Постанова № 55341962, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016 року Справа № 904/5502/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Вечірко І.О., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Малик Д.І.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрінвестпроект" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 р. у справі 904/5502/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрінвестпроект", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: арбітражний керуючий Талан Леонід Григорович, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 12/05/10 від 12.05.2010р. і зобов'язання повернути вантажопасажирський ліфт вартістю 44 649,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2015 року у справі № 904/5502/15 (суддя Мілєва І.В., Петренко І.В., Ліпінський О.В.) задоволено в повному обсязі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Ойл» до товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрінвестпроект», третя особа арбітражний керуючий Талан Л.Г. і визнано недійсним договір купівлі-продажу №12/05/10 від 12.05.2010 року про продаж ліфта вантажопасажирського Отис Е-Е-1676 вантажопідйомністю 680 кг в розукомплектованому стані за 44 649 грн. Зобов'язано відповідача повернути позивачеві означений ліфт. Розподілено судові витрати.

Рішення мотивовано тим, що вищезазначене майно було відчуджене арбітражним керуючим Таланом Л.Г., який діяв під впливом помилки і так, нібито вимоги ініціюючого кредитора у даній справі були безспірними, а отже були підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство, затвердження реєстру вимог кредиторів, призначення його спочатку розпорядником майна, а згодом і ліквідатором. Такі обставини існували на момент укладення договору і спричинили волевиявлення сторін.

Проте згодом підстава для укладення договору відпала - судом було скасовано визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а провадження у справі було припинено у зв'язку з відсутністю безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Судом також зроблений висновок про дотримання терміну позовної давності.

У апеляційній скарзі ТОВ «Днепроінвестпроект» не погоджується з таким рішенням суду. Посилається на те, що отримання коштів та розпорядження ними свідчать про схвалення правочину.

Крім того, майно неможливо витребувати, оскільки він є добросовісним набувачем, по-перше, і по-друге, він розпорядився майном, що підтверджується його оборотно-сальдовою відомістю.

Позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки він має бути обчислений з момента, коли позивачеві стало відомо про заяву заступника прокурора Печерського району м. Києва про перегляд справи за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Дніпропетровської області від грудня 2012 року.

Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2015 року і відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.12.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив б/н від 03.12.2015 року на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Від представника позивача 04.12.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 10.12.2015 року проведеному в режимі відеоконференції представник позивача надав пояснення по справі та навів обгрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідність абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно п. 3.9.2. вищезазначеної Постанови пленуму ВГСУ, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

26.01.2016 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а висновки суду першої інстанції є законними і обґрунтованими і повністю підтверджуються матеріалами справи.

Так, 12.05.2010р. укладено договір купівлі-продажу №12/05/10 між ТОВ "Унірем-Ойл" (продавець) та ТОВ "Днепрінвестпроект" (покупець) (далі-договір).

Пункт 1.1. договору передбачає, що продавець продає, а покупець купує наступне майно: ліфт вантажопасажирський Оtis Е-Е-1676, вантажопідйомністю 680 кг. в розукомплектованому стані (далі - майно) (а.с.12).

Майно, зазначене у п. 1.1. цього договору, є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл" і реалізується відповідно до законодавства України (п. 1.2. договору).

У п. 2.1. договору вказано, що продавець зобов'язується передати покупцю майно, зазначене у п. 1.1. цього договору, в належному технічно справному стані, придатному для його експлуатації відповідно до призначення, та необхідні документи на майно протягом 2 (двох) днів після підписання цього договору.

Передача майна оформлюється актом прийому-передачі, який з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2. договору).

Належним чином укладений акт прийому-передачі майна є підтвердженням повного виконання продавцем зобов'язань за даним договором (п. 2.3. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата майна за договором здійснюється покупцем на користь продавця, в розмірі 44649,00грн., без ПДВ протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору.

У випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 5.1. договору).

12.05.2010р. ТОВ "Унірем-Ойл" та ТОВ "Днепрінвестпроект" підписали акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу №12/05/10 від 12.05.2010р., відповідно до якого продавець (ТОВ "Унірем-Ойл") передав, а покупець (ТОВ "Днепрінвестпроект") прийняв у власність ліфт вантажопасажирський Оtis Е-Е-1676 вантажопідйомністю 680 кг в розукомплектованому cтані (а.с.14). Вказаний договір купівлі-продажу №12/05/10 від 12.05.2010р. було укладено ТОВ "Унірем-Ойл" в особі ліквідатора Талана Леоніда Григоровича, який діяв на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010р. у справі №Б24/457-09 та протоколу комітету кредиторів ТОВ "Унірем-Ойл" від 30.03.2010р. №4.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010р. по справі № Б24/457-09 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Талана Л.Г. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010р. затверджено звіт ліквідатора боржника та ліквідаційний баланс ТОВ "Унірем-Ойл", провадження по справі № Б24/457-09 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015р. провадження по справі № Б24/457-09 припинено; державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи постановлено відмінити державну реєстрацію порушення справи про банкрутство ТОВ "Унірем-Ойл", проведену відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2009р. по справі № Б24/457-09.

Станом на час порушення провадження по справі про банкрутство - 09.12.2009р., ТОВ "Унірем-Ойл" мав достатньо грошових коштів для погашення заборгованості перед ТОВ "Орион-Центр Трейд" за договором № ОТ/24-09 від 24.04.2009р. в сумі 339 360,00 грн., так як у квітні 2009р. боржнику було перераховано 20 651 903,44 грн. тобто суму грошових коштів, яка значно перевищує розмір кредиторських вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Орион-Центр Трейд" та крім того, вимоги ініціюючого кредитора не мали ознак безспірності. Відтак, заява ТОВ "Орион-Центр Трейд" про порушення справи про банкрутство ТОВ "Унірем-Ойл" подана без дотримання вимог ч.3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, за відсутності безспірних вимог до боржника та крім того, у боржника на час порушення провадження по справі про банкрутство були відсутні ознаки неплатоспроможності.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 12/05/10, укладений 12.05.2010р. між ТОВ "Унірем-Ойл" та ТОВ "Днепрінвестпроект", зобов'язати ТОВ "Днепрінвестпроект" повернути ТОВ "Уніре-Ойл" ліфт вантажопасажирський Otis E-E-1676 вантажопідйомністю 680 кг. Позивач посилався на те, що особа, яка вчинила правочин помилилася. Так, арбітражний керуючий Талан Л.Г. діяв так, ніби вимоги ініціюючого кредитора були безспірними, а отже були підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство, затвердження реєстру кредиторів, призначення його розпорядником майна, а згодом і ліквідатором. Такі обставини існували на момент вчиненні оспорюваного договору і впливали на волевиявлення сторін. Посилаючись на ст.ст.216, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить зобов'язати повернути відповідача ліфт, отриманий за недійсним правочином.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 ГПК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася що до обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судам недійсним. Помилка що до мотивів правочин не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ст. 229 Цивільного кодексу України).

Орган або особа, яка відповідно дозакону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч.3. ст. 92 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" під помилкою слід розуміти таке не правильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину.

Апеляційний господарський суд погоджується з твердженням позивача і висновком суду першої інстанції, що за таку помилку можна вважати те, що Талан Л.Г. діяв так, ніби вимоги ініціюючого кредитора в даній справі були безспірними, а отже були підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство, затвердження реєстру кредиторів, призначення його спочатку розпорядником майна, а згодом і ліквідатором. Такі обставини існували на момент вчинення оспорюваного договору і впливали на волевиявлення сторін.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (п.1 ч.3 ст.1213 ЦК України).

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України).

Як вбачається з вищевикладеного, підстава для укладення договорів про відчуження майна ліквідатором відпала - визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було скасовано судом, а провадження у справі було припинено у зв'язку з відсутністю безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Також відповідач посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Однак суд не погоджується з таким твердженням, оскільки позовна заява була направлена до суду згідно відбитку шпампу Укрпошти 18.06.2015р. (а.с.30), а постанова Вищого господарського суду України, відповідно до якої провадження по справі № Б24/457-09 припинено та встановлено, що були відсутні безспірні вимоги до боржника, у боржника на час порушення провадження по справі про банкрутство були відсутні ознаки неплатоспроможності, - датована 03.03.2015р.

В тому і полягає помилка ліквідатора , що він сприймав процедуру банкрутства як чинну. Насправді були відсутні підстави для відкриття провадження у справі, про що він не знав і не міг знати.

Положення законодавства про схвалення вчинених правочинів не можуть бути застосовані до правовідносин у справі, оскільки вони стосуються тільки випадків перевищення повноважень, або відсутності повноважень на вчинення угоди. Наразі позивачем на обґрунтування свого позову подібні твердження не наведено, а підставою позову є зовсім інші обставини.

З приводу доводу апеляційної скарги про повернення відповідачеві грошей, апеляційний суд зазначає, що дійсно це питання не вирішувалося судом першої інстанції, але вимога про це відповідачем не заявлена і він не позбавлений права заявити її у позовному провадженні. Втім застосування реституції є правом, а не обов'язком господарського суду, а тому цей довід не є підставою для скасування судового рішення у справі. У контексті ч. 2 ст. 216 ЦК України йдеться про такий обов'язок сторін, зобов'язаних одна щодо одної за недійсним правочином.

Доводи про неможливість виконання постановленого у справі рішення на тій підставі, що майно вибуло на користь третьої особи, яка є добросовісним набувачем, не спростовує висновків господарського суду Дніпропетровської області про недійсність правочину щодо відчудження майна у ліквідаційній процедурі.

Що стосується посилання на пропуск терміну позовної давності у апеляційній скарзі, то судом першої інстанції було встановлено, що він почав спливати з 3 березня 2015 року, тобто з моменту постановлення Вищим господарським судом України постанови про припинення провадження у справі про банкрутство. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки саме у цій постанові було встановлено безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство, а відтак стала зрозуміла і помилка ліквідатора. А тому посилання на пропуск строку позовної давності не підтверджується. У апеляційній скарзі представник відповідача вдається до перекручування фактів, оскільки суд першої інстанції не вважав у рішенні, що строк позовної давності розпочався, коли позивачеві стало відомо про заяву заст. прокурора Печерського району м. Києва про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду Дніпропетровської області , поданої до суду у грудні 2012 року на підставі звернення ОСОБА_2

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 р №9 «Про судову практику у розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів(господарських договорів) недійсними перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України - від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Рішення є законним тоді, коли воно прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п.1 абз.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду №6 від 23.03.2012 року).

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам апеляційної скарги, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрінвестпроект" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015р. у справі 904/5502/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015р. у справі № 904/5502/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст складений 01.02.2016 року.

Головуючий Л.М. Білецька

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков