Постанова № 55315579, 20.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2016 року № 826/12525/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "ВУСО" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0012681503 від 08.06.2015.

18.09.2015 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява позивача про зміну позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду та містить вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.06.2015 № 0012681503, визнання протиправними дій щодо нарахування пені у розмірі 249603,61 грн., зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку шляхом скасування нарахованої пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами камеральної перевірки щодо порушення правил сплати податку. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" порушені терміни сплати податку на доходи (прибуток) страховика. Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" помилково не заповнило рядки 12, 12.1 (зменшення податкового зобов'язання) в податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081333697 від 01.03.2015), що призвело до збільшення податкового зобов'язання, водночас, 07.05.2015 було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081892410), в якій було зменшено податкове зобов'язання на суму 5588290 грн. (рядки 12, 12.1 декларації). Проте, відповідач під час здійснення камеральної перевірки не врахував уточнюючу податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081892410) та дійшов хибного висновку про несплату позивачем узгодженого грошового зобов'язання.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти позову, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких просили відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що невчасна сплата нарахування декларації з податку на прибуток за 2014 рік (більше 30 календарних днів) спричинила виникнення заборгованості та нарахування штрафних санкцій у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу 903 805,16 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено камеральну ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" щодо порушення правил сплати податку.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2015 № 357/26-50-15-03-23, яким встановлені порушення термінів сплати податків платником або іншими особами зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори передбачені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідальність за порушення передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки від 28.05.2015 № 357/26-50-15-03-23 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.06.2015 № 0012681503, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 903 805,16 грн.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на податковий борг в сумі 4 519 112,81 грн., який виник за рахунок самостійно визначеного грошового зобов'язання за 2014 рік (податкова декларація № 9081333697 від 01.03.2015 року) з 12 березня 2015 року по 06 травня 2015 року було нараховано пеню, відповідно до статті 129 Податкового кодексу України в сумі 249603,61 грн., яка відображена в інтегрованій картці по податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України (11020700).

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО", не погоджуючись з такою позицією відповідача та податковим повідомленням - рішенням від 08.06.2015 № 0012681503, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно із пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючого органу податкову декларацію із самостійно обчисленою сумою податкового та/або грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті у визначений законодавством строк. Водночас, у разі виявлення помилки, що міститься у раніше поданій податковій декларації, платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" було подано до відповідача податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081333697 від 01.03.2015, підтверджується квитанцією № 2), в якій позивач в рядку 11 (загальне податкове зобов'язання (рядок 02 + рядок 09 + рядок 10)) зазначив суму 4 520 278 грн., в рядку 13 (податкове зобов'язання за звітний (податковий) період (рядок 11 - рядок 12)) визначено суму 4 520 278 грн.

В подальшому, позивач встановив, що в податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081333697 від 01.03.2015) помилково не було зменшено суму податкового зобов'язання на суму сплачених авансових внесків в розмірі 5 588 290 грн.

У зв'язку з чим, 07.05.2015 ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" було подано до відповідача уточнюючу податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081892410 від 07.05.2015, підтверджується квитанцією № 2), згідно якої сума в рядку 11 (загальне податкове зобов'язання (рядок 02 + рядок 09 + рядок 10)) залишена без змін (4 520 278 грн.), в рядках 12, 12.1 (зменшення податкового зобов'язання, у тому числі: відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу І та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України) зазначено суму 5 588 290 грн., в рядку 13 (податкове зобов'язання за звітний (податковий) період (рядок 11 - рядок 12)) визначено суму «-1 068 012 грн.».

Згідно з актом звірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" від 16.06.2015 № 5776-20, позитивне сальдо розрахунків за авансовими внесками з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій становить: станом на 01.01.2015 - 223 734,0 грн., станом на 16.06.2015 - 711 627,65 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт відсутності у ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" заборгованості перед бюджетом щодо сплати авансових внесків податку на прибуток, більше того, у позивача наявна переплата (позитивне сальдо).

28.05.2015 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" щодо порушення правил сплати податку, за результатами якої складено акт від 28.05.2015 № 357/26-50-15-03-23, в якому зафіксовані порушення термінів сплати податків та застосовано до позивача відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач врахував лише дані, зазначені позивачем у податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081333697 від 01.03.2015), водночас уточнююча податкова декларація з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081892410 від 07.05.2015) була залишена контролюючим органом поза увагою.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно із пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, відповідач під час проведення камеральної перевірки ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" зобов'язаний був досліджувати всю податкову звітність позивача, в тому числі і уточнюючу податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081892410 від 07.05.2015).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач за результатами камеральної перевірки ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" дійшов хибного висновку про порушення термінів сплати податків, оскільки позивач уточнив дані, задекларовані в податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081333697 від 01.03.2015), що спростовує факт наявності порушень, передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що матеріалами справи спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, відтак, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.06.2015 № 0012681503 підлягає скасуванню.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно із пунктом 129.3 статті 129 Податкового кодексу України,нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Відповідно до пункту 129.2 статті 129 Податкового кодексу України, у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Отже, обов'язковою умовою для нарахування пені має бути факт наявності податкового боргу у платника податків.

Як вбачається із листа відповідача від 24.09.2015 № 3057/В/26-50-15-03 та акта звірки від 02.09.2015 № 7883-20, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві було нараховане ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" пеню на податковий борг в сумі 4 519 112,81 грн., який виник за рахунок самостійно визначеного грошового зобов'язання за 2014 рік (податкова декларація -№ 9081333697 від 01.03.2015 року) за період з 12.03.2015 по 06.05.2015, яка складає 249603,61 грн., яка відображена в інтегрованій картці по податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України (11020700).

Однак, як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" відсутня заборгованість перед бюджетом щодо сплати податку на прибуток, оскільки дані задекларовані в податковій декларації № 9081333697 від 01.03.2015 були уточнені, згідно уточнюючої податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081892410 від 07.05.2015).

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" суми пені у розмірі 249603,61 грн. підлягає задоволенню.

Водночас, позовна вимога про зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку шляхом скасування нарахованої пені, спрямована на майбутнє, оскільки дані дії мають бути вчинені відповідачем з урахуванням висновків суду в даній справі, а, відтак, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.06.2015 №0012681503.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" суми пені у розмірі 249603,61 грн.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов