Ухвала суду № 55346015, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2016 р. м. Київ К/800/35147/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року

у справі № 808/5727/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД»

до Державної податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «ЛАДА-ЛТД» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0002112212 та № 0002102212.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, позовні вимоги ТОВ «ЛАДА-ЛТД» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 30 травня 2014 року № 0002112212 та № 0002102212.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно Акту від 12 травня 2014 рок №372/22-12/20470713 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛАДА-ЛТД», проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, не підтверджено реальність господарських операцій позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Нові рішення 2013», ПП «Ванцдорф Компані», ТОВ «Взлєт ера», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп».

На підставі акта перевірки винесені податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року №0002112212, яким ТОВ «ЛАДА-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 360 146, 25грн, в тому числі штрафні санкції в розмірі 72 029, 25грн, податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року №0002102212, яким ТОВ «ЛАДА-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 280 200грн, в тому числі штрафні санкції у розмірі 93 400грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позов виходили з того, що по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентами здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку, що цілком підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагента.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій, є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з огляду на наступне.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Водночас, у разі встановлення відсутності факту господарської операції навіть формально належні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування або витрат для цілей податку на прибуток.

Крім того, згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, в порушення вимог статті 159 КАС України, судами першої та апеляційної інстанцій з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей. Крім того не досліджено документальне підтвердження з детальним та повним описом видів посередницьких послуг, зазначених у звітах про надані послуги, так як акти здачі-приймання робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконаних послуг, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрямки здійснених послуг,

Отже, судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником податку були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки рішення судів прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити частково.Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року

у справі № 808/5727/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД»

до Державної податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «ЛАДА-ЛТД» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0002112212 та № 0002102212.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, позовні вимоги ТОВ «ЛАДА-ЛТД» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 30 травня 2014 року № 0002112212 та № 0002102212.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно Акту від 12 травня 2014 рок №372/22-12/20470713 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛАДА-ЛТД», проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, не підтверджено реальність господарських операцій позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Нові рішення 2013», ПП «Ванцдорф Компані», ТОВ «Взлєт ера», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп».

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року №0002112212, яким ТОВ «ЛАДА-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 360 146,25 грн., в тому числі штрафні санкції в розмірі 72 029,25 грн., податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року №0002102212, яким ТОВ «ЛАДА-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 280 200 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 93 400 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позов виходили з того, що по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентами здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку, що цілком підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагента.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій, є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з огляду на наступне.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Водночас, у разі встановлення відсутності факту господарської операції навіть формально належні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування або витрат для цілей податку на прибуток.

Крім того, згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, в порушення вимог статті 159 КАС України, судами першої та апеляційної інстанцій з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей. Крім того не досліджено документальне підтвердження з детальним та повним описом видів посередницьких послуг, зазначених у звітах про надані послуги, так як акти здачі-приймання робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконаних послуг, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрямки здійснених послуг,

Отже, судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником податку були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки рішення судів прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року від 03 червня 2015 року скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» до Державної податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року від 03 червня 2015 року скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» до Державної податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев