Ухвала суду № 55346016, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/9991/43914/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 по справі №0670/6451/11 за позовом Приватного підприємства «Мрія 2000» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, позовні вимоги Приватного підприємства «Мрія 2000» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 №000482301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373151,00грн.; від 23.01.2012 №000462301 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6733,00грн. та застосування 1683,00грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Житомирі Житомирської області Державної податкової служби 02.07.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Житомирі Житомирської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм та процесуального права, зокрема, пунктів 1.22 та 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 71, 72 та 86 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Житомирі проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Мрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2010, про що складено акт від 27.01.2011 №260/23-1/31052698/8/0110.

Перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 1.22 та 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14813,00грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 397995,00грн. та завищено від'ємне значення на загальну суму 525,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у місті Житомирі прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 №000462301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 14813,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3703,00грн.; від 23.01.2012 №000482301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 298521,00грн. та застосовано штрафні санкції 74630,00грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 №000462301 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6733,00грн. та застосування 1683,00грн. штрафних санкцій колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у позивача як покупця товару виникла безнадійна заборгованість в сумі 32320,00грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Фанкор».

За висновками податкового органу позивач при виникненні безнадійної заборгованості зобов'язаний зменшити валові витрати, що формувались у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до підпункту 1.22.1. пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це, зокрема сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності відносить.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначено ст. 12 Закону.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

При цьому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обов'язку платника податку зменшувати валові витрати на суму товарів, віднесених до валових витрат за першою із визначених у підпункті 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 цього Закону подій.

Таким чином, висновок податкового органу про обов'язок позивача при виникненні безнадійної заборгованості зменшити валові витрати, що формувались у зв'язку з придбанням товарів є необґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 №000482301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373151,00грн. колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді , що перевірявся позивач здійснював імпорт товарів (комплектуючих до комп'ютерів) на митну територію України. На підставі вантажно-митних декларацій підприємством було сплачено митним органам 2788973,00грн. податку на додану вартість, визначеної із договірної митної з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Позивачем вказана сума була віднесена до податкового кредиту.

За висновками податкового органу, платник податку має право віднести до податкового кредиту лише податок на додану вартість, визначений із договірної вартості ввезених товарів без врахування інших витрат, в тому числі на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених! платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

З аналізу зазначених норм вбачається, що платник податку має право відносити до складу податкового кредиту всю суму податку на додану вартість, сплачену митним органам при ввезені товару на митну територію України.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 23.01.2012 №000482301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373151,00грн.; від 23.01.2012 №000462301 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6733,00грн. та застосування 1683,00грн. штрафних санкцій є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 по справі №0670/6451/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв