Постанова № 55315596, 30.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2016 року № 826/12328/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25.09.2014 №10044-25 та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить:

- визнати нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.09.2014 №10044-25;

- зобов'язати головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути перераховані кошти на підставі податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.09.2014 №10044-25 у розмірі 12 967,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому останній звільнений від сплати податку на майно (в частині земельного податку) у спірних правовідносинах, що передбачено положеннями пункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що оскаржуване рішення є правомірним, винесеним у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень.

Розгляд справи №826/12328/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві винесено податкову вимогу від 25.09.2014 №10044-25, у відповідності до якої визначено, що станом на 24.09.2014 сума податкового боргу ОСОБА_1 за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 12 967,52 грн., з яких заборгованість із земельного податку з фізичних осіб становить 12 967,52 грн.

Вважаючи вказану податкову вимогу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, оскаржувана податкова вимога винесена контролюючим органом у зв'язку з наявною у позивача узгодженою заборгованістю зі сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 12 967,52 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладений обов'язок доказування правомірності власного рішення, у відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначено причини виникнення вказаного розміру податкового боргу у позивача.

При цьому, у матеріалах справи міститься копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 у справі №2а-5917/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання повернути кошти, у відповідності до резолютивної частини якої судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0000891703, а також стягнуто з Державного бюджету України через головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 суму помилково сплаченого земельного податку у розмірі 12 967,52 грн.

У мотивувальній частині даного рішення судом зазначено, що ОСОБА_1 використовує нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для провадження господарської діяльності, а саме: здає останнє в оренду, що також підтверджується залученими до матеріалів справи договором оренди нежитлових приміщень від 02.07.2009 та актом прийому-передачі приміщення до нього, тобто позивач використовував таке приміщення в рамках підприємницької діяльності, доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком. З огляду на вказане, а також те, що позивач є платником єдиного податку і використовує вищенаведене приміщення для провадження підприємницької діяльності, суд дійшов до висновку, що нарахування останньому податкового зобов'язання зі сплати податку за землю є протиправним, у зв'язку з чим, винесене державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0000891703 є безпідставним та неправомірним.

Слід зазначити, що у відповідності до змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивачем в якості обґрунтування позовних вимог, які є предметом розгляду у даній справі, також наголошено на факті використання позивачем, як фізичною особою-підприємцем, нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, частина якого (137 кв.м.) здається в оренду третій особі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана податкова вимога від 25.09.2014 №10044-25 винесена контролюючим органом у зв'язку з наявною у позивача заборгованістю зі сплати земельного податку з фізичних осіб, яка сформована на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0000891703.

При цьому, іншого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

У розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

При цьому, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас, враховуючи факт визнання у судовому порядку протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0000891703, на підставі якого, про що зазначено вище, контролюючим органом сформовано суму податкової заборгованості позивача, згідно з податковою вимогою від 25.09.2014 №10044-25, суд дійшов до висновку, що податкове зобов'язання у розмірі 12 967,52 грн. не набуло статусу узгодженого, а, відтак, у контролюючого органу були відсутні законодавчо мотивовані підстави для винесення оскаржуваної вимоги.

Крім того, суд звертає увагу, що положеннями підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Проте, відповідачем під час судового розгляду даної адміністративної справи не надано суду доказів відкликання оскаржуваної податкової вимоги.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана податкова вимога від 25.09.2014 №10044-25 винесена контролюючим органом без достатніх на те правових підстав, оскільки у позивача відсутня узгоджена податкова заборгованість у заявленому розмірі, відтак, вказана вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути перераховані кошти на підставі податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.09.2014 №10044-25 у розмірі 12 967,52 грн. суд зазначає про таке.

Так, у відповідності до згаданої постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 у справі №2а-5917/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, судом стягнуто з Державного бюджету України через головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 суму помилково сплаченого земельного податку у розмірі 12 967,52 грн., тобто судом вже вирішення питання з цього приводу.

Водночас, доказів повторної сплати позивачем вказаних грошових коштів, у зв'язку з винесенням податкової вимоги від 25.09.2014 №10044-25 позивачем не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено факту звернення позивача до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплачених грошових коштів у заявленому розмірі, у задоволенні якої, відповідно, відмовлено.

На підставі викладеного, суд зазначає, що вказана позовна вимога є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.09.2014 №10044-25. В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову в їхньому задоволенні.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.09.2014 №10044-25.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.