Рішення № 55331532, 26.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1941/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 січня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грессток», Приватного підприємства «Фінвесткор» і Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо»» про визнання недійсними договорів та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ТДВ СК «Традо» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

20.02.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи наступним. У вересні 2014 року позивач, маючи певні фінансові труднощі та зреагувавши на рекламу із вигідною пропозицією безвідсоткової позики грошей, уклав 02.09.2014 із ПП «Грессток» договір № 100518, за умовами якого це підприємство зобов'язалося за плату в розмірі 2500,00 грн надати інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації. Після внесення 02.09.2014 указаних коштів на рахунок ПП «Грессток», той самий представник, який підписував договір від імені першого відповідача, уклав від імені ПП «Фінвесткор» із позивачем також договір від 02.09.2014 № 100518 із додатками щодо умов участі в програмі «City Credit». Представник контрагентів за договорами запевнив, що сплачена сума є вступним внеском до названої програми та обов'язковим платежем до фонду. Можливості перечитати підписані договори та детально ознайомитись із ними позивачу не було надано.

Згодом вищезгаданий представник повідомив, що для швидкого одержання кредиту позивачу необхідно укласти ще й договір добровільного страхування від нещасних випадків і сплатити страховий платіж в розмірі 1200,00 грн. Такий договір страхування № 010387 був укладений 08.09.2014, а платіж цього ж дня був сплачений на користь ТДВ СК «Традо». Позивачу пояснили, що після сплати страхового платежу він отримає позикові кошти. Втім, жодних коштів позивач не отримав. Усі укладені договори підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать вимогам закону, а сплачені позивачем кошти підлягають стягненню на його користь.

Так, норми ст.ст. 901-905 ЦК України передбачають укладення договору щодо надання конкретно визначених послуг у встановлені договором строки. Проте, ані вид послуг, ані строк їх виконання (надання) у договорах, що були укладені з ПП «Грессток» і ПП «Фінвесткор», не визначені. Якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним (ст. 230 ЦК України).

Договори були укладені під впливом обману, внаслідок застосування контрагентами забороненої законом нечесної підприємницької практики. Законом України «Про захист прав споживачів» заборонено будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача або є агресивною, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на правочин, на який він в іншому випадку не погодився б, така практика вводить в оману, зокрема, щодо продавця, його агента, статусу, ліцензії тощо (ст. 19 ч.ч. 1, 2). Дії представника відповідачів підпадають під визначення нечесної підприємницької практики, позаяк позивачу була надана неповна, нечітка, неправдива інформація щодо укладених договорів. Договори з ПП «Фінвесткор» та із ТДВ СК «Традо» були викладені на однаковому папері, перші два договори мають однаковий номер, за квитанцією від 02.09.2014 № 90540356 був здійснений платіж за страхування, інтереси відповідачів представляла одна і та сама особа, умови договорів щодо можливості одержання позики були заплутаними, не були належно доведені до позивача. Усе це сприяло неправильному сприйняттю ним природи і суті цих угод, їх підписанню та потягло сплату за ними 3700,00 грн. У разі належного роз'яснення умов і наслідків зазначених угод позивач не погодився б на них. Усі три договори пов'язані між собою та випливають з одних правовідносин.

Крім того, договір страхування не був укладений позивачем добровільно, оскільки він не бажав і не потребував виникнення цих правовідносин. До підписання договору страхування позивача спонукали дії представника відповідачів ОСОБА_2, який мав на руках бланки договорів, вказував на обов'язковість укладання договору страхування як умови одержання позики. Свідченням відсутності у позивача свідомого бажання укладати договір страхування є й відсутність на території Закарпатської області підрозділів названого страховика, неможливість спілкування з його уповноваженими представниками, відсутність інтернет-сайту страховика та мінімальної інформації про його діяльність, тоді як цей страховик не має права здійснювати страхування життя, не має відповідної ліцензії, тому не може укладати й договори страхування на випадок смерті застрахованої особи від нещасного випадку. Однак, саме такий договір всупереч закону уклала страхова компанія.

Посилаючись на ці обставини, на правила, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів», ЦК України (ст.ст. 3, 6, 203, 215, 216 та ін.), Законом України «Про страхування» (ст. 6 та ін.) щодо свободи договору, обов'язку укладання договору, який би не суперечив вимогам закону, позивач просив:

визнати недійсними укладені ним 02.09.2014 із ПП «Грессток» договір № 100518 та із ПП «Фінвесткор» договір № 100518;

визнати недійсним укладений ним 08.09.2014 із ТДВ СК «Традо» договір добровільного страхування від нещасних випадків № 010387;

стягнути на його користь:

із ПП «Грессток» сплачені 2500,00 грн;

із ТДВ СК «Традо» сплачені 1200,00 грн страхового платежу;

солідарно з усіх відповідачів судові витрати по справі, а саме 6000,00 грн витрат по оплаті правової допомоги адвоката.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02.09.2015 позов задоволено:

визнано недійсними укладені ОСОБА_1 02.09.2014 із ПП «Грессток» договір № 100518 та із ПП «Фінвесткор» договір № 100518;

визнано недійсним укладений ОСОБА_1 08.09.2014 із ТДВ СК «Традо» договір добровільного страхування від нещасних випадків № 010387;

стягнуто на користь ОСОБА_1:

із ПП «Грессток» сплачені 2500,00 грн;

із ТДВ СК «Традо» сплачені 1200,00 грн страхового платежу;

солідарно з ПП «Грессток», ПП «Фінвесткор» і ТДВ СК «Традо» 6000,00 грн витрат по оплаті правової допомоги адвоката;

стягнуто на користь держави з ПП «Грессток» і ТДВ СК «Традо» по 487,20 грн судового збору, з ПП «Фінвесткор» 243,60 грн судового збору.

Відповідач ТДВ СК «Традо» оскаржило ухвалене щодо нього рішення суду, вважає його незаконним та необґрунтованим. Зазначає, зокрема, що оспорений договір страхування від нещасних випадків відповідає вимогам закону, оскільки укладений сторонами вільно, з дотриманням установлених правил і такий не є договором страхування життя, тому для його укладання страховик не потребував відповідної ліцензії. Крім того, страхування саме у визначеного страховина не було обумовлено іншими оспореними позивачем договорами, договір потяг реальні правові наслідки. Відносини, що виникли у позивача з іншими відповідачами, не можуть впливати на дійсність договору страхування та жодним чином не можуть ставитися у вину страховику. Доводи позову, пред'явленого до страховика, є надуманими та ґрунтуються на припущеннях, доказів вини страховика, порушення ним прав страхувальника у справі немає, що суд першої інстанції залишив поза увагою. Сторона просить рішення суду змінити, відмовивши в задоволенні пред'явлених до неї вимог.

Інші учасники процесу рішення суду не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України). Із урахуванням положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу, апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову щодо відповідача ТДВ СК «Традо» та бере до уваги відповідні пов'язані факти і обставини, оскільки це необхідно для розгляду апеляції.

Встановлено, що 02.09.2014 ОСОБА_1 (Замовник) уклав із ПП «Грессток» (Виконавцем), від імені якого діяв ОСОБА_2, договір № 100518 (а.с. 5), предметом якого було доручення Замовником і, відповідно, прийняття на себе Виконавцем обов'язку за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з пошуку інформації (п. 1.1.). Плата за указані послуги була встановлена в розмірі 2500,00 грн (п. 2.1. договору) і була внесена ОСОБА_1 02.09.2014 на рахунок ПП «Грессток» на підставі квитанції ПАТ «Сбербанк России» № 90540356, хоча призначення платежу в квитанції було зазначено як «сплата за страховий платіж зг дог № 100518» (а.с. 12).

02.09.2014 ОСОБА_1 (Учасник) уклав із ПП «Фінвесткор» (Підприємством) договір № 100518 із додатками № 1 (вихідні дані та визначення суми позики у 25000,00 грн, розміру платежу до Фонду Учасників (1104,16 грн), кількості платежів (24)), № 2 (умови Програми «City Credit») і № 4 (вихідні дані та визначення суми позики у 40000,00 грн, розміру платежу до Фонду Учасників (444,44 грн), кількості платежів (90)) (а.с. 6-9).

За умовами договору, зокрема:

Підприємство за згодою Учасника зобов'язується вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики… на умовах діяльності Програми «City Credit»…, у т.ч.: організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами… (п. 1.1.);

Учасник доручив Підприємству використовувати суми платежів для формування Фонду Учасників та його розподілу, а також здійснювати надання безвідсоткової позики на користь Учасників Програми «City Credit» (п. 1.3.);

Учасник зобов'язався:

не пізніше 15-го числа кожного місяця сплачувати платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Підприємство надає відповідні суми у безвідсоткову позику за Програмою «City Credit» (п. 2.1.1.);

після отримання рішення про надання безвідсоткової позики… укласти з Підприємством відповідний договір позики (п. 2.1.3.);

укласти договори особистого страхування життя, здоров'я, працездатності та/або майнового страхування об'єкта застави (іпотеки) із страховою компанією на умовах, визначених у додатку № 2… за договором особистого страхування вигодонабувачем є особа, яка вказана Учасником, за договором майнового страхування вигодонабувачем є Підприємство (п. 2.1.5.).

За умовами Програми «City Credit» (додаток № 2 до договору), зокрема:

Підприємство надає безвідсоткову позику… Учаснику, який отримав рішення про надання позики, протягом 30-ти банківських днів після того, як Учасником будуть виконані всі вимоги ст. 5 додатку № 2 (ст. 5 п. 5.1.);

Учасник зобов'язується сплатити платежі до Фонду Учасників (Пропозиції), підписати додаток № 3 та договір безвідсоткової позики на умовах, визначених Підприємством… (ст. 5 п. 5.2. пп. «а», «б»);

для отримання безвідсоткової позики Учасник зобов'язується провести в порядку та при умовах, визначених Підприємством, договором безвідсоткової позики особисте страхування життя, здоров'я, працездатності; при укладанні договору застави або іпотеки Учасник проводить майнове страхування об'єкта застави (іпотеки) на умовах, передбачених даними договорами та договором безвідсоткової позики (ст. 5 п. 5.2. пп. «є»).

У разі, якщо підписується додаток № 4, сума позики збільшується до розміру, вказаному в цьому додатку, а додаток № 1 вважається таким, що втратив чинність (п. 4.6. договору, п.п. 2.2. Програми «City Credit» (додаток № 2 до договору)).

08.09.3014 ОСОБА_1 подав на ім'я заст. Генерального директора страхової компанії ОСОБА_3 заяву на страхування, в якій просив укласти договір добровільного страхування від нещасного випадку і в разі своєї смерті у результаті настання страхового випадку вигодонабувачем призначив ОСОБА_4 (а.с. 34).

08.09.2014 ОСОБА_1 (Страхувальник) уклав із ТДВ СК «Традо» (Страховиком) договір добровільного страхування від нещасних випадків № 010387 (а.с. 10-11), відповідно до предмету якого Страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити згідно з чинним законодавством України страхову виплату Страхувальнику або Вигодонабувачу в порядку і на умовах, визначених цим договором та Правилами добровільного страхування від нещасних випадків, а Страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначений договором строк та виконувати інші умови договору.

Об'єктом страхування договір визначає майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи, якою є Страхувальник (ст. 2), страховим випадком визначається смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався під час дії договору страхування, страхова сума встановлена в розмірі 40000,00 грн, страховий платіж - 1200,00 грн (ст. 3 п. 3.1.).

Вигодонабувачем за договором страхування є ОСОБА_4 (ст. 5 п. 5.2.), строк дії договору - по 08.09.2015 за умови сплати страхового платежу (ст. 5 п. 5.3.).

Квитанцією ПАТ «Сбербанк России» від 08.09.2014 № 92915339 стверджується факт сплати ОСОБА_1 страхового платежу на користь ТДВ СК «Традо» в розмірі 1200,00 грн за страхування від нещасного випадку (а.с. 13). Від імені Страховика договір підписано заст. Генерального директора страхової компанії ОСОБА_3, посвідчено печаткою компанії, у справі немає доказів уповноваження Страховиком інших юридичних та/або фізичних осіб укласти від імені Страховика цей договір із ОСОБА_1

Відповідно до ст. 979, ст. 980 ч. 1 п. 1, ст. 985 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 8, 16 Закону України «Про страхування» (Закон № 85/96-ВР, норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі (вигодонабувачеві), грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору;

предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із життям, здоров'ям, працездатністю (особисте страхування);

страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами Закону № 85/96-ВР:

добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком; загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону; конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 ч. 1);

добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин (ст. 6 ч. 2);

видами добровільного страхування можуть бути, серед інших, страхування життя (ст. 6 ч. 4 п. 1), страхування від нещасних випадків (ст. 6 ч. 4 п. 2);

страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку; умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи; у разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат; в інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя (ст. 6 ч. 6);

страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії (ст. 6 ч. 7);

страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування (ст. 38 ч. 2), аналогічна норма міститься у п. 2.10. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 (із наступними змінами), реєстрація в Мінюсті України від 15.09.2003 за № 805/8126.

Наведену у частині 6 статті 6 Закону № 85/96-ВР характеристику такого виду страхування як страхування життя конкретизовано у Характеристиці та класифікаційних ознаках видів добровільного страхування, затверджених розпорядженням ДКРРФП України від 09.07.2010 № 565 (із наступними змінами), реєстрація в Мінюсті України від 16.11.20103 за № 1119/18414 (зокрема, по. 3.1.), а щодо страхування від нещасних випадків сформульовані такі характеристика і кваліфікаційні ознаки:

страхування від нещасних випадків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника чи застрахованої особи, визначеної страхувальником у договорі страхування за згодою застрахованої особи; даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити страхову виплату відповідно до умов договору страхування в розмірі страхової суми або її частини у випадку смерті застрахованої особи, тимчасової втрати нею працездатності, встановлення їй інвалідності або отримання нею травматичних ушкоджень та/або функціональних розладів здоров'я, передбачених договором страхування, внаслідок нещасного випадку, який стався із застрахованою особою під час дії договору страхування; добровільне страхування від нещасних випадків може передбачати особливі умови страхування водія та/або пасажирів наземного транспорту від нещасного випадку, пов'язаного з дорожньо-транспортною пригодою (п. 3.2.).

ТДВ СК «Традо» зареєстровано є як юридичну особу 18.06.2013 (код ЄДРПОУ 38799866), основним видом економічної діяльної якої є «Інші види страхування, крім страхування життя» (код Класифікації видів економічної діяльності (код КВЕД) 65.12) (а.с. 14-16). Відповідно до офіційних даних Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг стосовно ТДВ СК «Традо», що містяться у «Комплексній інформаційній системі Держфінпослуг» (посилання в мережі Internet: http://nfp.gov.ua/content/derzhavniy-reestr.html і http://kis.nfp.gov.ua/), страхова компанія має чинну безстрокову ліцензію серії АЕ № 199000, видану 05.09.2013 із початком дії з 22.08.2013 на страхування від нещасних випадків.

Згідно із офіційними даними Державної служби статистики України, страхування життя (андеррайтинг щорічної ренти та полісів щодо страхування життя, страхування від втрати доходу з причини непрацездатності, смерті від нещасного випадку, а також страхування у разі каліцтва (з наявністю істотних заощаджень або без них)) (код КВЕД 65.11, http://kved.ukrstat.gov.ua/KVED2010/65/KVED10_65_11.html) і страхування від нещасних випадків, яке належить до інших видів страхування, крім страхування життя (код КВЕД 65.12, http://kved.ukrstat.gov.ua/KVED2010/65/KVED10_65_12.html), є різними видами економічної діяльності.

Таким чином, відповідно до Закону № 85/96-ВР, інших норм законодавства та класифікації видів економічної діяльності страхування життя та страхування від нещасних випадків є різними видами страхування, а наявність у страховика ліцензії на провадження діяльності зі страхування життя виключає можливість провадження ним діяльності з інших видів страхування.

Нещасний випадок - це несподівана непередбачувана подія, що виникла всупереч волі людини, наслідком якої є ушкодження здоров'я або смерть людини, тож та обставина, що в результаті певного нещасного випадку може настати смерть людини, є загальнозрозумілою, загальновідомою і доказування не потребує (ст. 61 ч. 2 ЦПК України), крім того, відображена в законодавстві.

Наведене приводить до висновку про помилковість ототожнення позивачем укладеного 08.09.2014 ОСОБА_1 із ТДВ СК «Традо» договору добровільного страхування від нещасних випадків № 010387 із договором страхування життя. Договір страхування життя сторонами не укладався, відповідні правовідносини не виникли, натомість виникли правовідносини з добровільного страхування від нещасних випадків, у яких страховик діяв у межах своїх повноважень і на підставі чинної ліцензії на цей вид страхування. Сама по собі ймовірність настання смертельного нещасного випадку не робить договір добровільного страхування від нещасного випадку договором страхування життя, укладеним відповідно до закону, а наявність у страховика ліцензії на інший, аніж страхування життя, вид страхування, з одного боку, виключала можливість укладання договору страхування життя як таку, з іншого, наявність у страховика права на страхування життя виключала б право на укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків.

Закон № 85/96-ВР забороняє використання добровільного страхування у конкретного страховика в якості обов'язкової передумови при реалізації інших правовідносин. Утім, попри формулювання п. 2.1.5. договору ОСОБА_1 із ПП «Фінвесткор» і ст. 5 п. 5.2. пп. «є» додатку № 2 до договору, у цих документах не містяться та не визначаються Підприємством конкретні умови страхування, про яке у договорі йдеться, не визначається страховик, із яким слід укласти договір, не містяться щодо цього ніякі вказівки. Договір ОСОБА_1 із ПП «Грессток» взагалі не містить ніяких згадок про страхування.

Договір страхування був укладений через тиждень після укладання ОСОБА_1 договорів із ПП «Грессток» і ПП «Фінвесткор», цей договір не містить положень, умов, які б із певністю вказували на його пов'язаність із правочинами, що були вчинені ОСОБА_1 із названими контрагентами, у справі немає й доказів про обумовленість укладання оспореного договору страхування зазначеними вище договорами від 02.09.2014. Як видно з умов договору позивача з ПП «Фінвесткор», такий сам по собі не був підставою для одержання ОСОБА_1 коштів, а потребував вчинення додаткових дій і правочинів, в т.ч., одержання рішення про надання безвідсоткової позики, укладання договору безвідсоткової позики, на умовах якого саме і належало провести страхування. Між тим, відповідні дії не вчинялися, договір безвідсоткової позики, із яким пов'язуються порядок та умови страхування, позивачем не укладався. Власне, за точним змістом п. 2.1.5. договору ОСОБА_1 із ПП «Фінвесткор» і ст. 5 п. 5.2. пп. «є» додатку № 2 до договору у їх взаємозв'язку цей договір у питанні укладання договору страхування відсилає до обставин, що мають виникнути в майбутньому.

В силу умов договору добровільного страхування від нещасних випадків від 08.09.2014, положень ст.ст. 10, 16, 18 Закону № 85/96-ВР, з моменту внесення першого страхового платежу договір набрав чинності. Тобто, між сторонами реально виникли правовідносини зі страхування від нещасних випадків безвідносно до наявності, відсутності та/або чинності договорів ОСОБА_1 від 02.09.2014 із ПП «Грессток» і ПП «Фінвесткор», вигодонабувачем за договором страхування не є контрагенти позивача за договорами від 02.09.2014 і в справі відсутні дані, докази, які б давали підстави вважати, що страховик не мав наміру в межах строку дії договору страхування не виконувати своїх зобов'язань.

Поза тим, що міркування стосовно кваліфікації оспореного договору страхування як такого, що не є окремим цивільно-правовим договором, а є іншим видом забезпечення виконання зобов'язання, не наводилися і позовній заяві та не були підставами позову, а містяться лише в письмових поясненнях представника позивача, які надійшли до апеляційного суду 26.01.2016 до початку розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе зазначити таке.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком(ст. 546 ч. 1 ЦК України); договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ч. 2 ЦК України). Із наведеного випливає, що встановлений законом перелік видів забезпечення виконання зобов'язання не є вичерпним, водночас, такі інші види забезпечення виконання зобов'язання повинні бути конкретно визначеними та мають бути встановлені договором або законом. Забезпечення зобов'язання є засобом захисту прав кредитора у разі порушення зобов'язання боржником, зокрема, засобом мінімізації майнових втрат кредитора, їх уникнення.

Договір страхування від нещасних випадків, про який ідеться, в силу наведених вище норм законодавства та положень ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 6, ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст.ст. 202, 509, 626-629, 636, 638-640 ЦК України, є самостійним правочином (договором), має самостійні предмет, умови тощо, з якого у сторін договору виникли відповідні цивільні права та обов'язки, а вигодонабувачем є третя особа. Правомірність правочину презюмується (ст. 204 ЦК України). Предметом оспореного договору страхування є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника ОСОБА_1, а не ПП «Грессток» та/або ПП «Фінвесткор», ОСОБА_1 і ПП «Фінвесткор» у договорі від 02.09.2014 не визначали договір страхування від нещасних випадків в якості забезпечення виконання зобов'язання, а у разі настання страхового випадку ані ПП «Грессток», ані ПП «Фінвесткор» не є управненими вимагати виконання договору страхування на свою користь особами. Оспорений договір страхування, оскільки не містить відповідного предмету та умов, не належить і до договорів страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання зобов'язань, у яких страховим випадком є невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язання.

За цих умов, договір добровільного страхування від нещасних випадків № 010387 від 08.09.2014 не є видом забезпечення виконання зобов'язань за договорами ОСОБА_1 від 02.09.2014 із ПП «Грессток» і ПП «Фінвесткор».

Ставлячи питання про недійсність договору страхування, позивач обґрунтовував свою вимогу обставинами, за яких були вчинені всі три правочини, які, на його думку, давали підстави вважати дії всіх відповідачів недобросовісними. Проте, стосовно дійсності договору страхування ці доводи не можна визнати достатньо переконливими, а відповідну вимогу - належним чином доведеною. Окрім наведеного вище, слід зауважити, що вимоги закону, які вже зазначалися, та положення ст.ст. 3, 12-14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч.ч. 1-3, ст. 11 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 57-60, 212-215 ЦПК України, передбачають, що особа здійснює цивільні права та виконує цивільні обов'язки в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки, особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і розсуд, на свій розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами, повинна належним чином довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Попри обставини укладання усіх трьох оспорених договорів, збіг у розмірі суми належного до виплати страхового відшкодування у разі настання страхового випадку із сумою позики, на одержання якої претендував позивач, тощо, у справі не було доведено, що саме оспорений договір страхування був обумовлений раніше укладеними договорами. Ці раніше укладені договори не вимагали укладання саме оспореного договору страхування, який був укладений пізніше, з іншою, аніж ті два договори, особою, набрав чинності, отже, зумовив настання самостійних реальних правових наслідків, і виконання якого не залежало від раніше укладених договорів.

Позивач, вступивши добровільно, свідомо у відносини зі страховиком, з яких згодом ініціював спір, діяв на свій ризик і розсуд, не посилався на нерозуміння саме договору страхування, його правової природи, а ставив під сумнів його дійсність виходячи з умов інших правочинів, від дійсності яких, утім, дійсність договору страхування не залежить. Страховик при укладанні оспореного договору діяв у межах закону та своїх повноважень і протилежного в справі не доведено.

Наявність підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, ст. 19 ч. 1 п. 2, ч. 2 п.п. 4, 5, ч. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон № 1023-XII), на які посилається позивач, означає здійснення правочину позичальником за обставин, коли його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі (ст. 203 ч. 3 ЦК України). При уведенні в оману (обмані) сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їх існування, протилежна сторона вчиняє правочин добровільно, маючи на меті відповідний результат, проте - хибно оцінюючи дійсні обставини, при цьому, обман щодо мотивів правочину не має істотного значення, а враховуючи умисний характер цивільного правопорушення, умисел відповідної сторони на його вчинення підлягає доказуванню. Вказуючи на укладання договору страхування життя за відсутності ліцензії на здійснення такого виду страхування та посилаючись на відповідну норму Закону № 1023-XII, позивач фактично поставив і питання про наявність підстав для визнання договору страхування недійсним відповідно до ст. 227 ЦК України, що також підлягає доказуванню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляції щодо необґрунтованості тверджень позивача про порушення страховиком його прав як споживача. У справі не встановлені та не підтверджуються належними доказами: вади волі страхувальника внаслідок уведення його в оману страховиком щодо природи, умов договору страхування, інших обставин, що мають істотне значення та могли вплинути на волевиявлення сторони, і внаслідок застосування страховиком при укладанні договору забороненої законом нечесної підприємницької практики (уведення споживача в оману, агресивна практика та практика, яка спонукає або може спонукати споживача дати згоду на правочин, на який він в іншому випадку не погодився б, вводить в оману щодо продавця, його агента, статусу, ліцензії тощо); умисел страховика на вчинення цивільного правопорушення; укладання договору страхування життя та здійснення страхування без ліцензії. Вірними є й твердження відповідача про необґрунтованість інших доводів позивача щодо обставин, які, як він стверджує, негативно вплинули на його волевиявлення (відсутність філій страховика на території Закарпатської області, відсутність достатньої інформації в мережі Internet і т.ін.), оскільки такі не можна визнати істотними, крім того, в мережі Internet наявна офіційна інформація щодо наявності у страховика ліцензій.

Відтак, суд першої інстанції не мав сукупності належних і достатніх підстав для задоволення вимоги позову про визнання договору страхування недійсним із наведених позивачем мотивів, у цій частині доводи позову бездоказові, ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях, не враховують вимог закону та обставин справи. Рішення суду в оскарженій частині не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, визнаючи договір страхування недійсним згідно із ст. 203 ч.ч. 1-3, ст.ст. 215, 227, 230 ЦК України, ст. 19 ч. 1 п. 2, ч. 2 п.п. 4, 5, ч. 6 Закону № 1023-XII суд неправильно застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, та порушив норми процесуального права. В оскарженій частині рішення суду підлягає скасуванню з відмовою в позові, тому на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4 ЦПК України апеляційну скаргу ТДВ СК «Традо» слід задовольнити частково, рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ТДВ СК «Традо» про визнання недійсними договору добровільного страхування та стягнення коштів скасувати, у задоволенні цих вимог - відмовити та відповідно до цього вирішити питання про судові витрати.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо»» задовольнити частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 вересня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ТДВ СК «Традо» про визнання недійсними договору добровільного страхування від нещасних випадків від 08.09.2014 № 010387 та стягнення 1200,00 грн (однієї тисячі двохсот гривень 00 коп.) страхового платежу скасувати, у задоволенні цих вимог - відмовити, у частині солідарного стягнення з ТДВ СК «Традо» 6000,00 грн (шести тисяч гривень 00 коп.) витрат по оплаті правової допомоги адвоката та стягнення з цього відповідача 487,20 грн судового збору на користь держави рішення суду скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді