Постанова № 55315571, 30.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2016 року 10:00 №826/26332/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Київметробуд»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства «Київметробуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0008562209.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення публічним акціонерним товариством «Київметробуд» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з його контрагентом, не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 25.09.2015 №455/26-59-22-09/1387432 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0008562209 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

У судовому засіданні 12.01.2016 суд, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Київметробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси» за березень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення публічним акціонерним товариством «Київметробуд» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 131 753,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві складено акт від 25.09.2015 №455/26-59-22-09/1387432 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0008562209, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 197 630,00 грн., у тому числі: 131 753,00 грн. - основний платіж, 65 877,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2015 №0008562209, публічне акціонерне товариство «Київметробуд» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акта перевірки від 25.09.2015 №455/26-59-22-09/1387432 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між публічним акціонерним товариством «Київметробуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси» за договором субпідряду від 23.11.2011 №65/002.

З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством «Київметробуд» (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси» (субпідрядник) укладено договір субпідряду від 23.11.2011 №65/002, відповідно до якого генпідрядник доручає та оплачує, а субпідрядник відповідно до проектної документації та умов договору виконує наступні роботи при будівництві дільниці Куренівсько-Червоноармійської лінії Київського метрополітену від станції «Виставковий центр» до Одеської площі: на монтаж енергозабезпечення пристроїв АТРП, пристроїв зв’язку та пристроїв гучномовного оповіщення (у т.ч. система оповіщення про пожежу) ст. «Теремки».

Об’єкт будівництва: дільниця Куренівсько-Червоноармійської лінії Київського метрополітену від станції «Виставковий центр» до Одеської площі.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору субпідряду від 23.11.2011 №65/002, договірних цін, графіку виконання робіт, актів приймання виконаних робіт, форми КБ-2, розрахунків загальновиробничих витрат, відомостей ресурсів, податкових накладних, локальних кошторисів.

Також, на підтвердження можливості виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси» послуг по договору субпідряду від 23.11.2011 №65/002, позивачем надано копію ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції видану товариству з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси» на право зайняття господарською діяльністю, пов’язаною із створенням об’єктів архітектури.

На підтвердження якості використаних матеріалів позивачем надано копії сертифікатів відповідності продукції.

Також, з матеріалів справи вбачається, що авторський нагляд за виконанням робіт здійснювався генеральним проектувальником державним підприємством «Проектний інститут Укрметротунельпроект», що підтверджується відповідними локальними кошторисами.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між публічним акціонерним товариством «Київметробуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси» вказано на податкову інформацію Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 02.12.2014 №2847/7/26-51-22-03 «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси» по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.03.2014 по 31.03.2014».

Однак, суд відхиляє посилання відповідача на матеріали податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси», як на доказ відсутності реального характеру здійснених правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки з назви та змісту вказаної податкової інформації вбачається, що звірка товариства з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси» фактично не проводилась і обставини щодо господарських операцій здійснених даним товариством податковим органом реально не встановлювались.

Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов’язань.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Отже, на момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим на момент укладення договору субпідряду від 23.11.2011 №65/002.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов’язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов’язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Також, відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісним виконавцем (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси» документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту та витрат; матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0008562209 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Київметробуд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 09.10.2015 №0008562209.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (код ЄДРПОУ 01387432) судові витрати в сумі 2 964 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят чотири) 45 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський