Ухвала суду № 55346339, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/9991/76569/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Латишева Л.П.,

за участю:

представника відповідача - Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року

у справі № 2а-16390/10/2670

за позовом Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»

до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Північне державне регіональне геологічне підприємство «Північгеологія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про: скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2010 року № 0000112300/2, № 0001431700/2; скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року № 0000102300/2 в частині нарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за заниження валового доходу на суму 75000,00 грн. та в частині нарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за завищення валових витрат на суму 694147,00 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 27 грудня 2010 року № 6-1743).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 29 червня 2010 року № 0000102300/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 230539,00 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 153693,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 76846,00 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 29 червня 2010 року № 0000112300/0 та №0001431700/2 повністю. В іншій частині позову було відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПДРГП «Північгеологія» судові витрати у розмірі 1,70 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Ковельська МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПДРГП «Північгеологія», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача-1 - Ковельську МДПІ його правонаступником - Ковельською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ковельською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка Ковельської геологорозвідувальної експедиції ПДРГП «Північгеологія» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складений акт № 238/23-25787900 від 30 березня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 5.3.6, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 215950,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2007 року - 17296,00 грн., за 2 квартал 2007 року - 4372,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 10201,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 4244,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 2483,00 грн., за 2 квартал 2008 року - 40125,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 7308,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 64947,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 23482,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 31150,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 10343,00 грн.); вимоги підпунктів 7.3.1, 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 933942,00 грн. (в тому числі: за квітень 2007 року - 62741,00 грн., за травень 2007 року - 40448,00 грн., за липень 2007 року - 87793,00 грн., за вересень 2007 року - 27057,00 грн., за квітень 2008 року - 14769,00 грн., за травень 2008 року - 154164,00 грн., за червень 2008 року - 63854,00 грн., за серпень 2008 року - 153503,00 грн., за жовтень 2008 року - 21333,00 грн., за листопад 2008 року - 136496,00 грн., за березень 2009 року - 14559,00 грн., за травень 2007 року - 84536,00 грн., за серпень 2009 року - 72688,00 грн.) та завищено податок на додану вартість на загальну суму 933942,00 грн. (у тому числі: за червень 2007 року - 103189,00 грн., за серпень 2007 року - 44876,00 грн., за жовтень 2007 року - 31474,00 грн., за листопад 2007 року - 26341,00 грн., за грудень 2007 року - 12160,00 грн., за березень 2008 року - 12413,00 грн., за липень 2008 року - 166667,00 грн., за вересень 2008 року - 10708,00 грн., за грудень 2008 року - 261332,00 грн., за квітень 2009 року - 14559,00 грн., за червень 2009 року - 75000,00 грн., за липень 2009 року - 9535,00 грн., за вересень 2009 року - 72688,00 грн.); вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2007 рік на загальну суму 23747,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» неправомірно не включила до складу валового доходу за 3 квартал 2009 року передоплату за бурові роботи у сумі 75000,00 грн., отриману від ТОВ «Західспецресурс»; Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» неправомірно включила до складу валових витрат за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року суми перерахованих внесків на утримання вищестоящої організації - ПДРГП «Північгеологія» у загальному розмірі 614771,00 грн.; Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» занизила валові витрати за 3 квартал 2009 року на загальну суму 60901,00 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами; Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» занизила приріст балансової вартості запасів за період, який перевірявся, на загальну суму 94652,00 грн. та завищила убуток балансової вартості запасів за період, який перевірявся, на загальну суму140277,00 грн., оскільки двічі відобразила у декларації витрати на поліпшення основних фондів за рахунок запасних частин, які були списані; при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» неправомірно застосовувала касовий метод нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (по факту їх оплати), оскільки доказів щодо бюджетного походження коштів перевіркою не встановлено; Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» не включала до місячного оподатковуваного доходу платників податку суми «польового забезпечення», вважаючи такі виплати сумами коштів, отриманими платниками податку на відрядження з відповідним звільненням від оподаткування на підставі підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

29 червня 2010 року Ковельська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000102300/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Ковельській ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 323925,00 грн., у тому числі: 215950,00 грн. - за основним платежем, 107975,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 червня 2010 року Ковельська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000112300/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Ковельській ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість у розмірі 466971,00 грн.

29 червня 2010 року Ковельська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001431700/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Ковельській ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 71241,00 грн., у тому числі: 23747,00 грн. - за основним платежем, 474945,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: кошти на утримання головних підприємств є складовою частиною вартості геологорозвідувальних робіт і належать до статті «Накладні витрати», норматив яких затверджений наказом Державного комітету природних ресурсів України від 04 жовтня 2004 року № 174, та відносяться до господарської діяльності підприємства, з огляду на що такі витрати були правомірно включені Ковельською ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» до складу валових витрат; кошти за виконання геологорозвідуваних робіт ПДРГП «Північгеологія» отримувало з казначейського рахунку Державної геологічної служби, з огляду на що Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» правомірно застосовувала касовий метод нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з урахуванням того, що застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можливе лише за наявності факту заниження податкових зобов'язань, чого податковим встановлено не було; витрати підприємства на польове забезпечення, що виплачуються працівникам, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний характер є різновидом відрядження, а тому не включаються до оподатковуваного доходу працівників позивача. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що належних та допустимих доказів виправлення помилки щодо включення суми валового доходу у розмірі 75000,00 грн. у 4 кварталі 2009 року позивачем надано не було, з урахуванням того, що рядки декларації з податку на прибуток за 2009 рік 02.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» та 22 «сума штрафу, самостійно нарахованого у зв'язку з виправленням помилок» містять прочерк, а уточнюючий розрахунок позивачем не подавався; у періоді, який перевірявся, позивач неправильно обчислював приріст та убуток балансової вартості запасів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства слугував висновок податкового органу про те, що у період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року до складу валових витрат Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» включала суми перерахованих внесків на утримання вищестоящої організації - ПДРГП «Північгеологія» у розмірі 614770,90 грн. згідно отриманих авізо із зазначенням «компенсація адмінвитрат», оскільки віднесення таких витрат до складу валових витрат є порушенням підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 5.3.6, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наказу ПДРГП «Північгеологія» від 21 березня 2005 року №47 «Про зміни в облікову політику ПДРГП «Північгеологія» на 2005 рік» запроваджено єдиний методологічний підхід до ведення бухгалтерського обліку на головному підприємстві ПДРГП «Північгеологія» та відокремлених структурних підрозділах, а саме: враховуючи, що головне підприємство несе частину накладних витрат, пов'язаних з організацією та веденням виробництва відокремлених підрозділів, встановлено норматив відрахувань на компенсацію частини адміністративних витрат апарату управління підприємства; компенсація частини адміністративних витрат апарату управління підприємства на головному підприємстві включається до складу валового доходу, для відокремлених структурних підрозділів сума нарахованих відрахувань на компенсацію частини адміністративних витрат апарату управління підприємства являються витратами, пов'язаними з веденням виробництва, що включаються до складу валових витрат (т.1 арк. справи 37-38).

Згідно рішення ПДРГП «Північгеологія» від 13 квітня 2006 року №1 «Про підсумки роботи підприємства за І квартал і здачі на ІІ квартал» запроваджено для відокремлених підрозділів, починаючи з січня 2006 року, відрахування на утримання апарату управління підприємства в розмірі 7,4% від обсягу робіт, виконаних власними силами (т.1 арк. справи 39-40).

Кошти на утримання головних підприємств є складовою частиною вартості геологорозвідувальних робіт і належать до статті «Накладні витрати», норматив яких затверджений наказом Державного комітету природних ресурсів України від 04 жовтня 2004 року № 174.

Відповідно до Галузевого стандарту України «Планування та фінансування геологорозвідувальних робіт, які виконуються за кошти державного бюджету», затвердженого наказом Комітету геології України від 17 березня 2000 року № 44, та Методичних рекомендацій з формування собівартості геологорозвідувальних робіт: Київ, 2004, затверджених наказом Державного комітету природних ресурсів України від 31 серпня 2004 року №124, адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління геологічним підприємством. Ці витрати включаються до вартості геологорозвідувальних робіт за контрактом пропорційно базі розподілу, обраної геологічним підприємством самостійно (обсяги виконаних робіт, години праці, чисельність працюючих, фонд оплати праці тощо структурних підрозділів).

В додатку 2 до зазначених Методичних рекомендацій «Перелік витрат, які включаються до собівартості геологорозвідувальних робіт і належать до статті "Загальновиробничі витрати» зазначено, що до витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням геологорозвідувального виробництва відносяться витрати на управління виробничих структурних підрозділів геологічного підприємства, включаючи утримання керівного складу цих підрозділів.

З урахуванням того, що ПДРГП «Північгеологія», як юридична особа, несе частину загальновиробничих та адміністративних витрат, пов'язаних з організацією та веденням виробництва відокремлених структурних підрозділів та здійснює координацію їхньої діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що витрати на утримання апарату управління підприємства є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю Ковельської ГРЕ ПДРГП «Північгеологія».

За визначенням, наведеним у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилом, встановленим абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, положеннями пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на перевірку позивачем були надані платіжні доручення, розрахунки величини компенсаційних витрат, розпорядчі документи, на підставі яких здійснені вказані розрахунки, з огляду на що відсутні підстави вважати, що Ковельською ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» до складу валових витрат включено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 153693,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 76846,00 грн. за вказаним епізодом є протиправним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» неправомірно застосовувала касовий метод нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (по факту їх оплати), оскільки доказів щодо бюджетного походження коштів перевіркою не встановлено.

Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Отже, визначальним для можливості застосування даної норми є оплата за поставлені товари (роботи, послуги) за рахунок саме бюджетних коштів.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Ковельською ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» (яка є структурним підрозділом ПДРГП «Північгеологія» без права юридичної особи виконувалися геологорозвідувальні роботи на замовлення ПДРГП «Північгеологія» (замовника), яке як виконавець виконувало геологорозвідувальні роботи для Державної геологічної служби (замовника) згідно договору на проведення геологорозвідувальні роботи № 29/10-4 від 23 березня 2009 року (т.2 арк. справи 6-10), відповідно до умов якого ПДРГП «Північгеологія» (виконавець) бере на себе обов'язки виконання геологорозвідувальних робіт з розвитку мінерально-сировинної бази, в тому числі буріння артезіанських свердловин по перехідних об'єктах, відповідно до затвердженого пооб'єктного плану на 2009 рік, складеного на підставі державного замовлення, геологічного (технічного) завдання та в межах обсягів видатків на поточний рік (пункт 1.1 статті 1 договору); оплата вартості геологорозвідувальних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів за фактично виконані роботи (пункт 2.2 статті 2 договору).

Згідно виписок банку ПДРГП «Північгеологія» отримувало за виконання геологорозвідувальних робіт кошти з казначейського рахунку Державної геологічної служби.

Частину геологорозвідувальних робіт за договором від 23 березня 2009 року №29/10-4 виконував структурний підрозділ позивача - Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» відповідно до довгострокового договору про проведення геологорозвідувальних робіт від 23 березня 2009 року №4 (т.2 арк. справи 11-13).

Оплата за проведені Ковельська ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» роботи проводилась з рахунку ПДРГП «Північгеологія».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оплата за геологорозвідувальні роботи фактично здійснювалася за рахунок бюджетних коштів, оскільки роботи виконувалися в межах однієї юридичної особи, з урахуванням того, що бюджетні кошти, які надійшли на рахунок ПДРГП «Північгеологія» від Державної геологічної служби за договором від 23 березня 2009 року №29/10-4, не втрачають статусу бюджетних, якщо частину робіт виконує структурний підрозділ підприємства.

Крім іншого, підпункт 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що застосування податковим органом штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можливе лише за наявності факту донарахування ним суми податкового зобов'язання за основним платежем.

Зміст податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000112300/2 свідчить, що податкове зобов'язання за основним платежем на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом не донараховувалось, а тому нарахування штрафних санкцій у розмірі 466971,00 грн. є протиправним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників слугував висновок податкового органу про те, що, за період квітень - грудень 2007 року Ковельською ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» були виплачені працівникам надбавки (польове забезпечення) відповідно до тарифних ставок і посадових окладів в загальній сумі 158312,00 грн., з яких не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Статтею 13 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» від 31 березня 1999 року № 490 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Відповідно до абзаців 1 та 2 загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Наведені норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та норми інших законодавчих актів не наділяють власника (або уповноважену ним особу) правом відносити до відрядження інші можливі форми виконання службових (трудових) обов'язків не за місцем постійної роботи працівників (якщо робота, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер).

Встановлення Інструкцією такої можливості у випадку врегулювання цього питання у колективному договорі є безпідставним, оскільки таких повноважень центральному органу виконавчої влади, який її приймав, законодавством надано не було.

Таким чином, надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються до складу заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за ставкою, встановленою у пункті 7.1 статті 7 зазначеного Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, наказом Ковельської ГРЕ ПДРГП «Північгеологія» від 20 лютого 2006 року № 18 «Про облік і виплату польового забезпечення» передбачено, що польове забезпечення виплачується працівникам з метою компенсації підвищених витрат при виконанні робіт в польових умовах. Виплату польового забезпечення здійснювати за фактичну кількість повних робочих днів (змін) при використання робіт в польових умовах згідно поданих правильно оформлених матеріалів (табелів обліку робочого часу, наказів маршрутних листів) (т.2 арк. справи 195-196).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна