Рішення № 55335854, 27.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8191/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/123/16 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Сумської обласної державної телерадіокомпанії та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської обласної державної телерадіокомпанії, треті особи: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що рішенням суду від 14 березня 2014 року її позов було задоволено. Змінено дату звільнення на 02 липня 2013 року та стягнуто заробітну плату за цей день в сумі 124 грн 80 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 01 липня 2013 року по день фактичного розрахунку - 04 липня 2013 року в розмірі 689 грн 07 коп., 500 грн на відшкодування моральної шкоди, а також змінено підстави звільнення на п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що вказане рішення суду в частині стягнення заробітної плати за 02 липня 2013 року виконано лише 07 серпня 2014 року, позивачка просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05 липня 2013 року по день фактичного остаточного розрахунку - 07 серпня 2014 року в розмірі 63164,75 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн. з підстав невиконання рішення суду, довготривалої невиплати грошових сум, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та негативних наслідків немайнового характеру (а.с. 11 т. 1)

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року, з урахуванням виправлених ухвалою цього ж суду від 16 квітня 2015 року допущених описок, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Сумської обласної державної телерадіокомпанії на користь позивачки 63164,75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Вказане рішення суду вже було предметом апеляційного перегляду, але ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року рішення та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2015 року скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин справи, неналежну оцінку доказів, просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди змінити та збільшити суму відшкодування моральної шкоди до 20000 грн. При цьому зазначає, що судом встановлені факти порушення трудових прав та спричинення моральної шкоди, проте стягнута сума моральної шкоди у розмірі 1000 грн. не відповідає характеру та обсягу страждань позивачки.

В апеляційній скарзі Сумська обласна державна телерадіокомпанія, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що спірні правовідносини між сторонами спору вже вирішені судом та стягнуті рішенням суду суми виплачені позивачці, а тому позивач не може знову заявляти в суді ті ж вимоги до відповідача з тих самих підстав.

Заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, кожний із яких підтримали доводи своїх апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивачки задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду від 14 березня 2014 року про стягнення заробітної плати за відпрацьований робочий день 02 липня 2013 року, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди було виконане лише 07 серпня 2014 року, а тому вважав, що є підстави для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати з 05 липня 2013 року по день фактичного розрахунку 07 серпня 2014 року у розмірі 63164,75 грн. (275 робочих днів за вказаний період х 229,69 грн. середньоденна заробітна плата), так як після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а також стягнув моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та судовий збір на користь держави 875,25 грн.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду в частині розміру та періоду за який стягнуто середній заробіток, оскільки при його визначенні судом не враховані норми процесуального закону.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 17 червня 2006 року перебувала у трудових відносинах з Сумською обласною державною телерадіокомпанією.

Наказом № 58-к від 01 липня 2013 року позивачку звільнено із займаної посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України з 01 липня 2013 року у зв'язку з відмовою від продовження роботи зі зміною істотних умов праці, на підставі її заяви (а.с. 34 т. 1).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 15 травня 2014 року, позов ОСОБА_3 частково задоволено та змінено дату звільнення позивача з 01 липня 2013 року на 02 липня 2013 року, стягнуто заробітну плату за цей день в сумі 124 грн 80 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 01 липня 2013 року по день фактичного розрахунку - 04 липня 2013 року в розмірі 689 грн 07 коп., 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також змінено підстави звільнення на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 20 - 22 т. 1). В задоволенні іншої частини заявлених вимог було відмовлено.

Встановлено, що вказане рішення суду було виконано в примусовому порядку на підставі виконавчого листа і заборгованість з заробітної плати була погашена в повному обсязі 07 серпня 2014 року (а.с. 19 т. 1).

04 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з іншим позовом в цій справі до Сумської обласної державної телерадіокомпанії про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати, починаючи з 05 липня 2013 року по день фактичного припинення правопорушення, до 07 серпня 2014 року у розмірі 63164,75 грн., тобто до дати надходження на її картковий рахунок невиплаченої заробітної плати за один робочий день в сумі 124,80 грн. та інших присуджених коштів.

При цьому, посилається на ту обставину, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року було стягнуто середній заробіток за три дні затримки виплати, а оскільки затримка відбулась з 05 липня 2013 року по 07 серпня 2014 року - 275 днів, то вважає, що є підстави для стягнення моральної шкоди у визначеному розмірі - 20000 грн.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг позивача та відповідача встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року у іншій цивільній справі позов ОСОБА_3 був задоволений частково щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошових сум при звільненні.

Вказаним рішенням була визначена до стягнення безспірна сума 124 грн. 80 коп. за відпрацьований робочий день 02 липня 2013 року та 689 грн. 07 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за три дні (2 - 4 липня 2013 року).

Проте, із матеріалів справи вбачається, що позивачка 12 березня 2014 року надала заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути середній заробіток на день постановлення рішення суду, який станом на 13 березня 2014 року, нею був визначений у розмірі 41114,51 грн. (а.с. 225 т. 3 справа 591/49/14).

Таким чином, судовим рішенням від 14 березня 2014 року в позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час затримки за період з 05 липня по 13 березня 2014 року було відмовлено з підстав, що ст. 117 КЗпП України до заявлених вимог за цей період не застосовується.

Вказане рішення позивачка в частині відмови у стягненні середнього заробітку оскаржила, але ухвалою апеляційного суду від 15 травня 2014 року його було залишено без зміни (а.с. 22 - 23 т. 1).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року набрало законної сили 15 травня 2014 року і має преюдиціальне значення при вирішенні цього спору, тому вимога позивачки про стягнення середнього заробітку за період з 05 липня 2013 року по 13 березня 2014 року - не підлягають повторному доказуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за вказаних підстав апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню в частині доводів про те, що спір за кошти за конкретний період судом був вирішений у іншій справі.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Що стосується іншого періоду з 14 березня 2014 року по 07 серпня 2014 року невиплати позивачці заробітної плати у розмірі 124 грн. 80 коп. за один робочий день 02 липня 2013 року, то колегія суддів вбачає правові підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України наступає обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який настає за умови невиплати з його вини належних сум у строки визначені ст. 116 КЗпП України.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року був встановлений факт роботи позивачки 02 липня 2013 року, а тому стягнуто на її користь середнього заробітку за відпрацьований день у розмірі 124 грн. 80 коп. (а.с.22 т.1).

Як вбачається із матеріалів справи та пояснення представників сторін визначена судом до стягнення сума не оспорювалась відповідачем, а тому доводи представника апелянта - Сумської обласної державної телерадіокомпанії про наявність спору про присуджені суми не заслуговують на увагу.

Присуджена за рішенням суду заборгованість із заробітної плати в розмірі 124 грн. 80 коп. була виплачена 07 серпня 2014 року, проте після ухвалення судового рішення 14 березня 2014 року про стягнення заборгованості відповідач не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Такий висновок ґрунтується на правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13, який є обов'язковим до подібних правовідносин відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Таким чином, підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 березня 2014 року по 06 серпня 2014 року включно, що складає 98 робочих днів, які враховуються при розрахунку. При розрахунку колегія суддів враховує і ту обставину, що позов в частині вимог про стягнення заробітної плати за один день був задоволений в повному обсязі, а тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні визначається виходячи з середньоденного заробітку за весь період затримки.

Відповідно до розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні робочі місяці, що передують події.

Таким чином, для розрахунку беруться два місяці до звільнення - травень та червень 2013 року. Згідно довідки відповідача середньоденна заробітна плата за вказаний період складала 229 грн. 69 коп. (а.с.84 т.3).

Період для обчислення середнього заробітку за час затримки виплати за період з 14 березня 2014 року по 06 серпня 2014 року - складає 98 робочих днів х 229 грн. 69 коп., тобто до стягнення підлягає 22509 грн. 92 коп., а не 63164,75 грн. грн., як визначив суд першої інстанції.

Стосовно доводів апелянта представника - позивача щодо заниженого розміру стягнутої моральної шкоди, то колегія суддів не знаходить правових підстав для стягнення цієї шкоди у визначеному ним розмірі - 20000 грн.

Судом першої інстанції враховано всі обставини на які посилалась позивачка, а саме тривалий характер невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів при звільненні, яке позивачка вважає вимушеним, врахована і та обставина, що вона змушена захищати свої права шляхом звернення до суду, що потребує додаткових зусиль для організації життєвих зв'язків, а тому визначений розмір моральної шкоди в сумі 1000 грн. відповідає її фактичним моральним стражданням, у зв'язку з невиконанням рішення суду в період з 14 березня 2014 року по 07 серпня 2014 року.

За цих обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду в цій частині.

У зв'язку із частковим задоволенням позову ОСОБА_3 підлягає зміні рішення суду і в частині стягнення суми судового збору. Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 487,20 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції (243,60 грн. - за майнові вимоги і 243,60 грн. - за немайнові вимоги).

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 308, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а апеляційну скаргу Сумської обласної державної телерадіокомпанії задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року змінити в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судових витрат.

Стягнути з Сумської обласної державної телерадіокомпанії на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 22509,62 грн. за період з 14 березня 2014 року по 06 серпня 2014 року включно, з утриманням з цієї суми податку та інших обов'язкових платежів при виплаті.

Стягнути з Сумської обласної державної телерадіокомпанії на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -