Ухвала суду № 55346096, 18.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року м. Київ К/800/17849/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2014 року

у справі № 805/16543/13-а

за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2014 року, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 11.11.2013 року № 0001371501, № 0001361501, № 0001381501, № 0001391501.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «НВП ГазоБетМаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань нарахування ПДВ за червень, липень та вересень 2011 року та податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року, ПП Фірма «Кром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань нарахування ПДВ за січень, лютий, березень 2012 року та податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, ТОВ «Квартет ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань нарахування ПДВ за квітень 2013 року, ТОВ «Охоронний комплекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань нарахування ПДВ січень, квітень 2013 року, відповідачем складено акт від 25.10.2013 року № 939/05-81-15-00/33760279, яким встановлено порушення: - пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року в розмірі 293 230, 00 грн., - п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму задекларованого податку на додану вартість в розмірі 89 828, 00 грн., завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) в розмірі 12 708, 00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (рядок 23, в тому числі сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) в розмірі 2 850, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 року: - № 0001361501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 293 230, 00 грн., - № 0001371501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 134 742, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 89 828, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 44 914, 00 грн., - № 0001381501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 850, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 425, 00 грн., - № 0001391501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 12 708, 00 грн.

Підставою для прийняття даних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ПП «НВП ГазоБетМаш», ПП Фірма «Кром», ТОВ «Охоронний комплекс».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з ПП «НВП ГазоБетМаш», ПП Фірма «Кром», ТОВ «Охоронний комплекс», реальність яких підтверджується договорами, додатковою угодою, приходними ордерами, накладною, рахунками-фактурами, рахунками, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, актами вводу в експлуатацію, товарно-транспортними накладними, довідками про вартість виконаних робіт.

Відсутність в матеріалах справи № 805/16543/13-а (після відновлення втраченого провадження в частині ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року) податкових накладних, виданих позивачу контрагентом ПП «НВП ГазоБетМаш», не свідчить про неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки з матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки податковому органу надавалися дані документи, а судами, в свою чергу, вони були дослідженні при розгляді і вирішенні справи, тобто спір з приводу їх фактичної наявності - відсутній.

Також, слід наголосити, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені лише на підставі результатів податкового контролю контрагентів позивача, у тому числі і по ланцюгу постачання.

Колегія суддів суду касаційної інстанції з даного приводу зазначає, що судами попередніх інстанцій правомірно відхилено відповідні доводи, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права внаслідок неврахування відсутності первинних документів на підтвердження реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Квартет ЛТД» є безпідставними, оскільки, як вбачається із акта перевірки, розрахунків податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, відповідні суми встановленого перевіркою завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями із вказаним контрагентом не ввійшли до спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, оскільки останнім під час судового розгляду не доведено фактів допущення порушень вимог податкового законодавства позивачем.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2014 року у справі № 805/16543/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук