Постанова № 55315595, 26.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2016 року № 826/14620/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання діяльності протиправною, визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області (надалі - Кам'янець-Подільська ОДПІ, позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Департамент ДВС, відповідач), за участю третьої особи - Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - Мінагрополітики, третя особа) про визнання діяльності державного виконавця протиправною; визнання неправомірними дій про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 04.11.2014р. у справі № 826/42006/14; скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 04.11.2014р. у справі № 826/4206/14; зобов'язання прийняти до виконання виконавчий лист по адміністративній справі №826/4206/14, виданого 04.11.2014р. та вчинити всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії по виконанню рішення суду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження без наявності на те законних підстав.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є, зокрема, вищі чи центральні органи виконавчої влади, та сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. В той же час, в даному випадку боржником є центральний орган виконавчої влади (Мінагрополітики) та зобов'язання становить більше 10 мільйонів гривань (12 495504,33 грн.).

Окрім того, позивач зазначає, що у разі, якщо на думку відповідача виконавчий лист необхідно було пред'являти на виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України, то у відповідності п. 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. № 45) відповідач зобов'язаний подати Казначейству оригінал виконавчого листа, а не виносити постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та направляти виконавчий лист заявникові.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначив суду, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях, зазначив, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є держаний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014р. у справі 826/4206/14 задоволено апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської ОДПІ, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2014 року та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено та звернуто стягнення податкового боргу ДП «Нігинський кар'єр» в сумі 12 495 504,33 грн. на кошти Мінагрополітики.

Так, до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС 05.06.2015 пред'явлено виконавчий лист №826/4206/14, виданий 04.11.2014р. Окружним адміністративним судом міста Києва, про звернення стягнення податкового боргу ДП «Нігинський кар'єр» в сумі 12 495 504,33 грн. на кошти Мінагрополітики.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Сивокозовим О.М. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.06.2015р. №47828308, та роз'яснено стягувачу його право на пред'явлення виконавчого документа до Державної казначейської служби України

Зі змісту оскарженої постанови вбачається, що позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 (у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 45), згідно яких рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606- ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що даним виконавчим документом боржником є центральний орган виконавчої влади (Міністерства аграрної політики та продовольства України) та зобов'язання становить більше 10 мільйонів гривань (12 495504,33 грн.).

В той же час, частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В пункті 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.08.2011р. №845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Згідно із пунктом 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 4 Порядку, органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами за якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Державної казначейської служби України, без участі органів виконавчої служби.

Як встановлено судом, боржником за вказаним виконавчим листом №826/4206/14, що виданий 04.11.2014р. Окружним адміністративним судом міста Києва, визначено Мінагрополітики.

В той же час, відповідно до положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011р. №500/2011 Мінагрополітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Згідно п.4 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та примусового виконання виконавчого листа №826/4206/14, виданого 04.11.2014р. Окружним адміністративним судом міста Києва, оскільки списання коштів за даним виконавчим документом повинно здійснюється без участі органів Державної виконавчої служби України.

Аналізуючи норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки пред'явлений виконавчий документ підлягає виконанню не органами державної виконавчої служби, а Державною казначейською службою України у спосіб, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 (у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 45).

Окрім того, суд не бере до уваги посилання позивача на п. 7 Порядку, згідно якого відповідач зобов'язаний подати Казначейству оригінал виконавчого листа, а не виносити постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та направляти виконавчий лист заявникові, оскільки вказаний пункт регулює правовідносини у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу з відповідним складенням державним виконавцем відповідного акта, проте в даному випадку повернення виконавчого документа не мало місце.

Беручи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження діяв з підстав та у межах повноважень, що визначені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко