисячі шістсот дев'яносто три гривні двадцять чотири копійки) заборгованості за кредитом, 14 048.24 (чотирнадцять тисяч сорок вісім доларів США двадцять чотири центи) що еквівалентно 216 517.28 грн. (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень двадцять вісім копійок) заборгованості за відсотками, 27 313.29 (двадцять сім тисяч триста тринадцять грн. двадцять дев'ять копійок) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 71 693.56 (сімдесят одну тисячу шістсот дев'яносто три гривні п'ятдесят шість копійок) пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 078-22-47/07 від 29.11.2007 року в сумі 79 336 (сімдесят дев'ять тисяч триста тридцять шість) гривень, в тому числі 43 515.80 (сорок три тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень вісімдесят копійок) заборгованості за відсотками, 5 908.38 (п'ять тисяч дев'ятсот вісім гривень тридцять вісім копійок) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 410. 36 (чотирнадцять тисяч чотириста десять тисяч тридцять шість копійок) пені за несвоєчасне повернення відсотків, 5 735.09 (п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень дев'ять копійок) інфляційних витрат за кредитом, 14 077.33 (чотирнадцять тисяч сімдесят сім гривень тридцять три копійки) інфляційних витрат за відсотками.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання рішенням законної сили.

Головуючий

Судді