Рішення № 55329515, 25.01.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

25.01.2016 Справа № 127/19647/15-ц

Провадження № 2/127/447/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

при секретарі Коваленко Д.І.,

за участі представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про вселення та заборону вчиняти дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Дідков» про вселення позивачів в квартиру АДРЕСА_1 та заборону відповідачу користуватись зазначеною квартирою до вирішення питання про встановлення права власності. Свій позов мотивували тим, що 24 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ «СведБанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», укладено кредитний договір № 0101/1207/71-093. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ОСОБА_4 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року задоволено вимогу ВАТ «СведБанк» про дострокове стягнення суми заборгованості за кредитом. Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитом на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Однак, ця ухвала скасована ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області 26 січня 2015 року. Приватний нотаріус Єгорова М.Є. провела стягнення на предмет іпотеки. Одночасно позивачі зазначили про те, що на даний час в судовому порядку вирішується питання щодо права власності на зазначену квартиру. Крім того, вказують, що в серпні 2015 року представник ТОВ «Дідков» змінив замки на вхідних дверях в квартирі, чим перешкоджає праву користування житлом позивачам. За наведеного позивачі просять вселити їх в зазначену квартиру та заборонити відповідачу користуватись зазначеною квартирою до вирішення питання про встановлення права власності.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2015 року (без винесення окремого процесуального документа) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучений ОСОБА_5, нинішній власник квартири АДРЕСА_1.

Представник позивачів в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просив їх задовольнити. При цьому відмітив, що виселення позивачів відбулося без рішення суду, що є порушенням норм житлового законодавства.

Представник відповідача ТОВ «Дідков» в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, мотивуючи відсутністю правових підстав для вселення позивачів. При цьому вказував, що з квітня 2015 року саме ТОВ «Дідков» є власником цієї квартири. Позивачі не є її власниками, а їх виселення відповідачем не проводилося.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Допитані в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що сім'я ОСОБА_3 тривалий час (5-6 років ) проживала у АДРЕСА_1 наразі вони не можуть користуватися цією квартирою.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

24 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 0101/1207/71-093, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 52000,00 доларів США до 23 грудня 2037 року із сплатою 11,9% річних. Кредит наданий для придбання квартири АДРЕСА_1 (а. с. 7-11).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24 грудня 2007 року ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 16-17). Право власності на цю квартиру на момент придбання зареєстроване за ОСОБА_4, що підтверджується реєстраційним посвідчення від 24 грудня 2007 року (а. с. 20).

24 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 0101/1207/71-093-Z-01, відповідно до умов якого остання, в забезпечення виконання умов кредитного договору від 24 грудня 2007 року № 0101/1207/71-093, передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Умовами договору іпотекодержателю надано право за своїм вибором застосувати один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема і у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (а. с. 12-15).

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року у цивільній справі № 2-414/11 за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відповідачів солідарно стягнуто на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 0101/1207/71-093 в розмірі 58955,46 доларів США. Рішення набрало законної сили 27 березня 2012 року (а. с. 21-24).

Як вбачається матеріалів справи, зокрема відмітки про перенесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змісту договору купівлі-продажу квартири від 09.04.2015 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Дідков», 09 квітня 2015 року право власності на цю квартиру зареєстроване за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі іпотечного договору № 0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року.

09.04.2015 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Дідков» укладений договір купівлі-продажу цієї квартири, що підтверджується копію договору та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2015 року.

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 20 жовтня 2015 року вказана квартира, відповідно до договору купівлі- продажу квартири від 20.10.2015 року, належить на праві власності ОСОБА_5

Позивачі, звертаючись до суду з позовом про вселення, вказують на недійсність відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором та посилаються на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тим самим фактично оскаржують дії приватного нотаріуса та зазначають про їх протиправність, що у даному випадку не є предметом розгляду даної цивільної справи. При цьому суд, відмічає, що зазначаючи про вказане, доказів в підтвердження цих обставин суду не надано. Наразі, суд погоджується з твердженням відповідача, що зазначене не є підставою для вселення позивачів в спірне житлове приміщення.

Суд звертає увагу, що право власності на вказану квартиру у позивачів відсутнє. В той же час право користування нерозривно пов'язане з правом власності. І відповідно підставою для вселення осіб в квартиру є наявність права власності на неї. Поновлення права власності є поновленням права користування. Факт проживання позивачів в спірній квартирі без відновлення права власності не може бути підставою для вселення. Позивачами невірно обраний спосіб захисту свого права.

Позивачі вказують на порушення ст.9 ЖК України, відповідно до якої ніхто не може виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилими приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Наразі суд, звертає увагу, що гарантування цією нормою вказаних прав, не є правовою підставою для вселення. До того ж, позивачами не доведено обставин їх виселення стороною відповідача зі спірного приміщення. Подання заяви та внесення в ЄРДР заяви ОСОБА_3 про прийняття мір до невідомих осіб, які в жовтні 2015 року здійснили самовільне виселення, не підтверджує вказаних обставин. Не підтверджено це і показаннями свідків. Не свідчить про вказане і дані відеозапису, дослідженого в судовому засіданні, щодо не допуску невідомими особами в спірну квартиру представника ОСОБА_3.

Щодо підтвердження представником відповідача про зміну замка у вказаній квартирі, то суд зауважує, що власник відповідно до положень ст.ст. 316, 319 ЦК України, вправі володіти, користуватися та розпоряджатися такою річчю (майном), право власності особа здійсню незалежно від волі інших осіб. Діяльність власника речі (майна) може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках, прямо передбачених законом. Право власності є непорушним, позбавлення чи обмеження такого права особи можливе лише у випадках і в порядку прямо передбаченому законом (ст. 321 ЦК України).

Крім того, суд звертає увагу, що умовами договору купівлі-продажу від 09.04.2015 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Дідков», продавець зобов'язаний звільнити квартиру від речей та зняти з реєстраційного обліку зареєстрованих осіб у вищевказаній квартирі, передати ключі покупцеві.

З наведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про вселення позивачів. Щодо позовної вимоги про заборону відповідачеві користуватися квартирою до вирішення питання про встановлення права власності на неї, то суд звертає увагу, що право власності на вказану квартиру належить ОСОБА_5, а не ТОВ «Дідков», а тому вимога щодо даного відповідача є безпідставною та задоволенню не підлягає. В той же час обраний позивачами спосіб захисту є більше видом забезпечення позову при захисті свого права власності чим способом захисту порушених прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 319, 321, 328 ЦК України, ст.9 ЖК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про вселення та заборону вчиняти дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: